Найбільш актуальне (у глобальному сенсі) буде у кінці, але для розуміння тих процесів, які зараз відбуваються, доведеться почати з іншого.
Аксіома: у будь-якій спільноті проходить обмін певними культурними кодами, світосприйняттям, і, в залежності від їх співпадіння – можуть утворюватися певні об’єднання однодумців (часто ситуативні), які і рухають спільноту у певному напрямі.
Цей обмін, мабуть - №1 для тих процесів, які відбуваються у даній спільноті (суспільстві). А ще більш важливо – як змінюються світосприйняття і коди на протязі певного історичного часу?
Це я випадково прослідкував недавно після серії публікацій на музичну тему. Вони стосувалися початкового етапу творчості «Мертвого півня» (89-92 р.). У той період (але і пізніше теж) цей гурт був виразником ідей активного прошарку суспільства, який називають пасіонарним. А чи змінилося щось пізніше? Виявилось - дуже багато. Виходячи з відсутності реакції стало зрозумілим: для даної спільноти ці публікації є своєрідною рибальською сіттю, у якій нічого не затримується. Може актуальність творів вже не та? Але ж висока філософія там зовсім не застаріла, лірика залишилася привабливою, музичне оформлення – чудовим. Висновок – змінилося суспільство.
Чого ж воно потребує зараз? Не відвідуючи територію попси (заходити туди – марна справа), можна констатувати – альтернативою стало щось типу: “Du Hast” гурту “Rammstein” (91 млн. переглядів на YouTube). Тут можна висловити вдячність нашим хлопцям – гурту «Los Colorados», який зробив прекрасну, влучну пародію на неї, ось посилання:
Але серед 11 млн. переглядів (що для українського гурту фантастично багато) скільки знайдеться наших співвітчизників? Звісно, що ті українці, хто спокусився не на черговий кавер світового хіта, а на оригінальність та смішний, іронічний стиль пародії, поставили 241 т. вподобань. Як правило, навіть при найсприятливішому розкладі кількість вподобань складає 1/10 від кількості переглядів. Будемо вважати, що було 2,4 млн. переглядів з України. Якщо тут є хтось з 1/10 від 2,4 млн. – їм моє
.
Вважаю, що поступовий відхід від тих цінностей, які беззаперечно домінували у кінці 80-х - на початку 90-х відбувся досить давно – вже в середині 90-х. Тоді суспільство знову стало орієнтуватися на колективістську психологію додавши до неї вишиванковий патріотизм: нічого суттєвого робити не треба – лише одягати раз на рік вишиванку, лаяти без упину зрадників, москалів та свято вірити у те, що знайдеться черговий «батько нації», який, звісно, все розрулить (мабуть, першим про це вже давно став говорити Ю. Іздрик).
У якості прикладу такого відходу можна привести один наш відомий гурт, який претендував і, мабуть, зараз претендує на звання українських “The Beatles”. Чи вдалося їм цього досягнути – кожен сформулює особисту думку, але є факт: коли вони знаходилися у стані “The Quarrymen”, то, як і всі «каменярі»-початківці, безупинно вирубували з музичного масиву чужі кавери. Одним з їх найулюбленіших був «Б'ютіфул Карпати» “Мертвого півня” (по суті – тонка, іронічна пародія на невибагливу музичну палітру того часу). Проблема у тому, що наші “The Quarrymen” вважали її ... стовідсотковою патріотичною піснею (звісно, що і більшість їх слухачів теж). Це і є ознакою відходу вбік від початкового шляху та розшарування у суспільстві.
Звісно, що зразу ж додається інша проблема - IQ українців (його низьке значення). Чи причетний він до вище описаного процесу ? Безперечно. Кожен, хто спостерігав за безперервними хвилями міграції (перша з них відбулася десь ближче до кінця 80-х) не зможе заперечувати: емігрантами в першу чергу ставали більш інтелектуальні та підприємливі люди.
І важливе питання наприкінці – зараз у нашій країні ВНП виробляється при приблизному співвідношенні: на одного працюючого випадає ~3-4 тих, хто матеріальні цінності не створює. Парадокс: при наявності не те що такого співвідношення, але, навіть 1:1, будь-яке суспільство є економічно нежиттєздатним. Всі, хто замислюються над цим, розуміють – наше живе доти, доки Європа компенсує дисбаланс - таким чином стримуючи рос. фашизм від експансії (в цю криваву бухгалтерію автоматично включено обмін на наші території і життя кращих людей України). Це принизливо невигідна "deal" (за Трампом), але - такі вже зараз торговці (і проторгувалися і прокралися). Якщо припустити: війна скоро закінчиться, тоді що будемо робити зі співвідношенням 1:4? Стрибкоподібно підвищувати IQ нації для виробництва меншістю високовартісної, наукоємної продукції? Не реально. Може формувати нові смисли, світосприйняття, культурні коди для гуртування людей у ефективні і високопродуктивні спільноти? Але це мало кого цікавить (причини вище). Чи є у когось інші варіанти?
