Альона Вербицька добавила 3 новых фото — здесь: Адміністрація Президента України
21 ч · Киев ·
14 вересня 2017 року я сама себе ПУБЛІЧНО звільнила після того, як Генеральний штаб Збройних Сил України на своїй офіційній сторінці повідомив всіх про моє ЗАОЧНЕ звільнення, яке вони здійснили без мого відома 2 лютого 2017 року.
Змушена була зробити публічну відповідь на їхнє публічне повідомлення не для того, щоб «пропіаритися» (як це дехто коментував), а тому, що до вересня 2017 року (включно), я добросовісно працювала в статусі радника начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Саме в ЦЬОМУ статусі відбувалося моє спілкування з іншими Міністерствами та відомствами у вирішенні дуже серйозних (іноді кримінальних) справ.
Пост був написаний та адресований лише особам причетним до всієї цієї справи.
В своєму зверненні я не зверталася до громадськості, не жалілася та не просила допомогти мені чи заступитися за мене…
Клянуся, що я навіть не думала про те, що його взагалі хтось помітить і надасть цьому уваги…
Написала. Опублікувала. І закутавшись в теплу ковдру, я продовжила свою «боротьбу» з грипом, адже саме в той час була в дома хвора.
Та, коли мій телефон почав розриватися від дзвінків, коли до мене почали безперервно надходити повідомлення, я була шокована…
Коли зайшла на сторінку і побачила всі ті сотні репостів та коментарів, я все прочитала і розплакалася, бо зворушена була до глибини Душі…
Адже, виявилося що величезній кількості людей не байдуже те, що відбувається в системі, що відбувається зі мною…
Звичайно ж я і не збиралася «опускати руки» та припиняти свою правозахисну діяльність. Про це навіть написала в своїй публікації. Але, та потужна підтримка від вас та готовність захистити особисто мене, вже не лишала мені права навіть подумати про те, щоб «зійти з дистанції» )))
КОЖНОМУ З ВАС ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПІДТРИМКУ!!!
Всім волонтерам, громадським діячам, військовим, командирам, керівникам, які телефонували мені в ці дні, я говорила одне – ДО ТИХ ПІР, ПОКИ ВІЙСЬКОВІ ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ ЗАХИЩАЮТЬ МЕНЕ, МОЇХ ДІТЕЙ І НАШУ БАТЬКІВЩИНУ, Я ЗАХИЩАТИМУ ЇХНІ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА ТА ЗАКОННІ ІНТЕРЕСИ ВІД СВАВІЛЛЯ ЗАСКАРУЗЛОЇ СИСТЕМИ!
Одужала. Провела ряд зустрічей та перемовин і за результатами цих зустрічей можу сказати, що є в Україні Той, кому не байдужа доля військовослужбовців, Той, хто зацікавлений чути правдиву і достовірну інформацію про стан справ в секторі безпеки та оборони.
Ця людина – ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ!
Тож, 29 вересня 2017 року був підписаний наказ на призначення мене радником заступника Глави Адміністрації Президента України, координатора силового блоку – генерал-лейтинанта Кондратюка Валерія Віталійовича
P.S. Щодо «тримання за корочки», як про це написав один відомий блогер-волонтер, то це не до мене і не про мене )) Всі ці папірці не надають особисто мені ЖОДНИХ благ, пільг чи можливостей. Їх наявність не надає ні грошового забезпечення, ні шатного робочого місця, ні будь-яких інших матеріально-технічних благ. І робити всю роботу (виїзди до військових частин, навчальних центрів, полігонів ППД, «походи» та поїздки по всіх Міністерствах та відомствах) доводиться ВИКЛЮЧНО за власний кошт. В моєму випадку - це кошти моєї родини, яка вже більше трьох років є єдиним спонсором мого патріотизму, адже я не збираю для своєї діяльності кошти на картковий рахунок, мене не спонсує жодна політична сила, я не лобіюю інтереси жодного бізнесмена і не маю часу та можливості займатися іще якоюсь прибутковою справою, крім вирішення проблемних питань тисяч людей.
