Доброго здоров’я, друзі! Дідусь учора був свято убеждьон, шо субота цього тижня в нас вихідна і вже настроївся на вікенд, але уважні читачі діда строго поправили. Ну, нічого, знаємо ми ті робочі суботи. Отже, на вулиці в нас четвер, 72 березня, скоро всі клястимуть спеку, нам не вгодиш тому сразу переходимо до приятного – заварюємо собі каву або чай і сосредоточено втуплюємося у екрани своїх комп’ютерів та дівайсів.
Нє лішонний тяги к позьорству Хуйло, прибравши на Красній площі живописну позу гражданіна Мініна, прямо з парада послав в атаку на Вашингтон свою знамениту печальну кавалерію. Лавров решітєльно козирнув і сумно цокая копитами подався в аеропорт с целью десантіруваться у логові врага і жостко розказать Трампу з Тіллерсоном де раки зимують. Провожали грусну лошадку всєм міром, всєм народом, шо придало сцені прощання з Лавровим відчутного драматичного накалу та пам’ятних многим россіянам історичних алюзій. Зарюмсаний Медведєв помахав лошадці услід резіновой уточкой, а Маша Захарова ліхо хряпнула нарковмовскіє сто і плотоядно расцелувала шефа в уста малінові.
Уверенно і бодро заходя в Госдєп та крокуючи в переговорну комнату Лавров всю дорогу сохраняв неприступний і гордий вид. І як лише двері за ним зачинилися, решітєльно рухнув перед Тіллєрсоном на колєні. Тіллєрсон от неожиданності поп’ятився назад, но спритний глава МІД РФ уже встиг схватить його за штаніну і обсипая ботінок госсекретаря жаркими поцелуями начав ізлагать суть своєї просьби к американським партнерам:
- Нє губі, міл человек, заставь век богу моліться! Он же меня со свету сжівйьот!
- Who? – отетеріло перепитав Тіллєрсон дригая ногою, питаясь стряхнуть з неї Лаврова.
- Да-да! Хуйло – відказав Лавров і прижавшись щокою до ботінка Тіллєрсона гірко заплакав. О чом там плакав Лавров достеменно невідомо, але знающі люди подейкують, шо жалоби на арешт імущества посольства РФ в США та нєсокрушімость антиросійських санкцій не тронули серце старика Рекса. Госсекретарь США остався до причитань печального московського гостя глухим.
Так вони й просиділи у переговорній комнаті – Тіллєрсон на столі, а Лавров у його ног, горько жалуясь ботінку госсекретаря США на свою тяжолу участь. І лише коли переговори затягнулися вже непрілічно довго, помощнікам Тіллерсона вдалося відтащить Лаврова і освободить ногу свого босса від крепких об’ятій россійского партнера. Пресі так потом і сказали, шо переговори пройшли у конструктивній, дружественній атмосфері, а сверкающі ботінки Тіллєрсона були німим тому доказатєльством.
Но коли Лаврова заводили в Овальний кабінєт, спеціальні ад’ютанти вже уважно стежили, шоб російський посєтітєль не викинув якийсь совсєм уж непрілічний фортєль в стилі Моніки Левінскі. Впрочем, Трамп був настроєн дружелюбно, сидів развалившись в кріслі і бавився тумблером “SWIFT”, клацаючи ним туди-сюди. Крісло Трампа обрамляли стяги всіх родов войск США, з яких на Лаврова сердито поглядували зловісні білоголові орлани.
- Who are you? – діловито поінтєресувався Трамп
- Нє, Хуйло в Москві. А я – Лавров. Печальна лошадь я. З Росії. Wata-matata tribe. Sad horse is me… am I… I am... тьфу ти... Understand?
- No!
На цьому місія Лаврова в США, собственно, і завершилася, бо Трамп заклопотано глянув на годинника, вскочив на ноги і поплескавши обескуражену лошадку по загривку, подався в кабінет Майка Пенса.
Пенс сидів з Клімкіним і про щось весело сміялися, аж тут зайшов Трамп со словами:
- Звиняйте хлопці, трохи задержався. День сьогодні якийсь дурний, твітер забитий коментами про Комі, не встигаю отвічать. Прівет Пол, хав ар ю дуінг. Кстаті, був у мене тіки шо Лавров, но шо він хоче, я шось не пойму. Може ти об’ясниш?
- Охотно! – відповів Клімкін, но його перебив Пенс
- Потом розкажеш. Пішли хлопці вечерять, бо вже холоне, там за столом і поговоримо.
- Тіллерсона гукнем? – спитав Трамп
- Так у нього ж прес-конференція з Лавровим – знизав плечима Пенс.
- Яка факіншіт пресконференція? – возмутився Трамп. – Йому хто важнєє – Лавров ілі містер Клімкін?
Гукнули й Рекса і хлопці врозвалку подалися в діннінг-рум цікавлячись у Клімкіна як іде Євробачення і хто такий Іво Бобул.
Лавров дивився їм услід не скривая завісті, після чого грусно вздохнув та в печальном одіночестве дав прес-конференцію. Яку слухали разве шо Маша Захарова та журналісти українських солідних ізданій. Которим нада к суботі підготувати великі подвальні статті, перемежовуючи в них висказуванія Лаврова з ізреченіями Фукуями. Або Муракамі. Іначе сложно создать ілюзію глубокомислєнного та солідного аналітичного матеріалу, який підводив би читача до глибокої думки, шо в світі всьо непросто, много сложного і непонятного.
Ну а ми зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених, зміцнюємо нашу Армію та слєдім, шоб віздє був порядок.
ну эти, блядь, куда??? Они ж ёбаные хиппи....