Аксіома: у будь-якій спільноті проходить обмін певними культурними кодами, світосприйняттям, і, в залежності від їх співпадіння – можуть утворюватися певні об’єднання однодумців (часто ситуативні), які і рухають спільноту у певному напрямі.
Цей обмін, мабуть - №1 для тих процесів, які відбуваються у даній спільноті (суспільстві). А ще більш важливо – як змінюються світосприйняття і коди на протязі певного історичного часу?
Це я випадково прослідкував недавно після серії публікацій на музичну тему. Вони стосувалися початкового етапу творчості «Мертвого півня» (89-92 р.). У той період (але і пізніше теж) цей гурт був виразником ідей активного прошарку суспільства, який називають пасіонарним. А чи змінилося щось пізніше? Виявилось - дуже багато. Виходячи з відсутності реакції стало зрозумілим: для даної спільноти ці публікації є своєрідною рибальською сіттю, у якій нічого не затримується. Може актуальність творів вже не та? Але ж висока філософія там зовсім не застаріла, лірика залишилася привабливою, музичне оформлення – чудовим. Висновок – змінилося суспільство.
Чого ж воно потребує зараз? Не відвідуючи територію попси (заходити туди – марна справа), можна констатувати – альтернативою стало щось типу: “Du Hast” гурту “Rammstein” (91 млн. переглядів на YouTube). Тут можна висловити вдячність нашим хлопцям – гурту «Los Colorados», який зробив прекрасну, влучну пародію на неї, ось посилання:
Але серед 11 млн. переглядів (що для українського гурту фантастично багато) скільки знайдеться наших співвітчизників? Звісно, що ті українці, хто спокусився не на черговий кавер світового хіта, а на оригінальність та смішний, іронічний стиль пародії, поставили 241 т. вподобань. Як правило, навіть при найсприятливішому розкладі кількість вподобань складає 1/10 від кількості переглядів. Будемо вважати, що було 2,4 млн. переглядів з України. Якщо тут є хтось з 1/10 від 2,4 млн. – їм моє
.Вважаю, що поступовий відхід від тих цінностей, які беззаперечно домінували у кінці 80-х - на початку 90-х відбувся досить давно – вже в середині 90-х. Тоді суспільство знову стало орієнтуватися на колективістську психологію додавши до неї вишиванковий патріотизм: нічого суттєвого робити не треба – лише одягати раз на рік вишиванку, лаяти без упину зрадників, москалів та свято вірити у те, що знайдеться черговий «батько нації», який, звісно, все розрулить (мабуть, першим про це вже давно став говорити Ю. Іздрик).
У якості прикладу такого відходу можна привести один наш відомий гурт, який претендував і, мабуть, зараз претендує на звання українських “The Beatles”. Чи вдалося їм цього досягнути – кожен сформулює особисту думку, але є факт: коли вони знаходилися у стані “The Quarrymen”, то, як і всі «каменярі»-початківці, безупинно вирубували з музичного масиву чужі кавери. Одним з їх найулюбленіших був «Б'ютіфул Карпати» “Мертвого півня” (по суті – тонка, іронічна пародія на невибагливу музичну палітру того часу). Проблема у тому, що наші “The Quarrymen” вважали її ... стовідсотковою патріотичною піснею (звісно, що і більшість їх слухачів теж). Це і є ознакою відходу вбік від початкового шляху та розшарування у суспільстві.
Звісно, що зразу ж додається інша проблема - IQ українців (його низьке значення). Чи причетний він до вище описаного процесу ? Безперечно. Кожен, хто спостерігав за безперервними хвилями міграції (перша з них відбулася десь ближче до кінця 80-х) не зможе заперечувати: емігрантами в першу чергу ставали більш інтелектуальні та підприємливі люди.
І важливе питання наприкінці – зараз у нашій країні ВНП виробляється при приблизному співвідношенні: на одного працюючого випадає ~3-4 тих, хто матеріальні цінності не створює. Парадокс: при наявності не те що такого співвідношення, але, навіть 1:1, будь-яке суспільство є економічно нежиттєздатним. Всі, хто замислюються над цим, розуміють – наше живе доти, доки Європа компенсує дисбаланс - таким чином стримуючи рос. фашизм від експансії (в цю криваву бухгалтерію автоматично включено обмін на наші території і життя кращих людей України). Це принизливо невигідна "deal" (за Трампом), але - такі вже зараз торговці (і проторгувалися і прокралися). Якщо припустити: війна скоро закінчиться, тоді що будемо робити зі співвідношенням 1:4? Стрибкоподібно підвищувати IQ нації для виробництва меншістю високовартісної, наукоємної продукції? Не реально. Може формувати нові смисли, світосприйняття, культурні коди для гуртування людей у ефективні і високопродуктивні спільноти? Але це мало кого цікавить (причини вище). Чи є у когось інші варіанти?
