Коли Іван Мазепа спробував звільнити Україну від московського ярма, велика частина козацтва і населення його не підтримала. І отримали Руїну та 300 років рабства.
Коли Скоропадський почав розвивати науку, культуру, будувати зв'язки з заходом і чітко визначив, що більшовики - ворог, з яким не можна домовлятися, українці і його не підтримали. Їм куди більше до вподоби були обіцянки світлого соціалістичного майбутнього від Винниченка та Грушевського, тож правління гетьмана було повалено, а до влади прийшли люди, що ледь не без бою здали країну більшовикам і "братському" народу, а самі швиденько до них приєдналися. Результат - червоний терор, голодомор та довготривала радянська окупація.
Коли у українців була можливість обрати Чорновола, він їм теж чимось не сподобався. Результат - Кравчук та Кучма, встановлення олігархату, безглуздий меморандум, втрата справжнього лідера справжніх проукраїнських сил.
Коли Ющенко почав розвивати культуру, проводити українізацію, повертати нам наших героїв і висвітлювати справжню історію України, а не її російську версію, а також заявив про Україну та її трагічне минуле на весь світ, добивався визнання Голодомору геноцидом нашого народу, люди його також не підтримали. Результат - вибір між Юлькою і Яником у другому турі, перемога останнього, згортання всіх змін, ганьба на весь світ з Президентом-зеком, а пізніше - Небесна Сотня, країна на грані дефолту і російська агресія.
Видно чітку історичну тенденцію: як тіки у України з'являється шанс вирватися з лап московії і утвердити свою незалежність, та лідер, що намагається цей шанс реалізувати, народ(більша його частина) з самогубчим поривом знищує його і повертає все взад.
Втім все рано чи пізно змінюється, і я щиро сподіваюсь, що ми зможемо нарешті розірвати це порочне коло... Але це вже залежить виключно від нас самих.
"Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося потім гірко любити — втративши" - Чорновіл В.М.
