Статус:
Offline
Реєстрація: 23.03.2010
Повідом.: 3525
Реєстрація: 23.03.2010
Повідом.: 3525
Життя у цьому СРСР із фото
Передмова
Не перестаю дивуватися фанатам СРСР — розповідаючи про чудове і прекрасне життя в цій країні, вони ілюструють свої статті постановочними картинками з радянської наочної агітації, причому найчастіше це навіть не фото, а художні малюнки з агіт-плакати — ось щасливі радянські громадяни приходять в столи, що ломляться від їжі магазин, ось їм безкоштовно пропонують на вибір відразу десять автомобілів, а ось їх умовляють безкоштовно заселитися в десятикомнатную квартиру з видом на Кремль. Прямо не життя, а малина — встигай тільки рот відкривати і ловити падаючі з неба солодощі.
Однак реальне життя в СРСР була далека від цих фантазій — і щоб її побачити, треба дивитися не на малюнки, а на фото тієї епохи. Сьогодні я покажу вам фотографії радянських професійних фотографів, які у вільний від роботи час займалися побутовим фото — і змушені були у свій час знищити частину своїх фотоархівів за звинувачення в «очорненні соціалістичної дійсності».
Фотографів звуть Володимир Соколаев, Володимир Воробйов та Олександр Трофімов — вони створили творчу групу «ТРИВА», працювали фотографами при Кузнецькому металургійному комбінаті, плюс знімали все, що відбувається навколо; головний принцип роботи фотографів був таким — повна відмова від ретуші і постановочних кадрів.
Отже, в сьогоднішньому пості — заборонені в СРСР документальні фото, на яких показана життя в сьогоденні СРСР.
Одна з найбільш відомих фотографій «ТРИВА», зроблена в Новокузнецьку в 1982 році, називається «приймальники склотари». Дивлячись на це фото, чомусь згадую сумний афоризм — «в СРСР все було чудово, шкода лише що пляшки брали тільки без етикеток».
А цей знімок називається «Новосел Ордженікідзевський району», зроблений у 1984-му році. Як бачите, реальність дещо відрізняється від постановочних плакатів, де щаслива сім’я в сонячний день в’їжджає в новісінький під’їзд з ідеальним газоном навколо.
Бригада изолировщиц на послеобеденном відпочинку, 1978 рік. Відмінне фото, яке має протверезити всіх фанатів СРСР, які мріють туди повернутися і «є краще в світі морозиво і крабові палички». Життя в СРСР — це зовсім не морозиво та цукерки, а каждодненвный важку працю, за безпеку якого ніхто особливо не думав. Зверніть увагу на постаті працівниць — вони такі повні зовсім не від того, що багато їдять, а від постійної роботи з шкідливими речовинами.
«Вихід зміни з шахти Распадська». Не знаю, що бачите на цьому фото ви — я бачу лише виснажених і втомлених людей, зовсім не схожих на вічно веселих і чистеньких робітників з радянських агітаційних фільмів. Ну що, вже хочете «назад в СРСР», полізете в шахту?
А цей знімок фотографи назвали «Перекур на газовому балоні» (насправді на кисневому, але не суть). Як мовиться — без коментарів.
Так, тепер давайте подивимося на транспорт, знімок називається «Центральний ринок на вулиці Курако» і зроблено у 1983-му році. Зверніть увагу на брудний і весь якийсь пом’ятий автобус…
А от поламаний особистий автомобіль, знімок 1981 року. Нормальних автосервісів в ті роки не існувало, і фактично кожен автомобіліст повинен був бути одночасно і автомеханіком, і автослюсарем, і електротехніком; в одному безсмертному тексті про те, як «повернутися назад в СРСР», серед іншого пропонувалося купити який-небудь старий автомобіль і постійно його лагодити.
«Старша сестра. Новокузнецький аеропорт» — фотознімок 1979 року. Дівчинці доводиться сидіти на вулиці з речами і молодшим братом.
