Йобана русня

Александр 1-й сказав(ла):

🌀 Казка про «ефективний завод»: Навіщо Заходу знову продають інженерний брак від олігархату
На сторінках *The Economist* вийшло есе російського мільярдера Андрія Мельниченка. Він не позиціонує себе як політик чи ідеолог. Він говорить як людина з технократичного світу матеріальних систем: заводи, логістика, ресурси, добрива. Його оптика на перший погляд здається вкрай тверезою: держави — це великі механізми, і вони працюють лише доти, доки цілі їхні несучі конструкції.

З цієї нібито «інженерної» позиції Мельниченко розносить популярні на Заході сценарії майбутнього Росії (фрагментація, ізоляція, васалітет від Китаю) і підводить читача до єдиного, на його думку, прагматичного висновку: Москві потрібно повернути її «суверенне і законне місце» в новій архітектурі глобальної безпеки. Зняти санкції, дати «акцію» у світовому консорціумі, почати все з чистого аркуша. І зробити це не з любові до Росії, а тому що «альтернативи немає».
Але якщо прибрати красиву обгортку з термінів про «стабільність систем», перед нами постає класична, глибоко продумана маніпуляція.

### Навіщо це зроблено і до чого нас штовхають?
Мета цього есе — знову посіяти на Заході надію на казку. Це спроба великого транснаціонального капіталу (як російського, так і пов'язаного з ним західного) відкрутити історію назад і повернути часи, коли можна було заробляти мільярди на торгівлі ресурсами, заплющуючи очі на те, де і як ці ресурси видобуваються.
Заходу знову намагаються продати стару ілюзію: *«Давайте домовимось із нинішнім директоратом, дамо їм грошей, включимо в бізнес-проекти, і система сама собою заспокоїться»*. Це пряме запрошення повернутися на початок 2000-х років.
Але в цій логіці є фатальний системний дефект, який розуміє кожен притомний менеджер.

Головний закон виробництва: Станки не брешуть
Кожен керівник знає: бізнес працює правильно лише тоді, коли правильно організоване саме підприємство. Воно має функціонувати на основі чітких законів та технологічних принципів.
Якщо у вас є гігантський завод, величезні цехи, станки та сировина, але всі ці потужності розставлені в неправильному порядку і заточені під випуск продукції, яка давно не потрібна ринку, є нерентабельною і взагалі руйнує навколишнє середовище, — бізнесу не буде. Ви не отримаєте прибутку.

Мельниченко пропонує унікальний «фокус»: він хоче, щоб принципи, станки, управлінська матриця і продукція всередині Росії залишилися абсолютно тими самими, але на виході світ чомусь отримав якісний, безпечний товар під назвою "міжнародна стабільність".
Так у бізнесі не буває. Російське державне «підприємство» у його нинішньому вигляді архітектурно заточене виключно під одну лінійку продуктів: внутрішній терор, утилізацію власного населення та зовнішню експансію. Це єдиний клей, який тримає ці 11 часових поясів докупи. Поки ви не переставите станки, не зміните суть конвеєра і не проведете тотальну модернізацію управління, цей завод вироблятиме тільки війну. Скільки б нових контрактів на добрива чи газ ви з ним не підписали.

До чого призведе повернення у «золотий 2000-й»?
Захід уже ставив цей експеримент, і результати відомі усім. Увесь перший період XXI століття Європа тільки те й робила, що намагалася втягнути Росію у великі бізнесові проекти. «Північні потоки», інтеграція в G8, тотальна фінансова взаємозалежність — усе це будувалося на ліберальній догмі, що «торгувати вигідніше, ніж воювати».
Але хронологія показала інше:
* Повернення до логіки 2000 року неминуче означає, що за 15 років на вас чекає новий 2014-й.
* А за 20 років — новий 2022-й, але в куди більш масштабному і катастрофічному варіанті.
Росія сприймає західні гроші та інтеграцію не як міст для співпраці, а як слабкість. Отриманий капітал вона інвестує не в модернізацію, а в купівлю політиків та нові ракети.

