Збір на FPV для «Птахів Мадяра»

Хвилина мовчання та Миргородчина...

Статус: Офлайн
Реєстрація: 15.03.2004
Повідом.: 10849
Вітаю, друзі!

Невелика розповідь:
Приїхав я з дружиною у Миргород, водички попити та на велосипедах понад Хоролом поганяти по лісах та дубравах.

Сьогодні поїхали на базар, люди кругом, гучномовець щось там каже, я головою кручу, дівчат фіксую :)
І тут дивлюся, щось не то.....
Як у кіно.... Коли все що рухалось хвилину назад, заклякло як зачаровано.
Люди перестали говорити один до одного, на зупинці автобуса поставали з лавок, велосипеди, авто.... ВСЕ ВСТАЛО ТА ЗАМОВКЛО.
Ми проїхали між стоячими людьми ще декілька метрів і тут до мене дійшло !
9:00 ! Хвилина мовчання !
Ми зупинилися, залізли з роверів та розчинилися у мовчазному натовпі.

І весь час, доки метроном відбивав секунди ніхто не ворушився!
А я стояв і згадував наш Харків, де ніхто ( ну майже ніхто) не звертає уваги і тип паче НЕ ЗУПИНЯЄТЬСЯ на ту хвилину, щоб віддати шану загиблим українцям ....

Миргородці, ви - найкращі !
 
Ще, звернув увагу, у місцевих соцмережах щотижня публікують поіменно одномісцян, що загинули, захищаючи країну від росіяни- окупантів....
Screenshot_2026-07-29-20-48-06-288_com.viber.voip.webp
 
У Харкові транспорт не зупиняється. Тільки у метро поїзд не від'їжджає з платформи.
Люди майже не реагують. Хоч і сирена аідбиває секунди..
Я бачив декілька роликів з Київа, де молодь намагалася о 9:00 зупинити авто на Хрещатику та якось достукатися до людей !
Але....
Але це має йти від серця, від души, коли у людини НЕМА ПОТРЕБИ у той Хвилині мовчання, то силою примушувати ? А сенс ?

І чим меньше громада, тим тісніше зв'язки загиблих з тими, хто завдяки їм залишився живим ...
Слава героям України!
 
Хай вже наземний транспорт у Харкові на великих дорогах.
Як зупинятись?
Але коли чолов'яга у хвилину мовчання несеться до каси в АТБ...
А там один-двоє в черзі, ще й касирка, здається, зупиняється.
А метроном відбиває секунди.
А наприкінці - Слава Україні! Героям слава!
А десь у магазині чула - гімн вмикають опісля, не весь. Може куплет.
 
Почему в 9.00, если все уже в движении.
Почему не ранним утром, когда встали дома, и перед началом рабочего дня отдали дань памяти тем, кто дал возможность прожить этот день.
Или не будет зрелищности, как в метро и на дорогах?
Если каждый дома замрёт на минуту и подумает, благодаря кому он проснулся и живёт свою жизнь.
Р с в моей семье есть о ком скорбить и надеяться, что пропавший без вести это все таки не окончательно. Хотя уже два года надеемся... И вспоминаем о нем не в 9 утра, а не забываем никогда.
 
Останнє редагування:
Почему в 9.00, если все уже в движении.
Почему не ранним утром, когда встали дома, и перед началом рабочего дня отдали дань памяти тем, кто дал возможность прожить этот день.
Или не будет зрелищности, как в метро и на дорогах?
Если каждый дома замрёт на минуту и подумает, благодаря кому он проснулся и живёт свою жизнь.
Р с в моей семье есть о ком скорбить и надеяться, что пропавший без вести это все таки не окончательно. Хотя уже два года надеемся... И вспоминаем о нем не в 9 утра, а не забываем никогда.
Потому шо багато хто спить до 8.
 
На линии боевых действий замирают воины на минуту или продолжают выполнять свою задачу?
Как с этим в ЗСУ? Думаю, ответ ясен.
Я колись бачила як в лікарні на заході країни персонал збирався на хвилину мовчання в вестибюлі. Але це адміністрація і ті, хто не має нагальних справ біля пацієнтів.
У Харкові транспорт не зупиняється. Тільки у метро поїзд не від'їжджає з платформи.
Люди майже не реагують. Хоч і сирена аідбиває секунди..
В Цнапі всі встають наприклад. Не знаю як в інших установах.