Особисто для мене робота в певному статусі передбачає в першу чергу величезну відповідальність та готовність до роботи в режимі «non stop» коли кількість часу, яка потрібна для опрацювання кількості вхідних дзвінків, звернень та повідомлень за одну добу в рази перевищує кількість часу цієї доби.
Волонтерська робота ЗА МЕЖАМИ системи – це робота «замість когось», це намагання оперативно вирішити ті питання, які система не може, або не хоче виконувати. Робити все це доводиться за рахунок небайдужих громадян України, обтяжуючи їх волонтерськими зборами на все необхідне та надважливе для наших військових. В той час, коли бюджетні кошти використовуються не раціонально, або не за призначенням…. Єдина можливість спробувати вплинути на всі ці моменти – це написати пост-крик Душі в соціальній мережі, поскаржитися народному обранцю чи заявити про «зраду» з екранів телевізора в черговому скандальному ток-шоу, яке можливо через розголос вплине на вирішення проблемного питання, а можливо лише отримає свої власні дивіденди завдяки багатомільйонній аудиторії.
Волонтерська робота В СИСТЕМІ – це передусім можливість брати участь в обговореннях тих чи інших змін, реформ, та прийнятті стратегічних рішень. Це можливість ініціювати та контролювати системні зміни. Для цього потрібно мати сили, бажання, терпіння щоденно бути між двох світів і намагатися власноруч їх комунікувати. Для цього потрібно мати силу духу та мужність відкрито, а не опосередковано сказати вищому політичному та військовому керівництву про недопрацювання їх підлеглих, озвучити проблеми, вимагати їх виправити і контролювати процес змін. Це робота не «ЗАВДЯКИ ЧОМУСЬ», а «В СУПЕРЕЧ ВСЬОМУ»
Як я завжди говорю – В ХОРОШИХ СПРАВАХ ЗАЙВИХ РУК НЕ БУВАЄ, тож моя діяльність не перешкоджає нікому стати зі мною поряд плече-до-плеча і на тих же умовах взяти на себе частину тієї роботи, яку я щоденно роблю.
За всі ці роки ні з ким не сварилася, не з’ясовувала стосунки і нічого не ділила. Завжди дякую всім за співпрацю та щиро радію нашим спільним досягненням!
Початок роботи на новій посаді вимагає розуміння надзвичайно високого рівня відповідальності, та оволодіння певними знаннями, тож прошу віднестися з розумінням, якщо не одразу зможу вчасно відпрацьовувати звернення та відповідати на дзвінки.
P.P.S. Вже на першу зустріч та перемовини в Адміністрацію Президента, я прийшла не з порожніми руками. Минулого місяця я публікувала інформацію про жорстоке вбивство військовослужбовця ВМС ЗСУ, де місцева Поліція та Прокуратура робили все можливе для того, щоб вбивця лишився непокараним. Підозрюваний завдяки цьому лишався на волі і більше того – погрожував свідкам!!!
Моє звернення до Президента України ґрунтувалося:
1. На зверненні на моє ім’я мами вбитого хлопця, під яким підписалося 109 односельчан!!!
2. На зверненнях свідків, чиї покази в матеріалах справи було підмінені.
3. На зверненні жителів с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області, що також потерпіли свого часу від рук Злого В.І., який за всі ці роки, завдяки впливовому татусеві, так ні разу і не був покараний!!!
Звернення від мене було прийнято. Поставлене на контроль в Адміністрації президента із зобов’язанням Генеральної Прокуратури України порушити розслідування та перевірити надану мною інформацію.
А, вже сьогодні я отримала інформацію про те, що було змінено кваліфікацію справи, а Злому В.І. було оголошено підозру у скоєнні злочину та вже 29 вересня 2017 року суд обрав запобіжний захід – тримання під вартою без права на заставу!