Про переписування ІСТОРІЇ
Почув новину, Вілкул в В.Р. зажадав звільнити Голову Українського інституту національної пам'яті Volodymyr Viatrovych, за переписування історії. Раніше - Добкін: "Щойно прийду до влади, спалю на багатті В"ятровича." Заворушилися щури. Відчули як йде в помийну яму вся їх совкова історія. Вся ця наволоч ніяк не здатна зрозуміти, що Україна вже не повернеться в стійло, в радянський ГУЛАГ, в довбані паради і марші з фотографіями мерців на палицях.
Ну а історія ще не написана, вона пишеться. Вона розкриває всю ту криваву вакханалію радянської влади. Ту неймовірну брехню, підлість, фальсифікацію. Я маю надію , коли ця праця з"явиться на полицях наших книгарень вона як гранітна брила розчавить останні ілюзії ідіотів "вілкулодобкіних" і їм подібних виродків. Всю цю червонозоряному гниду потрібно буде змусити читати документи з архівів, читати справжню історію. Що б у цих сволот очі повилазили.
Коротенько розповім про одну, незначну, подію, свідком якої я був безпосередньо. ( Для мене це важлива історія яка демонструє багато чого , стиснутий символізм , такий собі побутовий випадок , де є все..все про нас з вами ) У селі Майданець жила самотня, бідна, згорблена до землі бабуся. Працювала вона все життя в колгоспі, все життя за й…ні трудодні , без паспорту , безнадійно як кріпачка. (пригадайте як сапали цукрові буряки на сонці ) Чому як? Кріпачка! Була у неї старша сестра (запам"ятайте! СТАРША) Під час війни доля раз"єднала цих сестер. Старшу вивезли до Німеччини, ну а молодша продовжувала жити, працювати в СРСР. Йшли роки і ось по селу пронеслася чутка, з Австралії приїжджає провідати свою молодшу сестричку та яка після закінчення війни не повернулася на батьківщину.
Ось ми хлопчаки дивилися на цю зустріч. Як її описати? До будинку під'їхала автівка, таксі, з неї вийшла струнка красива жінка з сяючою посмішкою, сиве волосся, гарна зачіска, світле модняче пальто, туфлі на високих підборах… Водій дістав з машини кілька шкіряних валіз. Ми дивилися на це відкривши роти. І ось на зустріч з дому до неї вийшла її молодша сестричка. Беззуба, зморщена як засушена груша, одягнена в фуфайку і кирзові чоботи старезна згорблена бабуся. Ця зустріч ще тоді мене вразила. Вони обнялися і плакали. Підходили люди. Мовчки дивилися. Потім гостя відкрила валізи і просто частину речей, подарунків віддала тим людям, хто стояв поруч.
Всі з подивом дивилися на шовкові яскраві хустинки, нейлонові панчохи, смішні шпильки, але найбільше мене вразило не це. Найбільше мене вразило те, що вона привезла величезні книги з ілюстраціями. Це були книги з картинами із всесвітньо відомих художніх галерей. Париж, Берлін, Нью Йорк ... Ось така історія ... сука! Ось така не написана, історія двох світів. Я б хотів, що б мерзота совкова, щоночі бачила один і той же сон. Зустріч цих двох сестер. І головне, щоб молодша ... дивилася не відриваючись в очі цим падлюкам, цим Вілкулам, цим Допкіним… посміхаючись своїм беззубим ротом.
Цікаво а в "НАПІСЯНІЙ" історії цих ригокомуняк є згадка про замордованих Голодомором дітей та жінок? Про замерзлих в Сибіру українців? Про мільйони вбитих НКВДистами патріотів? Про Героїв які не підкорились сатані Сталіну і з зброєю в руках пішли в УПА ? Ах ви ж суче плем"я… "пабєдобесні" скоти!
"Павтарітєлі" грьобані! Історія БУДЕ написана! І вона , потвори, вам не сподобається!
