Статус:
Offline
Реєстрація: 21.06.2006
Повідом.: 1666
Реєстрація: 21.06.2006
Повідом.: 1666
Для оранжевых: всё, что вы не хотели знать и боялись спросить
про правительство В.Ф.Януковича
___________________________________________________________________
Цифри - не слова
чотири рази по шість – що це нам дає?
06.03.2007, 11:45
вернуться в раздел
Що ми з вами, шановні громадяни, спостерігаємо останні три-чотири роки у нашому парламенті і в уряді? У Верховній Раді – ледь не постійно діючі баталії. Гучні конфлікти змінюються один на іншій, та усе частіше в електоральному середовищі лунає питання: вони там, у батальному процесі, не забули про нас, грішних?! Чи не прийшов уже час відкласти свої симпатії та антипатії до цих державних мужів і розібратися, хто і на що з них здатен? З фактами та цифрами у руках. Ми всі - суб’єктивні, але ж цифри – річ об’єктивна.
Взяти хоча б показники економічного та соціального життя держави та суспільства за чотири практично однакові проміжки часу. А оскільки нинішньому урядові Віктора Януковича нещодавно виповнилося півроку, то візьмемо по півроку з результатів роботи, наприклад, чотирьох останніх урядів.
Це цікаво ще й тим, що можемо взяти дані про шість місяців з урядування команди Віктора Януковича зразка 2003 року, а далі, що теж видається красномовним, проаналізуємо шестимісячну діяльність уряду Юлії Тимошенко. За нею - уряд кращого управлінця з президентської "Нашої України" – Юрія Єханурова. І, нарешті, повернемося до щойно прожитих шести місяців, коли урядову команду знову очолює Віктор Янукович.
Хто успішніший, хто приніс нам, громадянам України, більше користі? Як відомо, найголовніший показник – ВВП, валовий внутрішній продукт. Коли він істотно зростає – наповнюються кишені підприємств, створюються робочі місця, багатшає бюджет держави, перспектива країни і народу – світлішає. Беремо січень-червень 2003 року. При владі – уряд Януковича.
Зростання ВВП – 7,5 відсотка. Найбільший прогрес – в останні два місяці з шести, 8,3 і 8,2 відсотка. Тепер візьмемо півроку урядування Юлії Тимошенко, лютий-липень 2005 року. Зростання ВВП- 3,6 відсотка. Останні два місяці з шести – найнижчий показник, 1,1 і 2,4 відсотка. Ледь не зупинка. Невдовзі після цього наш послідовний Президент, який називав уряд Тимошенко найвдалішим, відправив його у відставку. І запропонував у прем’єри Юрія Єханурова.
Отже, жовтень 2005-го - березень 2006-го. Зростання ВВП – 3,3 відсотка. Найважчі місяці – жовтень і листопад: яка спадщина від попередників, такі й справи.
А тепер, будь ласка, знову шість місяців уряду Януковича. Серпень 2006-го – січень 2007-го. Зростання ВВП – 8,7 відсотка. З іще не сталою, але досить виразною тенденцією (лише тенденцією, не закономірністю) до зростання.
Скажу відверто: дуже хочеться стабільності у зростанні ВВП. Бо це, повторюсь, основа добробуту всіх громадян України. При цьому, зізнаюся, мені однаково, яке прізвище матиме прем’єр, що це забезпечить. Не займаю державної посади, а відтак ні від кого не залежу. Тому лише констатую: найуспішнішим для України з трьох названих є уряд Януковича. Перевірено практикою.
Що кожен із нас мав від діяльності цих чотирьох урядів, чи дбали вони про наш добробут? Однозначно – дбали всі. Так говорять цифри. На 16-19 відсотків зростали реальні доходи населення в означені періоди урядування Тимошенко і Єханурова. А от уряд Януковича обидва рази "прижимистіший". Він діє, як книжка вчить. Наукова книжка. А економічна наука твердить: темп приросту реальних доходів населення повинен перевищувати темп приросту ВВП вдвічі-втричі. І не більше. Уряди Тимошенко і Єханурова задавали темп приросту наших доходів такий, що він у 7-8 разів перевищував темп зростання ВВП. Так хазяйнувати теж можна. Якщо хочеш сподобатися. Але – дуже короткий період. Бо «вляпаємося» у велику інфляцію.
Отже, нинішній уряд у соціальній сфері діє адекватно економічним можливостям держави. В розрахунку на тривалу перспективу. Тобто, віддає перевагу стратегії сталого економічного зростання. Це видно хоча б з того, що й першого разу, й нинішнього саме цей уряд добивався того, щоб до Держбюджету закладалися солідні кошти – понад 20 мільярдів гривень – на інноваційний розвиток. А це – впровадження сучасних технологій, наукові розробки, технічне переозброєння виробництва. Одним словом, перспектива розвитку, нових робочих місць. А головна його мета - забезпечити робочими місцями на рідній землі всіх українців, які нині поневіряються по закордонах. Фактично – виправити упущення всіх попередніх урядів.
Не маю жодного наміру вихваляти будь-кого. Просто констатую: ми з вами знаємо немало про уряд імпульсивної й енергійної Тимошенко, зваженого Єханурова, послідовного Януковича, бачимо результати їх роботи. Погодьтеся, підстав для захвату у нас з вами немає. Хоча б тому, що й нині нас, українців, щодоби меншає на тисячу чоловік.
І все ж таки відзначу: уряд, який поставив собі за мету повернення всіх українців для життя і діяльності вдома, вартий того, щоб ми пильніше до нього придивилися. Схоже, уряду Януковича не звикати робити свою справу навіть під «акомпанемент» парламентських «розбірок». Однак деяким членам парламенту таки варто нагадати: це ми, громадяни, оплачуємо їхню діяльність. Отож.
