Странная логика у тех кто считает, что раз ты уступишь то тебе уступят.
Логіка полягає у людяності, а це риса загальної культури людини. І вона як раз передбачає, що культурна людина так не вважає. Для неї є цілком природнім поступитися місцем слабкішому. Якщо немає загальної культури, то, звичайно і логіка відповідна.
Нигде в официальных документах не сказано, что я ДОЛЖНА уступать место в гор. транспорте. Это моё личное дело, как поступать в каждом конкретном случае. Чем я руководствуюсь, описала выше.
Я вже зазначив, що запитання в голосовалці складені некоректно. Дійсно, є закони державні, але в них не передбачено поступатися слабкішим за тебе місцем у громадському транспорті. Але є неписані моральні принципи, загальні принципи гуманності. І тут все залежить від моральних якостей людини, а значить і від її культури. Культурна людина ніколи не шукає виправдання власній моральній безпринципності тільки тим, що цього немає у державних законах.
И вообще, я плачу налоги государству, взносы в пенс. фондр и т.п. Государство выплачивает пенсии, пособия и т.п. Я, равно как и любой другой работающий или просто делающий покупки человек (т.к. НДС) уже делаю не мало для тех же пенсионеров. Все вопросы к государству Мне что, в маршрутке объяснять, что у меня порядка 30% з.п. в том числе и на тех же орущих бабок снимают. Да я уже априори за проезд
некоторых из них заплатила.
Гуманність не передбачає ніяких факторів, із тих, щоі Ви перерахували, вона не вимірюється в грошовому еквіваленті. Тим більше, що пенсіонери, коли працювали, теж сплачували, як і Ви податки на утримання тодішніх пенсіонерів... Інша справа негуманність державної системи пенсійного страхування, яка сплачує мізерні пенсії, котрі не дають можливості пенсіонерам сплачувати самостійно за проїзд в міському транспорті.
На жаль, ми зараз переживаємо пострадянський період, коли пожинаємо плоди радянської системи.
Але це вже окрема тема.
На жаль радянська система відійшла свідомо від християнських принципів, які виражені Спасителем дуже просто: "Заповідь нову дарую Вам. Любіть один одного..."
Австралія. Тамтешній трамвай, це приблизно таке ж саме, що і наше метро за організацією руху. Зупинка. Точно за розкладом на електронному табло підходить потяг. Відчиняються двері. Ніхто не сідає. Виходить кондуктор, висуває апарель (якщо є інваліди). Допомагає висадитися спочатку інвалідам (в тому числі інвалідам візочникам), потім допомагає вийти літнім людям. Тільки після цього виходять молоді люди. Після цього сідають інваліди, літні люди, а вже потім решта. Після цього прибирається апарель, зачиняються двері й потяг відходить секунада в секунуду за розкладом. Після цього кондуктор спокіно бере оплату за проїзд в залежності від відстані переїзду. І так на кожній зупинці.
Відчуваєте різницю поміж нашим і тамтешнім громадським транспортом. Хоча громадським транспортом там користупється порівняно з нами невелика кількість людей. Це в нормальній державі. І усі сплачують за проїзд. бо там пенсіонери отримують нормальну для проживання пенсію. І немає ніяких пільг для пенсіонерів та інвалідів. Але в будь якій приватній клініці пенсіонеру, або інваліду можуть зробити доволі відчутну скидку, не тому, що є такий Закон, а тому, що суспільство так виховано.
А так бабке которая тянет сумки , вес которых я и сам еле потяну , не уступаю !
Мабуть у цієї "бабки" такий же. як і Ви онучок, для якого вона тягне важкі сумки. Був би інший, не тягала би такі сумки. А я в таких випадках допомагаю затягти сумки і поступаюсь місцем. Мовчки.
Но кстати, уступают ей в 99% случаев.
Порадували!
Но самое интересное, когда она сидит ее регулярно пытаются "убедить" уступить место молодые мамаши с дитями.
Думаю, що якби хтось із сидячих запропонував посадити собі на коліна дитину - це було би правильним рішенням. А молода мама могла би і постояти поруч. Але бувають випадки, коли йде спекуляція дитинкою і мама наполягає, щоб їй уступили місце.