Те саме ми бачимо на прикладі Китаю. Скільки сил, технологій та трильйонів доларів Захід вклав у це гігантське підприємство, сподіваючись побудувати «нормальну цивілізовану державу»? Фасад перефарбували в ринкові кольори, але внутрішня суть заводу (тоталітарна матриця КПК) залишилася незмінною.

І що на виході? Сьогодні цей «цивілізований партнер» разом із Москвою розробляє супутникові болванки, щоб збивати Starlink у космосі та готується до великої війни за домінування. Вони просто взяли західне обладнання і налаштували його під свої старі цілі.

ОТЖЕ:
Есе в *The Economist* — це не тверезий аналіз, а спроба продати інженерний брак за ціною інновації.
Поки суть цих дефектних державних «підприємств» (Росії, Китаю чи Ірану) не буде капітально змінена, поки не відбудеться повна реструктуризація, а в разі з Росією — можливо, і розділення гігантської монополії на кілька менших, послідовних і конкуруючих між собою суб'єктів, які гратимуть за реальними ринковими правилами, — жодного толку не буде.

Спроба домовитися з конвеєром, який випускає танки, про постачання мирних тракторів — це геополітичне самогубство. Заходу час припинити вірити в казки олігархів і купувати бракований товар, за який потім доводиться платити кров'ю.

Натисніть, щоб розгорнути...

sourplace сказав(ла):

Как нибудь выскажу таки своё понимание, чего хочу хотел бы в идеале от этой войны в оконцовке, ща рано палиться. Лёгонькая подсказка: тешусь сокрушением электоральной базы ПСПУ, КПУ, ПРУ

Натисніть, щоб розгорнути...

Александр 1-й сказав(ла):

🌀 Казка про «ефективний завод»: Навіщо Заходу знову продають інженерний брак від олігархату
На сторінках *The Economist* вийшло есе російського мільярдера Андрія Мельниченка. Він не позиціонує себе як політик чи ідеолог. Він говорить як людина з технократичного світу матеріальних систем: заводи, логістика, ресурси, добрива. Його оптика на перший погляд здається вкрай тверезою: держави — це великі механізми, і вони працюють лише доти, доки цілі їхні несучі конструкції.

З цієї нібито «інженерної» позиції Мельниченко розносить популярні на Заході сценарії майбутнього Росії (фрагментація, ізоляція, васалітет від Китаю) і підводить читача до єдиного, на його думку, прагматичного висновку: Москві потрібно повернути її «суверенне і законне місце» в новій архітектурі глобальної безпеки. Зняти санкції, дати «акцію» у світовому консорціумі, почати все з чистого аркуша. І зробити це не з любові до Росії, а тому що «альтернативи немає».
Але якщо прибрати красиву обгортку з термінів про «стабільність систем», перед нами постає класична, глибоко продумана маніпуляція.

### Навіщо це зроблено і до чого нас штовхають?
Мета цього есе — знову посіяти на Заході надію на казку. Це спроба великого транснаціонального капіталу (як російського, так і пов'язаного з ним західного) відкрутити історію назад і повернути часи, коли можна було заробляти мільярди на торгівлі ресурсами, заплющуючи очі на те, де і як ці ресурси видобуваються.
Заходу знову намагаються продати стару ілюзію: *«Давайте домовимось із нинішнім директоратом, дамо їм грошей, включимо в бізнес-проекти, і система сама собою заспокоїться»*. Це пряме запрошення повернутися на початок 2000-х років.
Але в цій логіці є фатальний системний дефект, який розуміє кожен притомний менеджер.

Головний закон виробництва: Станки не брешуть
Кожен керівник знає: бізнес працює правильно лише тоді, коли правильно організоване саме підприємство. Воно має функціонувати на основі чітких законів та технологічних принципів.
Якщо у вас є гігантський завод, величезні цехи, станки та сировина, але всі ці потужності розставлені в неправильному порядку і заточені під випуск продукції, яка давно не потрібна ринку, є нерентабельною і взагалі руйнує навколишнє середовище, — бізнесу не буде. Ви не отримаєте прибутку.