Кілька фотознімків реальної радянської торгівлі. На заголовному фото в пості працівники магазину розрубують, судячи з усього, якісь коров’ячі туші (прямо на землі), а ось цей кадр називається «продаж баранячих кісток». Ви зараз купили б таке? А в СРСР, як бачите, навіть за такою поганню, що продається в антисанітарних умовах, вишикувалася черга…
Дуже страшне фото 1984 року, називається «Суповий набір» — бабуся змушена рубати якусь тельбух на суп — на якийсь колоді у дворі, застеленому газетою «Правда».
А це — вулична торгівля якимись дефіцитними динями.
Люди в черзі. Без коментарів.
Є у «ТРИВА» і приголомшливі кадри, присвячені «щасливого радянського дитинства». Ось цей кадр, зроблений в 1985 році, називається «Батьківський день у піонертаборі» — людей тримають за зачиненими воротами. Ну що, вже хочеться туди повернутися? На мій погляд, фото сильно нагадує атмосферу якийсь тюряги.
Ще табір, фото називається «Покарання». В радянських таборах, дитячих садах і т. д. було поширене покарання, коли дитину за незначний проступок змушували голяка довго стояти на одному місці — небудь в кутку, за дверима, або навпаки в центрі кімнати. Віддали б свою дитину в такий табір, де якась жирна миклуха так над ними знущалася?
Шкільна «практика», яка більше нагадує тужливий побут якого-небудь стройбату — школярі в легкому одязі вичерпують совковими лопатами велетенську калюжу. Упевнений, у всіх мокрі ноги і третина завтра зляже з температурою винних у цьому, зрозуміло, «не буде».
А ось це фото може бути страшніше всіх попередніх разом узятих. Знімок зроблений у 1983 році і називається «Кафедра дитячої ортопедії. Чекання прийому у лікаря». Питання про те, чому у «великій країні», робить ракети, а також в області балету і т. д. дитячі лікарні виглядають ОСЬ ТАК, я залишу для вас.
Сюрреалістичне фото дворової естради. «Рішення XXVI з’їзду КПРС виконаємо», «Програму світу підтримуємо і схвалюємо».
Зараз покажу ще кілька фотознімків дозвілля трудящих, але спершу ось це — якийсь дідусь копається в горі викинутої підгнилої капусти — капусту вивалили під вікна како-то (швидше за все) гуртожитки. На задньому плані — гігантська фреска з Леніним.
«Масляна на площі Леніна» — знімок зроблений в Новокузнецьку в 1983 році. Чергу «стражденних» вишикувалася за дешевим кріпленим вином , яке, судячи з усього, прямо тут і буде распито — про це говорять одноразові стаканчики, надіті на пляшки одним з покупців.
А ось це — вже процес споживання «міцного». На задньому плані знімка, найімовірніше, якийсь місцевий Будинок культури.
Страшні наслідки цих «алкогольних розпродажів» і в цілому толерантного ставлення до алкашам в СРСР — на доріжці в парку валяється зовсім молодий хлопець, на лавці залишився стояти стограмовий стаканчик і хліб, щоб «занюхувати». На задньому плані як ні в чому не бувало грають діти…
Ще один товариш, зайшов «почитати» в букіністичний магазин.
І ось ще. На цьому знімку страшно все — молодий чоловік, допившийся до нестями і валяється на асфальті, байдужа натовп навколо, не обертає на нього ніякої уваги і пара, що сидить прямо біля ніг непритомного тіла і поїдає «найсмачніше в світі морозиво».
Потім цим людям ще розкажуть про те, як «Захід за планом Даллеса споює СРСР» і про те, що у нас, на відміну від капіталістичних держав, «вся влада належить народові».
В одному з інтерв’ю фотограф Володимир Соколаев, відповідаючи на питання, чи хотів би він повернутися назад в СРСР, відповів — «Ні, не хочу. Я в ньому вже був. Навіщо двічі наступати на одні і ті ж граблі? Може, комусь і недостатньо одного разу, а мені вистачило цілком. Якщо пов знімки не переконують людей, що повертатися туди більше не треба — то заради бога, нехай наступають на ці граблі. Коли-небудь вони все ж навчаться».
