Гройсман уже был вице-премьером и жилищно-коммунальную реформу мягко говоря провалил, потом децентрализацию курировал - результаты на лицо, теперь на очереди у этого проФФессионала - страна? ...
То ли ещё будет.. О-ё-ёй.
Тривала прем’єріада не те щоби завершилася. Але звідти вже надходять натяки на визначеність.
Начебто Гройсман. Хоча з нашими наперсточниками від влади ні в чому переконаними бути не можна.
Чого очікувати від Володимира Борисовича?
Та нічого! Ось в цьому і є наша головна проблема.
Даний цикл своєї кар’єри цей вельми амбітний діяч цілком присвятив «входженню нагору». Тобто він повністю і цілком виконує роль безвідмовного менеджера Порошенка. Спеціалізація — універсальна: куди пошлють. Він дозволяє собі мати власну думку виключно за формою виконання вказівок президента. Але аж ніяк не за їхньою суттю. Не кажучи вже про будь-яку незгоду.
Тому ставши прем’єр-міністром, Гройман лише поміняє посаду «помічника Порошенка в справах парламенту» на «помічника Порошенка в справах уряду». Але функція покірного виконавця залишиться, навіть якщо на публіку й демонструватиметься якась «незалежність».
З утвердженням Гройсмана прем’єр-міністром головну мрію Петра Олексійовича можна вважати реалізованою: він стає таким самим неподільним господарем України, як Леонід Кучма перед «касетним скандалом» і Віктор Янукович напередодні вигнання.
Є ще один ускладнюючий чинник — наші зовнішні партнери.
На відміну від поширеної помилкової думки, вони дуже рідко диктують нам вимоги щодо персоналій. Але вони жорстко наполягають на дотриманні деяких умов.
У даному випадку, це реальне реформування і боротьба з корупцією. Але всевладдя Порошенка та реальне очищення країни — це поняття відверто несумісні. Єдине, що обнадіює, — самодержцем Петро Олексійович почуватиметься недовго. Бо що вище залазиш на Олімп, то хиткіше становище.
