3000 грн на місяць

Заватра состоится снос памятника УПА

  • Автор теми Автор теми Шарик
  • Дата створення Дата створення
в Україні пора ввести уголовну відповідальність за незнання історії та за розповсюдження комуністичної брехні

Было уже.

1. Контрреволюционные преступления

58-1. Контрреволюционным признается всякое действие, направленное к свержению, подрыву или ослаблению власти рабоче-крестьянских советов и избранных ими, на основании Конституции Союза ССР и конституций союзных республик, рабоче-крестьянских правительств Союза ССР, союзных и автономных республик или к подрыву или ослаблению внешней безопасности Союза ССР и основных хозяйственных, политических и национальных завоеваний пролетарской революции.

В силу международной солидарности интересов всех трудящихся такие же действия признаются контрреволюционными и тогда, когда они направлены на всякое другое государство трудящихся, хотя бы и не входящее в Союз ССР. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-1а. Измена Родине, т.е. действия, совершенные гражданами Союза ССР в ущерб военной мощи Союза ССР, его государственной независимости или неприкосновенности его территории, как-то: шпионаж, выдача военной или государственной тайны, переход на сторону врага, бегство или перелет за границу,

караются высшей мерой уголовного наказания -- расстрелом с конфискацией всего имущества, а при смягчающих обстоятельствах -- лишением свободы на срок 10 лет с конфискацией всего имущества. [20 июля 1934 г. (СУ №30, ст.173)]3.

58-1б. Те же преступления, совершенные военнослужащими, караются высшей мерой уголовного наказания -- расстрелом с конфискацией всего имущества. [20 июля 1934 г. (СУ №30, ст.173)].

58-1в. В случае побега или перелета за границу военнослужащего совершеннолетние члены его семьи, если они чем-либо способствовали готовящейся или совершенной измене, или хотя бы знали о ней, но не довели об этом до сведения властей, караются -- лишением свободы на срок от 5 до 10 лет с конфискацией всего имущества.

Остальные совершеннолетние члены семьи изменника, совместно с ним проживавшие или находившиеся на его иждивении к моменту совершения преступления, подлежат лишению избирательных прав и ссылке в отдаленные районы Сибири на 5 лет. [20 июля 1934 г. (СУ №30, ст.173)].

58-1г. Недонесение со стороны военнослужащего о готовящейся или совершенной измене влечет за собой

лишение свободы на 10 лет.

Недонесение со стороны остальных граждан (не военнослужащих) преследуется согласно ст.58-12. [20 июля 1934 г. (СУ №30, ст.173)].

58-2. Вооруженное восстание или вторжение в контрреволюционных целях на советскую территорию вооруженных банд, захват власти в центре или на местах в тех же целях и, в частности, с целью насильственного отторгнуть от Союза ССР и отдельной союзной республики какую-либо часть ее территории или расторгнуть заключенные Союзом ССР с иностранными государствами договоры влекут за собой --

высшую меру социальной защиты -- расстрел или объявление врагом трудящихся с конфискацией имущества и с лишением гражданства союзной республики и, тем самым, гражданства Союза ССР и изгнание из пределов Союза ССР навсегда, с допущением при смягчающих обстоятельствах понижения до лишения свободы на срок не ниже трех лет, с конфискацией всего или части имущества. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-3. Сношения в контрреволюционных целях с иностранным государством или отдельными его представителями, а равно способствование каким бы то ни было способом иностранному государству, находящемуся с Союзом ССР в состоянии войны или ведущему с ним борьбу путем интервенции или блокады, влекут за собой --

меры социальной защиты, указанные в ст.58-2 настоящего кодекса. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-4. Оказание каким бы то ни было способом помощи той части международной буржуазии, которая, не признавая равноправия коммунистической системы, приходящей на смену капиталистической системе, стремится к ее свержению, а равно находящимся под влиянием или непосредственно организованным этой буржуазии общественным группам и организациям в осуществлении враждебной против Союза ССР деятельности, влечет за собой --