А ви хотіли б повернутися в такий СРСР?
Що б ви там робили?
Передмова
Не перестаю дивуватися фанатам СРСР — розповідаючи про чудове і прекрасне життя в цій країні, вони ілюструють свої статті постановочними картинками з радянської наочної агітації, причому найчастіше це навіть не фото, а художні малюнки з агіт-плакати — ось щасливі радянські громадяни приходять в столи, що ломляться від їжі магазин, ось їм безкоштовно пропонують на вибір відразу десять автомобілів, а ось їх умовляють безкоштовно заселитися в десятикомнатную квартиру з видом на Кремль. Прямо не життя, а малина — встигай тільки рот відкривати і ловити падаючі з неба солодощі.
Однак реальне життя в СРСР була далека від цих фантазій — і щоб її побачити, треба дивитися не на малюнки, а на фото тієї епохи. Сьогодні я покажу вам фотографії радянських професійних фотографів, які у вільний від роботи час займалися побутовим фото — і змушені були у свій час знищити частину своїх фотоархівів за звинувачення в «очорненні соціалістичної дійсності».
Фотографів звуть Володимир Соколаев, Володимир Воробйов та Олександр Трофімов — вони створили творчу групу «ТРИВА», працювали фотографами при Кузнецькому металургійному комбінаті, плюс знімали все, що відбувається навколо; головний принцип роботи фотографів був таким — повна відмова від ретуші і постановочних кадрів.
Отже, в сьогоднішньому пості — заборонені в СРСР документальні фото, на яких показана життя в сьогоденні СРСР.
Одна з найбільш відомих фотографій «ТРИВА», зроблена в Новокузнецьку в 1982 році, називається «приймальники склотари». Дивлячись на це фото, чомусь згадую сумний афоризм — «в СРСР все було чудово, шкода лише що пляшки брали тільки без етикеток».
А цей знімок називається «Новосел Ордженікідзевський району», зроблений у 1984-му році. Як бачите, реальність дещо відрізняється від постановочних плакатів, де щаслива сім’я в сонячний день в’їжджає в новісінький під’їзд з ідеальним газоном навколо.
Бригада изолировщиц на послеобеденном відпочинку, 1978 рік. Відмінне фото, яке має протверезити всіх фанатів СРСР, які мріють туди повернутися і «є краще в світі морозиво і крабові палички». Життя в СРСР — це зовсім не морозиво та цукерки, а каждодненвный важку працю, за безпеку якого ніхто особливо не думав. Зверніть увагу на постаті працівниць — вони такі повні зовсім не від того, що багато їдять, а від постійної роботи з шкідливими речовинами.
«Вихід зміни з шахти Распадська». Не знаю, що бачите на цьому фото ви — я бачу лише виснажених і втомлених людей, зовсім не схожих на вічно веселих і чистеньких робітників з радянських агітаційних фільмів. Ну що, вже хочете «назад в СРСР», полізете в шахту?
А цей знімок фотографи назвали «Перекур на газовому балоні» (насправді на кисневому, але не суть). Як мовиться — без коментарів.
Так, тепер давайте подивимося на транспорт, знімок називається «Центральний ринок на вулиці Курако» і зроблено у 1983-му році. Зверніть увагу на брудний і весь якийсь пом’ятий автобус…
А от поламаний особистий автомобіль, знімок 1981 року. Нормальних автосервісів в ті роки не існувало, і фактично кожен автомобіліст повинен був бути одночасно і автомеханіком, і автослюсарем, і електротехніком; в одному безсмертному тексті про те, як «повернутися назад в СРСР», серед іншого пропонувалося купити який-небудь старий автомобіль і постійно його лагодити.
«Старша сестра. Новокузнецький аеропорт» — фотознімок 1979 року. Дівчинці доводиться сидіти на вулиці з речами і молодшим братом.
