Заселение юго-восточной Украины
На фоне последних политических событий актуальной становится тема исторической связи разных частей Украины, в том числе и миграционная. Население южной и восточной части Украины формировалось за счет миграций украинских колонистов, доля которых преобладала над переселенцами из России. Именно миграции украинского населения способствовали формированию этнических границ теперешней Украины. Примечательно, что основным колонизационнным плацдармом на юг и восток была территория проживания теперешнего ющенковского электората . Посему память о давних миграционных связях жителей Украины должна бы воплотится на результатах выборов президента. Один народ - один президент!
Предлагаю цитаты вразброс:
"На Лівобережжі землі запорізьких козаків простягалися в XV-XVII ст. до самого Дону. На це вказував ще універсал польського короля Стефана Баторія, що І його читали в 1768 р. на розводі Війська Запорізького в присутності полковника Ковпака. У цьому універсалі мовилося про межі Вольностей Війська Запорізького, які на півночі проходили тоді (у другій половині XVI ст.) "з вершини річки Орелі на вершину Кальміюсу, а звідтіля на гирло ріки Дону, яких урочища й омивають запорізькі володіння". Цю грамоту, видану Стефаном Баторієм 15 серпня 1576 р. кошовому отаманові Павлюку для козаків за їхні лицарські "відважні служби", за те, що "вхід у Польщу й Україну заступили, всі незліченні сили й нечайні на нарід християнський наскоки грудьми своїми зупинили", підтвердив гетьман Богдан Хмельницький в універсалі, оголошеному на прохання кошового Дем'яна Барабаша в Білій Церкві 15 січня 1655 р. У ньому границі вольностей запорізьких козаків на Лівобережжі визначено більш-менш точно: "від Самарських земель через степ до самої ріки Дону, де ще до гетьмана козацького Предслава Лянцкоронського козаки запорізькі свої зимівники мали, й те все щоб непорушне навіки при козаках запорізьких лишилося". Отже, запорізькі козаки зимували над Доном уже на початку XVI ст., адже ж хмільницький староста Предслав Ляндкоронський очолював походи козаків на Акерман у 1516 р. й на Очаків у 1528 р. Помер він 1531 р
У найширших межах землі вольностей запорізьких козаків займали на Лівобережжі східню частину теперішніх Дніпропетровської та Запорізької (на північ од ріки Токмак і на схід од Берди) областей, майже всю Донецьку, Луганську на південь од Сіверського Дінця а вклинювалися в південно-західню частину Ростов-ької области Російської Федерації.
...
Тоді ж українські козаки коло Святих гір і вище та нижче від них заводили в лісах зимівники для своїх коней. Тут будували вони струги (старовинні річкові веслові або вітрильні дерев'яні човни). "Черкаси" й севрюки (вихідці зі Сіверської землі) почали розставляти зимівники цілими товариствами понад Сіверським Дінцем і таким чином звели впоперек страшного Поля чатовий ланцюг проти кримців
...
Українські селяни й козаки із Середньої Наддніпрянщини та ЧернІгово-Сіверської землі заселили також пониззя Дону, а запорожці в 1569 р. заклали "городок" Черкаськ (теперішня станиця Старочеркаськ у Ростовській області)"
Посилання видалено
(Петро Лаврів "Істрія Південно-Східної України")
"Населення територій, утрачених Новоросійською губернією, складалося з українців (85%) і росіян (15%).
...
Основну масу населення у причорноморських і при-озівських степах становили українці. Вони поселялися на державних і поміщицьких землях. Серед державних селян, ремісників і робітних людей було чимало росіян.
...
Тим часом на землях колишніх запорізьких вольно-стей виростали нові слободи. НовоспеченІ поміщики правдами й неправдами заманювали у свої посілості ліво- й правобережних селян.
...
У XIX ст. туди посилився приплив бідноти з України. Іід час шостої ревізії в 1811 р. донські поміщики пока-али українців не "приписними", а дворовими або селянами. Перших тоді налічували 5053, других - 71804, а разом 76 857 осіб. За 7-ою ревізією дворових було !882, а селян 74 109,. разом 78991 особа. Переважно то були вихідці з Полтавщини й Західньої Слобожанщини, 8 також із Чернігівщини, Правобережжя і російських земель."
