У мене завжди викликає регіт оте рівняння на кількість відвідувачів. Тому що я бачу, хто ходить на тридцятитисячні футбольні матчі і хто ходить на "Чорний квадрат". Бачу, хто ходить на стодвадцятитисячну площу і як себе там поводять. І хто ходить на концерт камерної музики і їх поведінку.
Навіть не роблячи якихось дослідів можу стверджувати - більше усього відвідувачів на форумах збирається там, де теревенять ні про що, або про якісь смажені факти, або про голібаби, перемежаючи оте все пісюнами, сраками та піхвами. Усім тим, що цікаво бидломасі. Халявний секс, халявні жрачка та бухло та можливість відчувати себе кимось значимим, із ким рахуються, навіть якщо він повне гівно. Отам бидломаса може відчути себе на коні. Наприклад, долучити себе до чогось значущого, до державних звершень, наприклад, заявивши "я порохобот". І все, він вже причетний до розбудови країни, він зайнятий великою справою реформування країни та боротьбою із корупцією. Жалюгідне чмо по той бік екрану та по той бік життя, якого навіть у приймальню до чиновника не пускають - воно аже причетне до великих звершень. Воно вже роздулося у своїх очах до розмірів надлюдини. "От ми з президентом щас як візьмемось." "От ми із прем'єром зараз як зробимо."
І забувають, що вони ніхто і звати їх ніяк. Сміх та й годі.
А ті, хто бачить отих президентів та прем'єрів на власні очі - тихо ненавидять їх, матюкаючись після кожного їх приїзду до Харкова, тому що кожна довольна харя чи президента, чи прем'єра на екрані телевізору означає одне - знову, бляді, щось вкрали та поділили. Але таких людей одиниці. Дуже мало. Неймовірно мало.
Це не бидломаса, яка маше прапорцями за сіткою у загоні для запрошених гостей. І навіть не зомбована телевізором маса простолюдинів. Ті хоча б щирі у своєму омиленні, на відміну від порохоботів.
Найстрашніші ті, хто все бачить, все розуміє, але співає владі діфірамби, маючи надію бути тою владою поміченим та обласканим.От і збирають корисних ідіотів до своїх тем, чим більше тим краще; от і труть пости невдоволених, аби показати свою лояльність до влади, от і поливають лайном усіх незгідних та просто розсудливих та розважливих, що не бажають молитися на їх кумирів.
Ну а нам у темі вистачає і двох десятків дописувачів, щоби спокійно спілкуватись на будь які теми. Доводити своє бачення до інших, погоджуватись із ними чи ні, обговорювати події в Україні та довкола, маючи свою незалежну від інших думку. Створився такий собі клуб для спілкування. Спокійного, розсудливого спілкування, без емоційних істерик та сектантських закидонів. От якби ще на забігали біснуваті вар'яти знадвору із своїми істеричними воплями, зойками та вигуками "Хайль Пьєтя". Було б зовсім добре.
Мы уже все поняли, что в этой , лепрозорной теме, собралась вся гордость нации, которая выведет Украину на новые рубежи.
