Были ли аналоги жен-декабристок, только среди мужей?

Циферки

Циферки
Статус: Offline
Реєстрація: 02.11.2007
Повідом.: 20420
Были ли аналоги жен-декабристок, только среди мужей?

В былые времена многие жёны уходили в ссылку вслед за своими осужденными мужьями, деля с ними тяготы жизни ссыльного или каторжанина.
Екатерина Трубецкая, Александра Муравьёва - жены декабристов, Надежда Крупская - жена революционера Владимира Ильича Ленина, Феодора Корнилова - жена венгерского политика Матьяша Ракоши и многие-многие другие разделили со своими мужьями горькую судьбу бесправного долбёжника сибирских руд, дровосека или землекопа.

Все эти женщины, безусловно, героини и достойны наивысшых похвал. Современные леди должны на них равняться и ставить их себе в пример.

Но история знает, что и женщины были активными деятелями и борцами за права и свободы, за что их тоже зачастую ссылали на поселение или на каторгу в ту же Сибирь, например. И мне вот интересно, случалось ли, чтобы в ссылку вслед за своей половинкой уходил муж?
Отмечены ли примеры такого самопожертвования в литературе или кинематографе?
 
Говорят, чем толерантнее общество, тем больше аналогов жён среди мужей...
 
Муж обьелся груш.Нет- они оставались революционить.Бабу в сибирь и снова холост.
 
Такими мужьями были Маяковский и Ося. Они посвятили всех себя одной бабе. Просто ее не сослали. А так бы все втроем и поехали...
 
тут и без сослания мужики теряются, а уж в ссылке бы их хер кто затянул)
 
Циферки сказав(ла):
Все эти женщины, безусловно, героини и достойны наивысшых похвал. Современные леди должны на них равняться и ставить их себе в пример.
Натисніть, щоб розгорнути...

- такие вопросы и впечатления возникают если не знать семейный кодекс того времени. Жена обязана была жить с мужем и выебываться в этом смысле особо не могла. Так что это не героизм, а просто реалии брачной жизни того времени.
 
Циферки сказав(ла):
И мне вот интересно, случалось ли, чтобы в ссылку вслед за своей половинкой уходил муж?
Натисніть, щоб розгорнути...

За власними жінками - ХЗ, за чужими дітьми в газову камеру - так
Як офіцер польської армії Корчак після початку 2-ї Світової війни записався добровольцем на військову службу, але його не прийняли з огляду на вік.

Під час німецької окупації він носив польську військову форму. Не приймав також накинутого нацистами дискримінаційного мічення євреїв зіркою Давида, що вважав за збезчещення символу. Останні місяці свого життя провів у варшавському ґетто. Неверлі (згодом біограф Корчака) намагався знайти для нього фальшиві «арійські» документи, але лікар відмовився залишити ґетто. У ґетто Корчак знову продовжив регулярно вести щоденник, який розпочав ще у вересні 1939 році. Перед цим понад два роки він нічого не записував, бо всю його енергію поглинала опіка над вихованцями із Дому Сиріт та інша діяльність, ширше пов'язана із становищем дітей у ґетто. Уперше щоденник було опубліковано у Варшаві 1958 року. Останній запис датовано 4 серпня 1942 р.

Уранці 6 серпня 1942 територію Малого ґетто оточили підрозділи СС, українські та литовські поліцаї. Під час так званої «великої акції» (головного етапу знищення німцями мешканців Варшавського ґетто) Корчак вкотре відмовився під пропозиції порятунку, бо не хотів залишати дітей і працівників «Дому Сиріт». У день депортації з ґетто Корчак повів своїх вихованців на Умшляґпляц, звідки вирушали ешелони у табори смерті. У цьому поході брало участь близько 200 дітей і кілька десятків вихователів, зокрема Стефанія Вільчинська. Цей останній похід став легендою, одним із воєнних міфів і частим мотивом спогадів, які, однак, не завжди одностайні у подробицях.

«Я не хочу бути ані іконоборцем, ані скидати когось із п'єдесталу — але мушу сказати, як я тоді це все бачив. Атмосфера просякнута була якимось загальним безсиллям, автоматизмом, апатією. Не було видно, щоби всі заворушилися, що ось Корчак іде, ніхто не віддавав честі (як це дехто описує), напевно ніхто не втрутився із людей Юденрату — ніхто до Корчака не підійшов. Не було жестів, не було співу, не було гордо піднятих голів, я не пам'ятаю, чи хтось ніс прапор „Дому Сиріт“, кажуть, що так. Була страхітлива, втомлена тиша. (…) Хтось із дітей тримав Корчака за полу, може, за руку, всі йшли як у трансі. Я провів їх аж до воріт Умшляґу…».

За іншими версіями, діти крокували четвірками й несли прапор Короля Мацюся І, героя одного з романів їхнього вихователя. Кожен з дітей ніс із собою улюблену іграшку чи книжку. Один із хлопців на чолі процесії грав на скрипці.

Януш Корчак загинув разом із своїми вихованцями у гітлерівському таборі смерті у Треблінці.
Натисніть, щоб розгорнути...
 
Если на 10 девчёнок 9 ребят ,чего тогда парится.



Вот есть пример старика из золотой рыбки ,мог бы гарем себе из моделей составить ,но остался со своей старухой и её раздолбанным корытом.
 
Останнє редагування:
Это какая-то глубоко философская тема, не все могут найти ответ на сложный вопрос :rolleyes:
 
А тут есть кто-нибудь, готовый уехать за своей половинкой в ебеня?
 
Циферки сказав(ла):
В былые времена многие жёны уходили в ссылку вслед за своими осужденными мужьями, деля с ними тяготы жизни ссыльного или каторжанина.
Екатерина Трубецкая, Александра Муравьёва - жены декабристов, Надежда Крупская - жена революционера Владимира Ильича Ленина, Феодора Корнилова - жена венгерского политика Матьяша Ракоши и многие-многие другие разделили со своими мужьями горькую судьбу бесправного долбёжника сибирских руд, дровосека или землекопа.

Все эти женщины, безусловно, героини и достойны наивысшых похвал. Современные леди должны на них равняться и ставить их себе в пример.

Но история знает, что и женщины были активными деятелями и борцами за права и свободы, за что их тоже зачастую ссылали на поселение или на каторгу в ту же Сибирь, например. И мне вот интересно, случалось ли, чтобы в ссылку вслед за своей половинкой уходил муж?
Отмечены ли примеры такого самопожертвования в литературе или кинематографе?
Натисніть, щоб розгорнути...
Баб так не особо ссылали-то. Думаю что аналогом тут служит муж, который после очередных бабиных проделок - уебет ей ногой по роже и запрет на кухне, что бы из-за дуры не попасть под монастырь всей семьей.
 
Рената Кароль сказав(ла):
точно-точно) ты сейчас найди ещё такую) которая бы согласилась на пмж ради мужа в Якутию к примеру махнуть ну или ладно лет на 15
Натисніть, щоб розгорнути...
Легко. Дохуя таких. В Якутии зарплаты не смотря на кризис пиздос какие высокие, а что бы мороз не ебал - нужно одеваться хорошо. Не так сложно все.
 
Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.
Назад
Зверху Знизу