Статус:
Offline
Реєстрація: 09.05.2017
Повідом.: 159
Реєстрація: 09.05.2017
Повідом.: 159
Словенія
За останні п'ять років я був у всіх країнах Європи, але Словенія мені подобаеться навіть більше Швейцарії. Якщо б можна було вибрать рай на землі, то я в першу чергу вибрав ХохТауєр у Австрії, а мабуть після нього Словенію. Ну якщо не вибирати велики міста, такі як Цюріх, Мюнхен - це теж рай, але у місських умовах, на відміну від кантри-сайда, тобто життя на природі.
От подивиться друзі на цей отель біля Любляни. Що там цікаво? Ну поперше таблички "Stop Private", які ставлять власники навіть один проти другого. Но найбільш єпічний момент на четвертої хвилині. Це не самий маленький отельчик, бо поруч Аєропорт, ну приблизно на 50 кімнат, тобто доход від кімнат буде десь приблизно тьісячу євро на день. Це непогані гроші - й можна вже не працювати. Але....
Але люди працюють на землі - і тримають коров та свіней! Ось цей єпічний момент на четвертої хвилині. Подивитья взагалі яке убранство у цьому селі (це пригород Любляни) - як оброблен фасад домів, місток.
Взагалі по менталітету словенці нагадують не тільки австріяк, але й нас! Це дуже цікаве спостереження. Після работи у полі вони сідають разом за великий стіл та співають. Ну зняти це у мене не вийшло, вибачайте. Але їхня вишиванка вкрай нагадує нашу і що взагалі вражає - якщо слухати трохи здалеку, щоб не розбирати окремих слів, то нізащо не вгадаєшь що то не україськи пісні! Це якось фантастично, я відчував себе повністю як наприклад у "Вечерах на хуторе близ Диканьки", на сто відсотків. Такого відчуття ніколи не виникало не то що серед кацапських первобитних свінособак, а навіть серез інших славянских країн. Ну наприклад болгари - все у них як нас, і вишиванка, і малюнок танцю не відрізняється від нас, єле ритм пісень інший, ну щось нагадую гуцулов, але це точно не наше київске-харківське село. А от у Словенії я відчував себе як у будь-якому нашому селі, ну наприклад на околиці нашої Мерефи чи у будь якому селище на Кубані. Саме у Словенії відчувається хто є наші брати та родичи, а кто просто - якась первобитна сволота, яка тужится називати себе славянами, а втіхаря будує собі пираміди та бальзамує у них своїх фараонів. Насправді парвобитні тварюки "мишибратья" забальзамували свого першого фараона лише у 20-х роках минулого сторіччя.
Дуже шкодую, що не вийшло записати їхню вечерю з піснями - всі були б здивовані, наскільки вони подібні до нас, починаючи з вишиванок до пісень.
За останні п'ять років я був у всіх країнах Європи, але Словенія мені подобаеться навіть більше Швейцарії. Якщо б можна було вибрать рай на землі, то я в першу чергу вибрав ХохТауєр у Австрії, а мабуть після нього Словенію. Ну якщо не вибирати велики міста, такі як Цюріх, Мюнхен - це теж рай, але у місських умовах, на відміну від кантри-сайда, тобто життя на природі.
От подивиться друзі на цей отель біля Любляни. Що там цікаво? Ну поперше таблички "Stop Private", які ставлять власники навіть один проти другого. Но найбільш єпічний момент на четвертої хвилині. Це не самий маленький отельчик, бо поруч Аєропорт, ну приблизно на 50 кімнат, тобто доход від кімнат буде десь приблизно тьісячу євро на день. Це непогані гроші - й можна вже не працювати. Але....
Але люди працюють на землі - і тримають коров та свіней! Ось цей єпічний момент на четвертої хвилині. Подивитья взагалі яке убранство у цьому селі (це пригород Любляни) - як оброблен фасад домів, місток.
Взагалі по менталітету словенці нагадують не тільки австріяк, але й нас! Це дуже цікаве спостереження. Після работи у полі вони сідають разом за великий стіл та співають. Ну зняти це у мене не вийшло, вибачайте. Але їхня вишиванка вкрай нагадує нашу і що взагалі вражає - якщо слухати трохи здалеку, щоб не розбирати окремих слів, то нізащо не вгадаєшь що то не україськи пісні! Це якось фантастично, я відчував себе повністю як наприклад у "Вечерах на хуторе близ Диканьки", на сто відсотків. Такого відчуття ніколи не виникало не то що серед кацапських первобитних свінособак, а навіть серез інших славянских країн. Ну наприклад болгари - все у них як нас, і вишиванка, і малюнок танцю не відрізняється від нас, єле ритм пісень інший, ну щось нагадую гуцулов, але це точно не наше київске-харківське село. А от у Словенії я відчував себе як у будь-якому нашому селі, ну наприклад на околиці нашої Мерефи чи у будь якому селище на Кубані. Саме у Словенії відчувається хто є наші брати та родичи, а кто просто - якась первобитна сволота, яка тужится називати себе славянами, а втіхаря будує собі пираміди та бальзамує у них своїх фараонів. Насправді парвобитні тварюки "мишибратья" забальзамували свого першого фараона лише у 20-х роках минулого сторіччя.
Дуже шкодую, що не вийшло записати їхню вечерю з піснями - всі були б здивовані, наскільки вони подібні до нас, починаючи з вишиванок до пісень.
