Володимир Мартинюк
The BBC website
Український "націоналістичний фронт" імені Путіна ...
Якщо націоналісти в часі війни виступають проти Головнокомандуючого армії країни, то це означає що незалежна держава вже відбулася і націоналісти, як важлива політична сила, вже більше не потрібні... Ні нації, ні державі.
Націоналісти допомагають створити державу коли її немає, але дуже часто здатні розвалити державу яка вже існує.
Наприклад Римську і Російську імперії, Польщу у 18-му і на початку 20-го століть розвалили їхнім же ж власним "націоналізмом" - націоналізмом "титульної нації" ...
Цей крок кількох організацій, які прокламують відданість національним інтересам і патріотичним принципам означає лише те, що вони вирішили промарширувати в напрямку того самого європейського політичного "правого марґіналізму", на якому зараз дуже успішно пасеться Кремль.
Фактично це покладення принципів та авторитету націоналізму до ніг Путіна - принаймні у першому турі президентських виборів в Україні.
Так - націоналістам, які і всім іншим політичним силам потрібно думати про наступні парламентські вибори, але чи не простіше було б просто зібратися, сформулювати свої вимоги і прийти не переговори з Порошенком?
Так як зробили українські націоналісти і демократи перед другим туром виборів президентських виборів Леоніда Кучми, які умовою своєї підтримки Леоніда Кучми поставили призначення Ющенка посаду Прем'єр-міністра України.
Гадаю що Порошенко погодився б і врахував би більшість політичних вимог.
Але біда в тому що таких політичних вимог в націоналістів зараз немає - окрім повторення всякого сміття, запозиченого у популістів, ліберал-більшовиків і взагалі у бог знає кого.
Тому що конкретні програмні, плани, пропозиції національного характеру зараз є у Порошенка, але їх зовсім немає в наших націоналістів.
Тобто Порошенко зараз в рази більший націоналіст, аніж ті, які самі себе так називають.
Хлопці - Ви все одно прибіжите до Порошенка в другому турі. Але Вас вже будуть сприймати зовсім по іншому - не як союзників - а як лицемірів і кон'юнктурників...
Україна, нація і держава вже пішли вперед, а Ви залишилися там де були - в минулому...
Я маю право про це говорити, тому що свого часу редагував газету "Шлях Перемоги" - ту саму, яку свого часу у Мюнхені редагував Степан Бандера .
На тих же самих засадах що й Бандера - не будучи редактором офіційно , але редагуючи газету повністю.
І за моєю спиною стояла шафа для документів, та сам яка стояла у кабінеті Бандери в Мюнхені, коли він редагував цю газету.
Право так говорити мені дає мій покійний батько - старшина УПА, замучені сталінстами два моїх діди - офіцери армії УНР і УГА, і прадіди Смаль-Стоцький і Чарнецький, які були засновниками ЗУНР.
І врешті дядько моєї мами Сурма, провідник ОУН, якого вбили в Освенцімі - разом з братами Степана Бандери.