Кілька фотознімків реальної радянської торгівлі. На заголовному фото в пості працівники магазину розрубують, судячи з усього, якісь коров’ячі туші (прямо на землі), а ось цей кадр називається «продаж баранячих кісток». Ви зараз купили б таке? А в СРСР, як бачите, навіть за такою поганню, що продається в антисанітарних умовах, вишикувалася черга…
Дуже страшне фото 1984 року, називається «Суповий набір» — бабуся змушена рубати якусь тельбух на суп — на якийсь колоді у дворі, застеленому газетою «Правда».
А це — вулична торгівля якимись дефіцитними динями.
Люди в черзі. Без коментарів.
Є у «ТРИВА» і приголомшливі кадри, присвячені «щасливого радянського дитинства». Ось цей кадр, зроблений в 1985 році, називається «Батьківський день у піонертаборі» — людей тримають за зачиненими воротами. Ну що, вже хочеться туди повернутися? На мій погляд, фото сильно нагадує атмосферу якийсь тюряги.
Ще табір, фото називається «Покарання». В радянських таборах, дитячих садах і т. д. було поширене покарання, коли дитину за незначний проступок змушували голяка довго стояти на одному місці — небудь в кутку, за дверима, або навпаки в центрі кімнати. Віддали б свою дитину в такий табір, де якась жирна миклуха так над ними знущалася?
Шкільна «практика», яка більше нагадує тужливий побут якого-небудь стройбату — школярі в легкому одязі вичерпують совковими лопатами велетенську калюжу. Упевнений, у всіх мокрі ноги і третина завтра зляже з температурою винних у цьому, зрозуміло, «не буде».
А ось це фото може бути страшніше всіх попередніх разом узятих. Знімок зроблений у 1983 році і називається «Кафедра дитячої ортопедії. Чекання прийому у лікаря». Питання про те, чому у «великій країні», робить ракети, а також в області балету і т. д. дитячі лікарні виглядають ОСЬ ТАК, я залишу для вас.
Сюрреалістичне фото дворової естради. «Рішення XXVI з’їзду КПРС виконаємо», «Програму світу підтримуємо і схвалюємо».
Зараз покажу ще кілька фотознімків дозвілля трудящих, але спершу ось це — якийсь дідусь копається в горі викинутої підгнилої капусти — капусту вивалили під вікна како-то (швидше за все) гуртожитки. На задньому плані — гігантська фреска з Леніним.
«Масляна на площі Леніна» — знімок зроблений в Новокузнецьку в 1983 році. Чергу «стражденних» вишикувалася за дешевим кріпленим вином , яке, судячи з усього, прямо тут і буде распито — про це говорять одноразові стаканчики, надіті на пляшки одним з покупців.
А ось це — вже процес споживання «міцного». На задньому плані знімка, найімовірніше, якийсь місцевий Будинок культури.
Страшні наслідки цих «алкогольних розпродажів» і в цілому толерантного ставлення до алкашам в СРСР — на доріжці в парку валяється зовсім молодий хлопець, на лавці залишився стояти стограмовий стаканчик і хліб, щоб «занюхувати». На задньому плані як ні в чому не бувало грають діти…
Ще один товариш, зайшов «почитати» в букіністичний магазин.
І ось ще. На цьому знімку страшно все — молодий чоловік, допившийся до нестями і валяється на асфальті, байдужа натовп навколо, не обертає на нього ніякої уваги і пара, що сидить прямо біля ніг непритомного тіла і поїдає «найсмачніше в світі морозиво».
Потім цим людям ще розкажуть про те, як «Захід за планом Даллеса споює СРСР» і про те, що у нас, на відміну від капіталістичних держав, «вся влада належить народові».
В одному з інтерв’ю фотограф Володимир Соколаев, відповідаючи на питання, чи хотів би він повернутися назад в СРСР, відповів — «Ні, не хочу. Я в ньому вже був. Навіщо двічі наступати на одні і ті ж граблі? Може, комусь і недостатньо одного разу, а мені вистачило цілком. Якщо пов знімки не переконують людей, що повертатися туди більше не треба — то заради бога, нехай наступають на ці граблі. Коли-небудь вони все ж навчаться».
А ви хотіли б повернутися в такий СРСР?
Що б ви там робили?
но ещё больше бомбит совкодрочеров.