лишение свободы на срок не ниже трех лет с конфискацией всего или части имущества, с повышением, при особо отягчающих обстоятельствах, вплоть до высшей меры социальной защиты -- расстрела или объявления врагом трудящихся, с лишением гражданства союзной республики и тем самым, гражданства Союза ССР и изгнанием из пределов Союза ССР навсегда, с конфискацией имущества. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-5. Склонение иностранного государства или каких-либо в нем общественных групп, путем сношения с их представителями, использованием фальшивых документов или иными средствами, к объявлению войны, вооруженному вмешательству в дела Союза ССР или иным неприязненным действиям, в частности: к блокаде, к захвату государственного имущества Союза ССР или союзных республик, разрыву дипломатических сношений, разрыву заключенных с Союзом ССР договоров и т.п., влечет за собой --

меры социальной защиты, указанные в ст.58-2 настоящего кодекса. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-6. Шпионаж, т.е. передача, похищение или собирание с целью передачи сведений, являющихся по своему содержанию специально охраняемой государственной тайной, иностранным государствам, контрреволюционным организациям или частным лицам, влечет за собой --

лишение свободы на срок не ниже трех лет, с конфискацией всего или части имущества, а в тех случаях, когда шпионаж вызвал или мог вызвать особо тяжелые последствия для интересов Союза ССР, -- высшую меру социальной защиты -- расстрел или объявление врагом трудящихся с лишением гражданства союзных республик и, тем самым, гражданства Союза ССР и изгнанием из пределов Союза ССР навсегда с конфискацией имущества.

Передача, похищение или собирание с целью передачи экономических сведений, не составляющих по своему содержанию специально охраняемой государственной тайны, но не подлежащих оглашению по прямому запрещению закона или распоряжению руководителей ведомств, учреждений и предприятий, за вознаграждение или безвозмездно организациям и лицам, указанным выше, влекут за собой --

лишение свободы на срок до трех лет. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

Примечание 1. Специально охраняемой государственной тайной считаются сведения, перечисленные в особом перечне, утверждаемом Советом народных комиссаров Союза ССР по согласованию с советами народных комиссаров союзных республик и опубликовываемом во всеобщее сведение. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

Примечание 2. В отношении шпионажа лиц, упомянутых в ст.193-1 настоящего Кодекса4, сохраняет силу ст.193-24 того же Кодекса. [9 января 1928 г. (СУ №12, ст.108)].

58-7. Подрыв государственной промышленности, транспорта, торговли, денежного обращения или кредитной системы, а равно кооперации, совершенный в контрреволюционных целях путем соответствующего использования государственных учреждений и предприятий, или противодействие их нормальной деятельности, а равно использование государственных учреждений и предприятий или противодействие их деятельности, совершаемое в интересах бывших собственников или заинтересованных капиталистических организаций, влекут за собой --

меры социальной защиты, указанные в ст.58-2 настоящего кодекса. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-8. Совершение террористических актов, направленных против представителей советской власти или деятелей революционных рабочих и крестьянских организаций, и участие в выполнении таких актов, хотя бы и лицами, не принадлежащими к контрреволюционной организации влекут за собой --

меры социальной защиты, указанные в ст.58-2 настоящего кодекса. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-9. Разрушение или повреждение с контрреволюционной целью взрывом, поджогом или другими способами железнодорожных или иных путей и средств сообщения, средств народной связи, водопровода, общественных складов и иных сооружений или государственного и общественного имущества, влечет за собой --

меры социальной защиты, указанные в ст.58-2 настоящего кодекса. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-10. Пропаганда или агитация, содержащие призыв к свержению, подрыву или ослаблению Советской власти или к совершению отдельных контрреволюционных преступлений (ст.ст.58-2 -- 58-9 настоящего Кодекса), а равно распространение или изготовление или хранение литературы того же содержания влекут за собой --

лишение свободы на срок не ниже шести месяцев.