Помилково вважати що в Харкові ніхто не зупиняється, а на Львівщині всі зупиняються) люди є люди, хтось завтикав, комусь воно не треба. В Харкові на вулицях і дорогах є ті хто зупиняється, просто їх менше ніж в умовному Львові. Хтось би й зупинився на дорозі, але їде в потоці і всі їдуть, з'їхати в сторону незручно, на відміну від Львова, де всі стають в моменті.
 
Я колись бачила як в лікарні на заході країни персонал збирався на хвилину мовчання в вестибюлі. Але це адміністрація і ті, хто не має нагальних справ біля пацієнтів.

В Цнапі всі встають наприклад. Не знаю як в інших установах.

Помилково вважати що в Харкові ніхто не зупиняється, а на Львівщині всі зупиняються) люди є люди, хтось завтикав, комусь воно не треба. В Харкові на вулицях і дорогах є ті хто зупиняється, просто їх менше ніж в умовному Львові. Хтось би й зупинився на дорозі, але їде в потоці і всі їдуть, з'їхати в сторону незручно, на відміну від Львова, де всі стають в моменті.
Дзвонила в поліклініку. Сказали для уточнення перетелефонувати завтра у 9.01, бо о 9 хвилина мовчання. Так і повинно бути по всім державним установам, школам, садочкам. В дорозі, в русі, це вже за обставинами та по можливості. Доречи, опинилася на зупинці трамвая о 9. Трамвай не їхав, поки не перестало відбивати хвилину.
 
Почему в 9.00, если все уже в движении.
Почему не ранним утром, когда встали дома, и перед началом рабочего дня отдали дань памяти тем, кто дал возможность прожить этот день.
Или не будет зрелищности, как в метро и на дорогах?
Если каждый дома замрёт на минуту и подумает, благодаря кому он проснулся и живёт свою жизнь.
Р с в моей семье есть о ком скорбить и надеяться, что пропавший без вести это все таки не окончательно. Хотя уже два года надеемся... И вспоминаем о нем не в 9 утра, а не забываем никогда.
Напишу свою думку. Хвилина мовчання, якщо вона кожного дня, стає якоюсь буденною, автоматичною, без особливого хвилювання... Більшість у нас і уваги не звертає. Якби її запровадили раз на рік чи раз на місяць. Щоб це було більш урочисто та хвилююче. І щоб дійсно тоді все завмирало. От як щорічно багато людей запалюють свічку у День пам'яті жертв Голодомору у визначений час. Звісно, що і раз на рік не кожний буде зупинятися, на жаль.
Їхала колись тролейбусом у хвилину мовчання. І якийсь чоловік весь час теревенив по телефону навіть під час відліку. Якась жінка похилого віку на нього кричала "вы что, не можете минуту помолчать?". Інша встала і молилася. Є свідомі і серед пенсіонерів.
 
Напишу свою думку. Хвилина мовчання, якщо вона кожного дня, стає якоюсь буденною, автоматичною, без особливого хвилювання... Більшість у нас і уваги не звертає. Якби її запровадили раз на рік чи раз на місяць. Щоб це було більш урочисто та хвилююче. І щоб дійсно тоді все завмирало. От як щорічно багато людей запалюють свічку у День пам'яті жертв Голодомору у визначений час. Звісно, що і раз на рік не кожний буде зупинятися, на жаль.
Їхала колись тролейбусом у хвилину мовчання. І якийсь чоловік весь час теревенив по телефону навіть під час відліку. Якась жінка похилого віку на нього кричала "вы что, не можете минуту помолчать?". Інша встала і молилася. Є свідомі і серед пенсіонерів.
Думаю що ідея хвилини мовчання в тому, щоб об'єднувати людей всієї країни в одному короткому моменті. Саме буденно і щоденно, поки йде війна. Колись, як війна давно вже буде в минулому, буде окремий день на рік для вшанування пам'яті.
 
На линии боевых действий замирают воины на минуту или продолжают выполнять свою задачу?
Как с этим в ЗСУ? Думаю, ответ ясен.
На бойових якось на годинник не дуже споглядаєш, зате на ПУ обов'язково хтось зателефонує саме під час
 
Назад
Зверху Знизу