"Хуторянство" - це природний стан української нації. Більшість політиків, в т.ч. і президент, - продукт українського хуторянства, його втілення, по суті - його класичний зразок. Йому не доводиться прикидатися, заявляти про свою приналежність до народу. Український хуторянин бачить у ньому себе, дивиться в нього, як у дзеркало. А хуторян-українців, навіть тих, хто живе у містах, не менше 60%. Значний їх відсоток і в самому Києві, який подвоївся в останніх півстоліття за рахунок припливу з глибинки.
Менталітет вітчизняного хуторянина описаний у творах української художньої класики. Коротко змалюємо його характерні риси:
- Хуторянин вважає себе достатньо "розумним", а якщо ж і не дуже розумним, то по-справжньому "мудрим". Розум і мудрість хуторянина виявляються в його хитрості і здатності вчасно ухилитися від ризику, уникаючи реальної (і уявної) небезпеки і непотрібної роботи.
- Хуторянин сам себе на розумі: він люто ненавидить представника влади, лає його в присутності близьких, переносить свій гнів на жінку, і тещу, захоплюється своєю сміливістю і радикальними переконаннями, але при зустрічі з об'єктом ненависті (чиновником) підлесливо нагинається, вітаючи і бажаючи йому міцного здоров'я. Ще він (хуторянин) усувається від участі у вирішенні суспільних проблем, живе за принципом: "моя хата з краю".
- Хуторянин найчастіше остерігається людей сміливих та ініціативних, вбачаючи в них приховану небезпеку свого благополуччя. Тому-то й тримається від них подалі. Не розуміє він ініціативних і сміливих людей. Його висновок зводяться до наступного: "Якщо я боюся, чому він не боїться?". "Якщо я не зважуюсь, чому він зважується?". "Можливо, йому наказано і дозволено бути сміливим, а якщо не дозволено і не наказано, то чи не буде покарання?". Підсумовуючи, він говорить: "Краще бути мудрим і обережним, аніж сміливим і битим".
.
ты будешь любой разговор на Россию сводить? Чем они, интересно, тебя так обидели?!
((((