Те же действия при массовых волнениях или с использованием религиозных или национальных предрассудков масс, или в военной обстановке, или в местностях, объявленных на военном положении, влекут за собой --

меры социальной защиты, указанные в ст.58-2 настоящего кодекса. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-11. Всякого рода организационная деятельность, направленная к подготовке или совершению предусмотренных в настоящей главе преступлений, а равно участие в организации образованной для подготовки или совершения одного из преступлений, предусмотренных настоящей главой, влекут за собой --

меры социальной защиты, указанные в соответствующих статьях настоящей главы. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-12. Недонесение о достоверно известном, готовящемся или совершенном контрреволюционном преступлении влечет за собой --

лишение свободы на срок не ниже шести месяцев [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-13. Активные действия или активная борьба против рабочего класса и революционного движения, проявленные на ответственной или секретной (агентура) должности при царском строе или у контрреволюционных правительств в период гражданской войны, влекут за собой --

меры социальной защиты, указанные в ст.58-2 настоящего кодекса. [6 июня 1927 г. (СУ №49, ст.330)].

58-14. Контрреволюционный саботаж, т.е. сознательное неисполнение кем-либо определенных обязанностей или умышленно небрежное их исполнение со специальной целью ослабления власти правительства и деятельности государственного аппарата, влечет за собой --

лишение свободы на срок не ниже одного года, с конфискацией всего или части имущества, с повышением, про особо отягчающих обстоятельствах, вплоть до высшей меры социальной защиты -- расстрела, с конфискацией имущества. [6 июня 1937 г. (СУ №49, ст.330)].
 
>> в Україні пора ввести уголовну відповідальність за незнання історії та за
>> розповсюдження комуністичної брехні

Давайте, уперед. Витрати на послуги стукачів не забудьте прописати відповідним рядком держбюджету.
І ще. Чи відомо Вам, вельмишановний пане Сітуле, що "історії" переписуються за наявною кон'юнктурою, а от факти - річ вперта? Хоча - звичайно ж: носіями фактів є лише живі люди з їх пам'яттю, а люди з часом вмирають :( Живий приклад - он скільки народу заперечують факт голодомору - лише через те, що повмирали майже всі живі свідки, а "Йванам, що рідні не пам'ятають" це вже байдуже.
 
нах нам нужен этот позор?
Эти твари убивали мой народ, эти твари были против нашей красной армии. На кол их, точнее тех кто от них остался. Фашисты мля.

Красная армия была окупантом, так что на кол будем сажать красную армию.
 
фрази сподобалися:
- "Сношения в контрреволюционных целях с иностранным государством или отдельными его представителями"
- "меры социальной защиты", особливо "высшей меры социальной защиты -- расстрела"
 
Красная армия была окупантом, так что на кол будем сажать красную армию.

А чи не боїтесь ви, шановні панове romziki та chipovsky з такими ось закидами самі колись відчути рух твердої деревини у власній сраці? :confused:
 
нед.йа не бойусь.

Просто мне обидно, что бандеровское чмо у нас видите ли герои!

Может блять еще и Фюрер сука герой?
 
>> в Україні пора ввести уголовну відповідальність за незнання історії та за
>> розповсюдження комуністичної брехні

І ще. Чи відомо Вам, вельмишановний пане Сітуле, що "історії" переписуються за наявною кон'юнктурою, а от факти - річ вперта?
отож, виходячи із фактів (тобто документів із архивів Росії та Германії), можна бачити:
- УПА воювала із німцями
- УПА воювала із червоною армією
- УПА допомогала червоним партізанам
- УПА воювала із червоними партізанами
 
кста, а що там із пам'ятником ? мабуть так і не знесли бо кому-то аби язиком повозити ...
 
Вибачте, не стану я з вами надалі сперечатися.
Набридло.
Вірте в яких вже хочете "героїв" - а мені вони, пробачте, несимпатичні.
Все.
 
Памятник цел. Покрайне мере по состоянию на половину двенадцатого.

Субботник свелся к легкой разминке с быстрым переходом к неофициальной фуршетной части - в 11:20 лопаты стояли в аккуратных кучках под деревьями, а неподалеку за столиками подкрепляли силы носители бревнышек ;)

Те кучи, которые сгребли ещё вчера работники парка, на половине территории ещё не убраны, но горисполкомовцы успели посадить саженцы со стороны улицы Артема и обкопали деревья.
 
Памятник цел. Покрайне мере по состоянию на половину двенадцатого.

Субботник свелся к легкой разминке с быстрым переходом к неофициальной фуршетной части - в 11:20 лопаты стояли в аккуратных кучках под деревьями, а неподалеку за столиками подкрепляли силы носители бревнышек ;)

Те кучи, которые сгребли ещё вчера работники парка, на половине территории ещё не убраны, но горисполкомовцы успели посадить саженцы со стороны улицы Артема и обкопали деревья.

Ну те - вже як завжди.
Дідусь ульянов на площі досі стоїть завдяки тому ж :-)
 
А чи не боїтесь ви, шановні панове romziki та chipovsky з такими ось закидами самі колись відчути рух твердої деревини у власній сраці? :confused:

Конечно боюсь, только с окупантами все равно надо что то делать, не на кол, значит судить, может растрел, вариантов много.
 
...вариантов много.
То так - варіантів дійсно багато.
В тому числі - і християнське "прощати" - кожен обирає за своїм смаком та вподобаннями.
А кого, до речі, розстрілювати зібралися? Отих дідусів, що на День Перемоги чіпляють на груди "іконостас" і збираються на кладовищах та коло Меморіалу - згадувати?.. та зачекайте вже трішки: вони і без Вашої кулі скоро всі ляжуть в землю...
 
отож, виходячи із фактів (тобто документів із архивів Росії та Германії), можна бачити:
- УПА воювала із німцями

Можно подтверждение этому факту? С числом уничтоженных немцев, подбитых танков?
 
То так - варіантів дійсно багато.
В тому числі - і християнське "прощати" - кожен обирає за своїм смаком та вподобаннями.
А кого, до речі, розстрілювати зібралися? Отих дідусів, що на День Перемоги чіпляють на груди "іконостас" і збираються на кладовищах та коло Меморіалу - згадувати?.. та зачекайте вже трішки: вони і без Вашої кулі скоро всі ляжуть в землю...

Вот именно, когда я тут писал что нужно примирится ветеранам УПА и ветеранам Красной армии, тут(и не только тут) про христианське прощати никто и не вспомнил. И примирение это один из лучших вариантов но в нашем обществе, если заметили, это невозможно.
 
Можно подтверждение этому факту? С числом уничтоженных немцев, подбитых танков?

просто нарізка... мене цікавили саме задокументовані свідчення, а не ОБС

Ось, зокрема, як розцінювали діяльність ОУН-УПА самі німці - цей документ, до речі, фігурував на Нюрнберзькому процесі (Косик, 1993, с. 544): "25 листопада 1941 р. Айнзацкоманда Ц/5 Поліції Безпеки і СД… Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у Рейхскомісаріаті (Україна), мета якого - створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після грунтовного допиту таємно знищені як грабіжники. Протоколи допитів мають бути переслані айнзацкоманді Ц/5. Цей лист має бути знищений командофюрером негайно після прочитання (виділено у цитованому джерелі. - М.Л.). XI / 014-USSR (№7) XXXIX, C. 269-270 ".

--

Зокрема, у "Донесенні про події в СРСР № 164" від 4 лютого 1942 р., адресованому "Начальникові Поліції і Служби Безпеки (СД)", наголошується (Косик, 1998, с. 120): "Захоплені друковані матеріали і свідчення різних бандерівців, заарештованих останнім часом, знову доводять, що прихильників бандерівського руху неможливо залучити до якоїсь позитивної співпраці. Залишається лише обраний шлях цілковитого знищення цього руху… BA R 58 / 220".
--


читаємо й у записах генерала Руднєва ("комісарський" стиль збережено): "Після захоплення німцями західних областей України куркулі й репресовані елементи пішли в поліцію, яка грабувала та вбивала єврейські сім'ї, і з того жили, а коли німці посадовили їх на пайку, вся ця чорносотенна наволоч, якою керували націоналісти, забрала видану німцями зброю і пішла в ліси…" (АД: Дневник.., 1943, арк. 42). І хоча комісар, зрозуміла річ, вважав націоналістів "ворогами" радянської влади, однак, спостерігаючи їх дії під час рейду, не раз зазначав у своєму щоденнику, що вони "б'ються проти німців", ба більше - вони "б'ють німців", в тому числі й там, де "за два роки жодного партизана не ступала нога" (там же, арк. 24, 31, 38).
--

Успіхи українських повстанців розлютили окупантів. У червні розпочато велику каральну акцію на Волині, якою керував генерал Гінцер. Але успіхи наступу були не вельми великими. Провалилася і наймасовіша акція супроти УПА під командуванням генерала фон ден Баха, розпочата в липні 1943 p., хоча вона мала,так би мовити, «комплексний характер». В операції взяли участь понад 10 тисяч німецьких і польських поліцаїв, жандармів, 10 батальйонів регулярної армії з доданою артилерією, 50 танків і панцерників, 27 літаків. Успішно маневруючи, повстанські загони були виведені з-під головних ударів німців. Одначе впродовж липня відбулося 35, серпня — 24, вересня — 15 досить значних боїв. Втрати українських повстанців склали 1237 старшин і бійців вбитими і пораненими, а жертв серед цивільного населення було близько 5 тисяч осіб. Німці ж втратили убитими і пораненими понад 3 тис. старшин і рядовиків. Контрудари українських повстанців були болючими. У триденному бою під Радовичами група «Турів» знищила майже 300 німецьких вояків, здобула багато військових трофеїв. Німці впали в паніку, говорилося про тисячі українських повстанців, а Ковель готувався до евакуації.

Акція фон ден Баха не тільки не поклала край діяльності УПА, а ще й дала протилежний результат: усі, кому загрожували окупанти, втікали «до лісу» і вливалися до лав українських повстанців. Земля горіла під ногами у гітлерівців. Не мала успіху й операція, проведена під командуванням поліційного Генерала Пріцмана: окрім жертв серед цивільного населення, карателі ні на що інше не були здатні. Наприкінці 1943 р. влада німців на Поліссі була обмежена лише комунікаційними шляхами, решту території контролювала УПА.
--
«Документ 189. 26 червня 1944 p. ...У ході сутички з бандою УПА на півдні від Миколаєва 29 бандитів убито, захоплено 2 гармати, боєприпаси, радіопередавач, 5 вантажних автомобілів, вози і коней. Решта банди відступила на північно-захід. Близько 300 бандитів у німецькій і російській формах пройшли з південного сходу від Кам'янки Струмилової у напрямку на захід... II I RH 2/V 1944 с. 146»


Саме радянські партизани залишили нам конкретні свідчення про бойові дії УПА проти німців. Так, про це йдеться в донесеннях штабів партизанських загонів Кам'янець-Подільської та Житомирської областей (там само: ЦДАГОУ: Ф.62.- Оп.1.— Спр.253.— Арк. 70 — 77).

Новим для широкого загалу є й те, що наліт на Рівне в 1942 році, коли гітлерівці розбіглися, був організований саме націоналістами. Такі дані підтвердив для радянського командування командир одного із загонів червоних партизанів Шитов. Саме він передав до свого центру, що «двісті січовиків увірвалися до Рівного» (там само: Спр.25].— Арк.27). Командир партизанських загонів Рівненщини Бегма 9 липня 1943 року повідомляв про бій націоналістів з німцями в селі Хараїмівка Деражнянського району 26 червня, в результаті якого було вбито 11 німців і 19 українських патріотів (там само: Арк. 101).
--

Зрештою, про бойові дії УПА проти фашистів було відомо і командуванню Червоної Армії. Так, 4 квітня 1944 один з її генералів — Баландін звертався до українських повстанців у Прикарпатті: «Нам відомо, що ви боретесь збройним шляхом з німецьким окупантом» (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. - ОІІ.1. - Спр.197. - Арк.181). А ось про що йдеться в розвідувальному зведенні Українського штабу партизанського руху № 57 від 12 червня 1943 року: «Заданими на 5.6.43 р. Кременецький округ (Кременець — 60 км пі ви. Тернополя) в квітні 43 р. був об'явлений на надзвичайному становищі через те, шо німці в цьому окрузі зазнали нападу українських націоналістів — «бандерівців». Німці з багатьох населених пунктів були витіснені, і їм вдалося відновити становище за допомогою великих каральних загонів» (ЦДАГОУ: Ф.1. - Оп.22. - Спр.41. - Арк.25).

