Христя Кішик.
На початку 90-х я була ще доволі мала, тож одягалася в те, що мама купила. А жінки тоді такі гарні були, як зірки естради. Кольорові сукєнки з накладними плечиками, щоб знали, що то видна жінка, ледь не генеральша йде. Лосіни, легінси барвистого кольору «вирви око», светри кольорові ангорові з паєтками і стразами, люрексові кофти.
А макіяж який був красивий, зразу ся кидав своєю неповторністю: очі синіми тінями намальовані, а губи яскраво-рожевою помадою. Найголовніше в макіяжі було те, що кожна жінка мусіла використати туш та помаду до самого кінця. То був такий закон.
А коли я вже трохи стала дівка, то лахи сама собі підбирала. Які ж то файні були часи! Не то шо зараз: люди йдуть в торгові центри, їм там тепло, всюди гарно пахне, ніхто ся до них не чіпляє і вони починають страдати хєрньов - міряють по 150 раз одне й те саме.
А раніше я з мамою ходила на базар. Кинули тобі під ноги картонку, ти став на неї і міряєш джинси. Навіть якщо була зима і був сильний мороз - то нікому не було холодно, бо ти сильно хотів джинси і думка про моду тебе гріла жаром крутизни аж до самого серця.
А продавщиці які файні були на базарах! Всі, як одна! Всі тобі казали: «вам дуже пасує, ви така каралєва, беріть не пошкодуєте, в мене всі беруть, навіть жінка бізнесмена тіки в мене купує!». А ти стояла на тій картонці в джинсах, в яких тобі ґудзики заледве защіпалися, але тобі продавщиця все рівно казала: «беріть!». Тоді я мовчки знімала і тягнула маму до другої будки з джинсами. Там брала штани, а вони мені на сраці гармошкою висіли, але продавщиця тоже казала: «беріть, то якраз ваш фасон, раз виперете і всьо ся вскочить!». Я тоже знімала. І ми йшли до третьої будки. Але я вже знала, якщо зараз не куплю, то мама мені дасть сумкою по хребті, щоб я ся сильно не вимахувала.
Шапку раніше дівки носили тільки в хаті, навіть якщо було 20 градусів морозу. В хаті шапку одягали, щоб мама бачила, а коли вийшли на вулицю - запхали в сумку і погнали на кавалєрку! Бо ж не холодно було! Мода гріла! Така тоді була цілюща мода, що ніколи не було холодно, незручно і ніколи ноги не боліли.
Всі ходили на каблуках.
Які кросівки! За кросівки могли висміяти.
Справжня дівка- то коротка вузька спідничка, колготки 40 ден і підбори.
Дівки думали про красу. А краса - то страшна сила!
А зараз я підбори взуваю хіба що до фотографії
Бо краса красою, а коли ти знімаєш туфлі, то відчуваєш себе щасливою. І не хочеться, щоб тебе щось тиснуло, муляло, заважало, підпирало... а ні некомфортний одяг чи взуття, а ні некомфортні люди...Бо краса - це душевна рівновага зі собою та світом.
Файного життя вам бажаю, людоньки!
Одягайтеся так, як вам хочеться, але в душі будьте завжди кольоровими!
Пощастило
