Статус:
Offline
Реєстрація: 14.07.2014
Повідом.: 1147
Реєстрація: 14.07.2014
Повідом.: 1147
Дети на продажу? или потеряшка?
В одному з харківських будинків дитини живуть 11 маленьких переселенців з Луганська. Їх поспіхом евакуювали з міста, де почались військові дії, їх захопили в заручники, утримували понад 50 годин без їжі на кордоні країни, нарешті привезли до Харкова.
Ті події трошки нівелювалися, бо пройшов час, з дітьми проведена колосальна робота щодо психологічної реабілітації, лікування, розвитку певних навичок. Колектив Будинку дитини зробив набагато більше, ніж все, що може. Дітки стали дітками, стали радіти іграшкам, дитячим радощами, розвагам, тваринкам (в Будинку дитини є зоокуточок), стали сміятися, співати. Деякі стали розмовляти..... І ось цього вже ніколи не зубудть ані вихователі, ані медичний персонал, ані головний лікар.
Тепер постало питання про повернення дітей до Будинку дитини в Луганську, який наразі переїхав до Северодонецька. Бо інакше ніхто не зможе оформити необхідні документи на дітей, та присвоїти цім дітям певний статус.
З цього питання виникає купа додаткових:
1. Чому саме переїзд дітей може сприяти оформленню документів?
2. Чому ті документі не можна переслати до Харкова, бо це ж не в іншу країну відсилати, а в межах одної держави (або за що кладуть життя наші герої, за що ведуть боротьбу наші воїни?).
3. Невже життя маленьких та поки що не здатних відповісти діток настільки неважливе, щоб їх постійно вихоплювати зі звичного середовща та піддавати все новим стресам?
4. Невже дорослі не здатні зупинится, сховати свої амбіції та поставити благополуччя діток на перше місце? Бо ті дітлахи й так не обласкані долею..
В одному з харківських будинків дитини живуть 11 маленьких переселенців з Луганська. Їх поспіхом евакуювали з міста, де почались військові дії, їх захопили в заручники, утримували понад 50 годин без їжі на кордоні країни, нарешті привезли до Харкова.
Ті події трошки нівелювалися, бо пройшов час, з дітьми проведена колосальна робота щодо психологічної реабілітації, лікування, розвитку певних навичок. Колектив Будинку дитини зробив набагато більше, ніж все, що може. Дітки стали дітками, стали радіти іграшкам, дитячим радощами, розвагам, тваринкам (в Будинку дитини є зоокуточок), стали сміятися, співати. Деякі стали розмовляти..... І ось цього вже ніколи не зубудть ані вихователі, ані медичний персонал, ані головний лікар.
Тепер постало питання про повернення дітей до Будинку дитини в Луганську, який наразі переїхав до Северодонецька. Бо інакше ніхто не зможе оформити необхідні документи на дітей, та присвоїти цім дітям певний статус.
З цього питання виникає купа додаткових:
1. Чому саме переїзд дітей може сприяти оформленню документів?
2. Чому ті документі не можна переслати до Харкова, бо це ж не в іншу країну відсилати, а в межах одної держави (або за що кладуть життя наші герої, за що ведуть боротьбу наші воїни?).
3. Невже життя маленьких та поки що не здатних відповісти діток настільки неважливе, щоб їх постійно вихоплювати зі звичного середовща та піддавати все новим стресам?
4. Невже дорослі не здатні зупинится, сховати свої амбіції та поставити благополуччя діток на перше місце? Бо ті дітлахи й так не обласкані долею..
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент у цьому розділі
Останнє редагування: