А ещё причина , что один рыжий гандон ищет свой гешефт
НЕПРИХОВАНИЙ ЦИНІЗМ ЗА ОКЕАНОМ
Послухайте, що воно верзе. Воно уже відкритим текстом висловлює жаль, що війна не закінчилася відразу, коли почалася — перемогою Росії.
"Ми допомогли їм з Україною. Знаєте, вони влаштували в Україні повний бардак — просто цілковитий хаос. І ми допомогли їм з Україною. Україна не має до нас жодного відношення — ну, ви розумієте: нас розділяє океан. Це стосується саме їх. Для них це, образно кажучи, їхній власний поріг. Ми допомогли їм. Байден виділив їм 350 мільярдів доларів — це було просто безумство. І це одна з причин, чому війна затягнулася"».
Коли допомога жертві називається «помилкою»,
слухати це — все одно що спостерігати за тим, як хтось витирає ноги об прапор демократії, водночас намагаючись виглядати «голосом розуму». Перед нами — не просто політична риторика, а дистильований, огидний цинізм, змішаний із повною відсутністю емпатії та стратегічного бачення.
1. «Війна затягнулася!»
Це воно ляпнуло серйозно?
Найбільш підла теза в цьому монолозі — натяк на те, що допомога Україні є «безумством», бо вона заважає війні закінчитися. Давайте називати речі своїми іменами: за цими словами стоїть жаль, що Україна не впала за три дні.
Для автора цих слів швидка смерть цілої нації — це «ефективність», а опір народу проти агресора — це «затягування». Це логіка мародера: навіщо допомагати жертві, якщо можна дати ґвалтівнику закінчити справу швидше, щоб усім стало «спокійніше»?
2. Географія як виправдання боягузтва?
«Нас розділяє океан» — цей аргумент пахне нафталіном ізоляціонізму 1930-х років. Невже історія нічому не навчила? Океан не врятував від Перл-Гарбору, і він не врятує від глобального хаосу, якщо дозволити диктаторам перекроювати кордони силою.
Стверджувати, що Україна «не має до нас жодного відношення» — це розписатися у власному невігластві. Це не просто «їхній поріг», це поріг цивілізованого світу, частиною якого США так люблять себе називати. Якщо поріг сусіда горить, ваш дім — наступний, незалежно від того, скільки літрів води у вашому «океані».
3. «Бардак» і знецінення?
Називати трагедію народу, який бореться за виживання, «повним бардаком» і «хаосом» — це вершина зверхності. Це не «бардак», це війна на знищення, розв'язана агресором. Звинувачувати жертву або тих, хто їй допомагає, у створенні хаосу — це те саме, що звинувачувати пожежників у тому, що вони намочили меблі під час гасіння пожежі.
4. Ціна свободи проти ціни доларів?
Маніпуляція цифрами про «350 мільярдів» (які є суттєво перебільшеними) — це дешевий трюк для виборця, який не хоче бачити далі своєї кишені. Жодна сума доларів не зрівняється з ціною людських життів, які щодня віддаються за те, щоб цей «хаос» не прийшов до дверей тих самих ситих критиків.
Шановні друзі, це промова не лідера вільного світу, а морального виродка, бухгалтера-капітулянта. Це риторика, яка заохочує агресора, зраджує союзників і виставляє на аукціон принципи, на яких була побудована західна цивілізація. Боляче це читати. Соромно. Огидно. І надзвичайно небезпечно.
М. Бабченко