Сергій Правденко
«Слов’янський аналітичний центр»
про правительство В.Ф.Януковича
___________________________________________________________________
Цифри - не слова
чотири рази по шість – що це нам дає?
06.03.2007, 11:45
вернуться в раздел
Що ми з вами, шановні громадяни, спостерігаємо останні три-чотири роки у нашому парламенті і в уряді? У Верховній Раді – ледь не постійно діючі баталії. Гучні конфлікти змінюються один на іншій, та усе частіше в електоральному середовищі лунає питання: вони там, у батальному процесі, не забули про нас, грішних?! Чи не прийшов уже час відкласти свої симпатії та антипатії до цих державних мужів і розібратися, хто і на що з них здатен? З фактами та цифрами у руках. Ми всі - суб’єктивні, але ж цифри – річ об’єктивна.
Взяти хоча б показники економічного та соціального життя держави та суспільства за чотири практично однакові проміжки часу. А оскільки нинішньому урядові Віктора Януковича нещодавно виповнилося півроку, то візьмемо по півроку з результатів роботи, наприклад, чотирьох останніх урядів.
Це цікаво ще й тим, що можемо взяти дані про шість місяців з урядування команди Віктора Януковича зразка 2003 року, а далі, що теж видається красномовним, проаналізуємо шестимісячну діяльність уряду Юлії Тимошенко. За нею - уряд кращого управлінця з президентської "Нашої України" – Юрія Єханурова. І, нарешті, повернемося до щойно прожитих шести місяців, коли урядову команду знову очолює Віктор Янукович.
Хто успішніший, хто приніс нам, громадянам України, більше користі? Як відомо, найголовніший показник – ВВП, валовий внутрішній продукт. Коли він істотно зростає – наповнюються кишені підприємств, створюються робочі місця, багатшає бюджет держави, перспектива країни і народу – світлішає. Беремо січень-червень 2003 року. При владі – уряд Януковича.
Зростання ВВП – 7,5 відсотка. Найбільший прогрес – в останні два місяці з шести, 8,3 і 8,2 відсотка. Тепер візьмемо півроку урядування Юлії Тимошенко, лютий-липень 2005 року. Зростання ВВП- 3,6 відсотка. Останні два місяці з шести – найнижчий показник, 1,1 і 2,4 відсотка. Ледь не зупинка. Невдовзі після цього наш послідовний Президент, який називав уряд Тимошенко найвдалішим, відправив його у відставку. І запропонував у прем’єри Юрія Єханурова.
Отже, жовтень 2005-го - березень 2006-го. Зростання ВВП – 3,3 відсотка. Найважчі місяці – жовтень і листопад: яка спадщина від попередників, такі й справи.
А тепер, будь ласка, знову шість місяців уряду Януковича. Серпень 2006-го – січень 2007-го. Зростання ВВП – 8,7 відсотка. З іще не сталою, але досить виразною тенденцією (лише тенденцією, не закономірністю) до зростання.
Скажу відверто: дуже хочеться стабільності у зростанні ВВП. Бо це, повторюсь, основа добробуту всіх громадян України. При цьому, зізнаюся, мені однаково, яке прізвище матиме прем’єр, що це забезпечить. Не займаю державної посади, а відтак ні від кого не залежу. Тому лише констатую: найуспішнішим для України з трьох названих є уряд Януковича. Перевірено практикою.
Що кожен із нас мав від діяльності цих чотирьох урядів, чи дбали вони про наш добробут? Однозначно – дбали всі. Так говорять цифри. На 16-19 відсотків зростали реальні доходи населення в означені періоди урядування Тимошенко і Єханурова. А от уряд Януковича обидва рази "прижимистіший". Він діє, як книжка вчить. Наукова книжка. А економічна наука твердить: темп приросту реальних доходів населення повинен перевищувати темп приросту ВВП вдвічі-втричі. І не більше. Уряди Тимошенко і Єханурова задавали темп приросту наших доходів такий, що він у 7-8 разів перевищував темп зростання ВВП. Так хазяйнувати теж можна. Якщо хочеш сподобатися. Але – дуже короткий період. Бо «вляпаємося» у велику інфляцію.
Отже, нинішній уряд у соціальній сфері діє адекватно економічним можливостям держави. В розрахунку на тривалу перспективу. Тобто, віддає перевагу стратегії сталого економічного зростання. Це видно хоча б з того, що й першого разу, й нинішнього саме цей уряд добивався того, щоб до Держбюджету закладалися солідні кошти – понад 20 мільярдів гривень – на інноваційний розвиток. А це – впровадження сучасних технологій, наукові розробки, технічне переозброєння виробництва. Одним словом, перспектива розвитку, нових робочих місць. А головна його мета - забезпечити робочими місцями на рідній землі всіх українців, які нині поневіряються по закордонах. Фактично – виправити упущення всіх попередніх урядів.
Не маю жодного наміру вихваляти будь-кого. Просто констатую: ми з вами знаємо немало про уряд імпульсивної й енергійної Тимошенко, зваженого Єханурова, послідовного Януковича, бачимо результати їх роботи. Погодьтеся, підстав для захвату у нас з вами немає. Хоча б тому, що й нині нас, українців, щодоби меншає на тисячу чоловік.
І все ж таки відзначу: уряд, який поставив собі за мету повернення всіх українців для життя і діяльності вдома, вартий того, щоб ми пильніше до нього придивилися. Схоже, уряду Януковича не звикати робити свою справу навіть під «акомпанемент» парламентських «розбірок». Однак деяким членам парламенту таки варто нагадати: це ми, громадяни, оплачуємо їхню діяльність. Отож.
Сергій Правденко
«Слов’янський аналітичний центр»