До речі, уже згаданий Бегма повідомляв 27 липня 1943 року, що в містечко Олика Волинської області прибуло 2500 гітлерівців, знятих зі східного фронту для боротьби з націоналістами (там само: Ф.62. — Оп.1. - Спр.253. -Арк. 115). Про бої «бульбівців» з німцями за Степань (Рівненщина) йдеться в розвіддонесенні № 62 УШПР від 14 липня 1943 року, де же називаються конкретні місця дислокації окремих повстанських загонів, а також їхня кількість і керівники: «Береза» — 400 осіб, «Легенда» — 450, «Єромщень» — 325, «Орел» — 100, «Махорка» — 300. В районі Дунайських лісів розташувалося кілька бульбівських загонів загальною кількістю до 1000 чоловік.

Цікаве й таке визнання з цього документа: «Місцеве населення вказаних вище районів (Рівненщина. — B.C.) в основному симпатизує українським націоналістам, тримає застави проти партизан і при появі останніх ставить до відома бульбівців. Українські націоналісти розповсюджують серед місцевого населення листівки за підписом Семена Рубана (йдеться, очевидно, про Максима Рубана - псевдо Миколи Лебедя. - B.C.), в яких зазначається: «Ми за свободу всього народу, польська нація нам не ворог, але польський уряд. Російський народ нам не ворог, але Москва – наш кровний ворог. Ми з ворогами будемо боротися» (там само: Ф.1. — Оп.22. - Спр. 41. - Арк.54)
--

Зрештою, це підтверджують і радянські документи. «Протягом майже всього 1943 року, — доповідав червоний партизанський командир П.Вершигора 27 лютого 1944 року», Волинь охоплена антинімецьким рухом, повстанням народу проти німців. Націоналісти очолили його. ...Кілька залізниць, важливих і другорядних, були повністю знищені, розібрані по трісці повсталим народом. Німці вихлюпнули злість, спалили сотні сіл, перебили тисячі мирного населення» (ЦДАГОУ: Ф.62. - Оп.1. - Спр.1521. -Арк 118).

І далі П.Вершигора продовжує: «Чи винні вони в тому, що в керівництві повстання (антигітлерівського. — B.C.) були не більшовики, а націоналісти? Думаю, що винен у цьому не народ, а ми з Вами, і особливо Волинські і Ровенські партизанські князьки-бездільники, що сиділи під носом у свого народу, чекаючи повстання, і палець об палець не вдарили, аби його очолити» (там само. — Арк.118). Але — як переконуємося з документів — на західноукраїнських землях більшовики не могли очолити народ, їх там ніхто не сприймав. Пройшовши рейдом через усю Західну Україну, Ковпак своїм повідомленням № 9530/219-221 від 28 вересня 1943 р. засвідчив, зокрема: «Українське населення винятково підтримує бандерівців, радянську владу ненавидить» (там само. Спр.248. — Арк.161).