Мельниченко пропонує унікальний «фокус»: він хоче, щоб принципи, станки, управлінська матриця і продукція всередині Росії залишилися абсолютно тими самими, але на виході світ чомусь отримав якісний, безпечний товар під назвою "міжнародна стабільність".
Так у бізнесі не буває. Російське державне «підприємство» у його нинішньому вигляді архітектурно заточене виключно під одну лінійку продуктів: внутрішній терор, утилізацію власного населення та зовнішню експансію. Це єдиний клей, який тримає ці 11 часових поясів докупи. Поки ви не переставите станки, не зміните суть конвеєра і не проведете тотальну модернізацію управління, цей завод вироблятиме тільки війну. Скільки б нових контрактів на добрива чи газ ви з ним не підписали.

До чого призведе повернення у «золотий 2000-й»?
Захід уже ставив цей експеримент, і результати відомі усім. Увесь перший період XXI століття Європа тільки те й робила, що намагалася втягнути Росію у великі бізнесові проекти. «Північні потоки», інтеграція в G8, тотальна фінансова взаємозалежність — усе це будувалося на ліберальній догмі, що «торгувати вигідніше, ніж воювати».
Але хронологія показала інше:
* Повернення до логіки 2000 року неминуче означає, що за 15 років на вас чекає новий 2014-й.
* А за 20 років — новий 2022-й, але в куди більш масштабному і катастрофічному варіанті.
Росія сприймає західні гроші та інтеграцію не як міст для співпраці, а як слабкість. Отриманий капітал вона інвестує не в модернізацію, а в купівлю політиків та нові ракети.

Те саме ми бачимо на прикладі Китаю. Скільки сил, технологій та трильйонів доларів Захід вклав у це гігантське підприємство, сподіваючись побудувати «нормальну цивілізовану державу»? Фасад перефарбували в ринкові кольори, але внутрішня суть заводу (тоталітарна матриця КПК) залишилася незмінною.

І що на виході? Сьогодні цей «цивілізований партнер» разом із Москвою розробляє супутникові болванки, щоб збивати Starlink у космосі та готується до великої війни за домінування. Вони просто взяли західне обладнання і налаштували його під свої старі цілі.

ОТЖЕ:
Есе в *The Economist* — це не тверезий аналіз, а спроба продати інженерний брак за ціною інновації.
Поки суть цих дефектних державних «підприємств» (Росії, Китаю чи Ірану) не буде капітально змінена, поки не відбудеться повна реструктуризація, а в разі з Росією — можливо, і розділення гігантської монополії на кілька менших, послідовних і конкуруючих між собою суб'єктів, які гратимуть за реальними ринковими правилами, — жодного толку не буде.

Спроба домовитися з конвеєром, який випускає танки, про постачання мирних тракторів — це геополітичне самогубство. Заходу час припинити вірити в казки олігархів і купувати бракований товар, за який потім доводиться платити кров'ю.

Натисніть, щоб розгорнути...

Yurassik сказав(ла):

Или ты про возрастную тенденцию?

Натисніть, щоб розгорнути...

gruier сказав(ла):

важно не что он сказал, а зачем он это сказал.

Натисніть, щоб розгорнути...

Jenia Crimea сказав(ла):

"Да понять то их не мудрено" посыл примерно такой-гейропцы, не разрешайте хохлам разьебывать рашку, а то мы тут оголодаем, начнем жрать друг-друга и пулять во все стороны ядерными ракетами...

Натисніть, щоб розгорнути...

Aksev сказав(ла):

Натисніть, щоб розгорнути...

Jenia Crimea сказав(ла):

"Да понять то их не мудрено" посыл примерно такой-гейропцы, не разрешайте хохлам разьебывать рашку, а то мы тут оголодаем, начнем жрать друг-друга и пулять во все стороны ядерными ракетами...

Натисніть, щоб розгорнути...

Скорбець сказав(ла):

А от нєхуй було саджати сорт "пабеда"

Натисніть, щоб розгорнути...