Посилання видалено
(Петро Лаврів "Істрія Південно-Східної України")
На фоне последних политических событий актуальной становится тема исторической связи разных частей Украины, в том числе и миграционная. Население южной и восточной части Украины формировалось за счет миграций украинских колонистов, доля которых преобладала над переселенцами из России. Именно миграции украинского населения способствовали формированию этнических границ теперешней Украины. Примечательно, что основным колонизационнным плацдармом на юг и восток была территория проживания теперешнего ющенковского электората . Посему память о давних миграционных связях жителей Украины должна бы воплотится на результатах выборов президента. Один народ - один президент!
Предлагаю цитаты вразброс:
"На Лівобережжі землі запорізьких козаків простягалися в XV-XVII ст. до самого Дону. На це вказував ще універсал польського короля Стефана Баторія, що І його читали в 1768 р. на розводі Війська Запорізького в присутності полковника Ковпака. У цьому універсалі мовилося про межі Вольностей Війська Запорізького, які на півночі проходили тоді (у другій половині XVI ст.) "з вершини річки Орелі на вершину Кальміюсу, а звідтіля на гирло ріки Дону, яких урочища й омивають запорізькі володіння". Цю грамоту, видану Стефаном Баторієм 15 серпня 1576 р. кошовому отаманові Павлюку для козаків за їхні лицарські "відважні служби", за те, що "вхід у Польщу й Україну заступили, всі незліченні сили й нечайні на нарід християнський наскоки грудьми своїми зупинили", підтвердив гетьман Богдан Хмельницький в універсалі, оголошеному на прохання кошового Дем'яна Барабаша в Білій Церкві 15 січня 1655 р. У ньому границі вольностей запорізьких козаків на Лівобережжі визначено більш-менш точно: "від Самарських земель через степ до самої ріки Дону, де ще до гетьмана козацького Предслава Лянцкоронського козаки запорізькі свої зимівники мали, й те все щоб непорушне навіки при козаках запорізьких лишилося". Отже, запорізькі козаки зимували над Доном уже на початку XVI ст., адже ж хмільницький староста Предслав Ляндкоронський очолював походи козаків на Акерман у 1516 р. й на Очаків у 1528 р. Помер він 1531 р
У найширших межах землі вольностей запорізьких козаків займали на Лівобережжі східню частину теперішніх Дніпропетровської та Запорізької (на північ од ріки Токмак і на схід од Берди) областей, майже всю Донецьку, Луганську на південь од Сіверського Дінця а вклинювалися в південно-західню частину Ростов-ької области Російської Федерації.
...
Тоді ж українські козаки коло Святих гір і вище та нижче від них заводили в лісах зимівники для своїх коней. Тут будували вони струги (старовинні річкові веслові або вітрильні дерев'яні човни). "Черкаси" й севрюки (вихідці зі Сіверської землі) почали розставляти зимівники цілими товариствами понад Сіверським Дінцем і таким чином звели впоперек страшного Поля чатовий ланцюг проти кримців
...
Українські селяни й козаки із Середньої Наддніпрянщини та ЧернІгово-Сіверської землі заселили також пониззя Дону, а запорожці в 1569 р. заклали "городок" Черкаськ (теперішня станиця Старочеркаськ у Ростовській області)"
Посилання видалено
(Петро Лаврів "Істрія Південно-Східної України")
"Населення територій, утрачених Новоросійською губернією, складалося з українців (85%) і росіян (15%).
...
Основну масу населення у причорноморських і при-озівських степах становили українці. Вони поселялися на державних і поміщицьких землях. Серед державних селян, ремісників і робітних людей було чимало росіян.
...
Тим часом на землях колишніх запорізьких вольно-стей виростали нові слободи. НовоспеченІ поміщики правдами й неправдами заманювали у свої посілості ліво- й правобережних селян.
...
У XIX ст. туди посилився приплив бідноти з України. Іід час шостої ревізії в 1811 р. донські поміщики пока-али українців не "приписними", а дворовими або селянами. Перших тоді налічували 5053, других - 71804, а разом 76 857 осіб. За 7-ою ревізією дворових було !882, а селян 74 109,. разом 78991 особа. Переважно то були вихідці з Полтавщини й Західньої Слобожанщини, 8 також із Чернігівщини, Правобережжя і російських земель."
Посилання видалено
(Петро Лаврів "Істрія Південно-Східної України")