Для збільшення "кривавого рахунку УПА", як це видно, скажімо, з доповідної записки військового прокурора військ МВС Г. Кошарського "Про факти грубого порушення радянської законності в діяльності т. зв. спецгруп МДБ" до секретаря ЦК КП(б) України Хрущова, поданої 15.02.1949 р. з грифом "Цілком таємно" (Сергійчук, 1998, с. 699-707), Міністерством Держбезпеки Української РСР "у Західних областях України широко використовуються т. зв. спецгрупи, що діють під виглядом бандитів "УПА". Ці "спецгрупи МДБ, як засвідчують факти", - а їх у доповідній наведено чимало - широко застосовували "свавілля та насильство над місцевим населенням,.. піддавали катуванню,.. жорстоко мордували,.. гвалтували…" мирних громадян і, як наголошує Кошарський, подібні факти, "на жаль, аж ніяк не поодинокі". "Дії т. з. спецгруп МГБ, - доходить висновку військовий прокурор, - мають яскраво виражений бандитський, антирадянський характер і, ясна річ, не можуть бути виправдані жодними оперативними міркуваннями", позаяк "жертвою їх (цих "спецгруп". - М.Л.) сваволі часто стають особи, непричетні до українсько-бандитського підпілля… (ЦДАГО України. Ф. 1, оп. 16, спр. 68, арк. 9-17)".
--
 
Вот именно, когда я тут писал что нужно примирится ветеранам УПА и ветеранам Красной армии, тут(и не только тут) про христианське прощати никто и не вспомнил. И примирение это один из лучших вариантов но в нашем обществе, если заметили, это невозможно.

Так я ж - про пам'ятники.
А Ви ж, здається, про людей? Чи це на Вашу думку - одне й те ж?
Я пропоную не ставити пам'яток тим, хто їх не заслуговує, Ви - стріляти конкретних людей, котрі, до речі, за свої, та й не тільки свої злочини вже заплатили ціною забуття, і вже ніяких нових злочинів, вочевидь, скоїти не зможуть.
Та й щодо пам'ятників - треба розбиратися у кожному конкретному випадку. Бо пам'ятник леніну на головній площі - то, безперечно, ганьба (вже ж, здається, і нема того кооперативного сортиру, на який він вказував десницею?); такою ж ганьбою було б і встановити пам'ятника, скажімо, бійцям продотрядів, які безпосередньо виконували наказ про організацію Голодомору. Але коли всих намагаються грести під одну гребінку, і прирівнюють бандитів і бійців Червоної Армії, які звільняли Харків від нацистської наволочі - мимоволі починаєш замислюватись: а хто ж ми є?!
 
Думаю, примирение на самом деле возможно, но не в том варианте, как оно предлагается прыщавым.
Если бывшие УПАсты признают, что были не правы, мы можем великодушно их простить с учетом того, что ситуация действительно была сложная и не каждому было дано понять, где добро, а где зло.
Примирение должно сопровождаться полным сносом по всей Украине всяческих памятников и знаков, указывающих на "хероизм" УПАстов. И, конечно, ни в коем случае не может идти речь о предоставлении им льгот, равных со льготами настоящих ветеранов войны.
Но это все в том случае, если эта пиздобратия хочет жить с нами в одной стране.

Ну если со стороны окупантов последует тоже, то почему бы и нет.
 
Так я ж - про пам'ятники.
А Ви ж, здається, про людей? Чи це на Вашу думку - одне й те ж?
Я пропоную не ставити пам'яток тим, хто їх не заслуговує, Ви - стріляти конкретних людей, котрі, до речі, за свої, та й не тільки свої злочини вже заплатили ціною забуття, і вже ніяких нових злочинів, вочевидь, скоїти не зможуть.
Ну недумал что християнське "прощати" это вы так про памятники)))

Та й щодо пам'ятників - треба розбиратися у кожному конкретному випадку. Бо пам'ятник леніну на головній площі - то, безперечно, ганьба (вже ж, здається, і нема того кооперативного сортиру, на який він вказував десницею?); такою ж ганьбою було б і встановити пам'ятника, скажімо, бійцям продотрядів, які безпосередньо виконували наказ про організацію Голодомору. Але коли всих намагаються грести під одну гребінку, і прирівнюють бандитів і бійців Червоної Армії, які звільняли Харків від нацистської наволочі - мимоволі починаєш замислюватись: а хто ж ми є?!

А что там приравнивать, Красная армия была окупантом и совершала преступления, конечно не все бойцы являются преступниками, но их преступления, никакими освобождениями Хакрькова, оправдать нельзя.
 
Назад
Зверху Знизу