У мене з майна є частка квартири в Харкові і дім під Вовчанськом.
Якби дім був на півдні чи заході області - це ще питання, де би я сиділа. Але бачте, державі насрать, як власне і українському народові, на таких як я. Яким не пощастило мати житло не з того краю. Сидіти постійно в Харкові, вибачте, мені незручно, бо треба кудись дівати дітей, мої батьки вже самі потребують догляду і мені їх не понянчать.
Це ми ще опустимо момент шо в жовтні-листопаді пару тижнів я за хвилину вдягала малу і збігала вниз, поки десь летів каб, і так кілька раз на добу. Я ловила час між пусками кабів щоб покупати малу, бо тягти маленьку дитину в підвал мокру прям з ванни не гуд. Бо я не відморожена матера, якій похуй прилетить не прилетить і яка пишається що в Харкові сидить і кладе хуй на тривоги.
І я би, пане Юрасіку, хотіла, щоб ви мені в очі сказали докір, що я сижу не в Харкові. Втративши дім, маючи на руках двох дітей і батьків, не маючи родичів ніде поза Харковом і маючи чоловіка в армії, я живу в Україні, скидаю на армію більше ніж мала би в моєму стані. І ще й щось заробляю.
От реально хотіла би на вас подивитись. Бо ви шось дохуя борзий з жінками воювати. Прям як єбларус.