Тема трагічних події в Врадіївці не залишає українські ЗМІ. Дякуємо всім журналістам, які висвітлюють нашу точку зору!
Tyzhden.UA
Учасники штурму будівлі Врадіївського райвідділу міліції – непідсудні. Про це заявив співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
"Я вважаю, що ці люди непідсудні", - сказав Захаров.
На його думку, люди діяли в стані афекту, до якого їх довели дії працівників міліції, які намагалися вивести з-під кримінальної відповідальності свого колегу, підозрюваного у зґвалтуванні 29-річної мешканки Врадіївки Ірини Крашкової.
"Було порушено дві справи (за фактом штурму) за хуліганство і за умисне пошкодження майна. Хуліганства там немає ніякого. Хуліганство передбачає мотив явної неповаги до суспільства, але сьогодні все суспільство солідарне з цими людьми. Псування майна дійсно мало місце, але люди діяли в стані афекту. Їх до цього довели і винні в цьому працівники міліції", - вважає правозахисник.
"Якби відразу цього Дрижака, який підозрюється у скоєнні особливо тяжких злочинів (зґвалтуванні і нанесенні тяжких тілесних ушкоджень), одразу затримали як тих двох (інших підозрюваних), нічого б цього не було", - обґрунтував свою позицію Захаров.
Сільські Вісті
… згодом і голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров підтвердив: на Харківщині подібне траплялося. Скажімо, у селі Просяне Нововодолазького району тракторист Михайло Жиденко вбив одного із двох міліціонерів, що прийшли на його подвір’я, били і вимагали гроші. Було тоді і намагання виправдати міліцію, і мітинги обурених біля сільради… Як не дивно, суд виправдав людину, котра змушена була захищатися. Це сталося за минулої влади. А при нинішній Віталія Запорожця з села Семиполки Броварського району Київської області, який у стані афекту вбив майора Миколу Симоненка, котрий побив Віталія і тероризував усе село, засудили до 14 років позбавлення волі. Суд не врахував нестерпну атмосферу, яку створив правоохоронець, та поведінку самого майора.
Євген Захаров посилається на опитування 2012 року щодо оцінки діяльності міліції, проведене Харківським інститутом соціальних досліджень. Воно засвідчило відірваність міліції від місцевої громади: більше половини опитаних не знає нічого про свого дільничного, 75% — про начальника райвідділу. Словом, сьогодні людина, яка поставлена захищати нас від злочинного світу, якщо й не ворог, то точно й не товариш. До міліції звертається менше двох третин жертв злочинів, 65% з них залишилися незадоволеними тим, як розібралися з їхнім випадком. Як ефективну оцінили роботу міліції тільки чверть опитаних. 51,3% вказує на її неефективність.
TSN.UA
"Милиция не должна работать на показатели и процент раскрываемости... Это приводит к тому, что милиция вынуждена фальсифицировать дела и прибегать к насилию", - считает сопредседатель Харьковской правозащитной группы Евгений Захаров.
"Генпрокурор Виктор Пшонка утверждает, что за прошлый год заявлений о пытках со стороны милиции в прокуратуру поступило восемь тысяч. Но это только верхушка айсберга - люди жалуются редко, потому что боятся расправы", - объясняет Евгений Захаров.
Согласно исследованиям самих правозащитников, в 2004 году насилию в милиции подверглись более миллиона украинских граждан, в 2005-2009 годах произошел резкий спад - миллион за все пять лет. В 2010-м количество пострадавших снова выросло - 780 тыс., а в 2011-м их было уже 984 тыс. Суммарно на данный момент количество жертв перевалило за 4 миллиона. Эта цифра равна суммарному числу раненых в Югославских войнах 1991-1995 годов.
Gazeta.UA
Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров вважає, що врадіївська історія зі зґвалтуванням і побиттям міліціонерами жінки викрила усі рани і хвороби у правоохоронних органах.
- Такого, щоб брали штурмом райвідділ міліції, в Україні ще не було, - каже правозахисник у інтерв'ю Gazeta.ua. - Це єдиний мені відомий випадок. Значить, людей міліцейське свавілля вже дістало. Слава Богу, у міліціонерів вистачило розуму не застосовувати зброю проти людей. Інакше це кінчилося ще б страшнішою трагедією.
Чому такі злочини чинять міліціонери?
- Зґвалтування у нас взагалі доволі поширений злочин. А те, що до такого вдаються правоохоронці, спричинено їхньою безкарністю. Особливо в таких невеликих містечках, де вони вважають, що їм усе дозволено і їх ніхто ніколи не покарає. Усе починається з того, що міліціонери застосовують насильство — побиття і катування — щодо затриманих і підозрюваних, наркозалежних, бомжів тощо. А потім це переносять на всіх громадян. Схильність до насильства стає частиною їхньої роботи.
Які причини такої безкарності міліціонерів? Чому не працює прокуратура, суди, система юридичного захисту громадян?
- Загальні негативні зміни в правоохоронній системі за останні три роки призвели до того, що у них лишилася одна функція — обслуговувати інтереси владної верхівки. Захищати тих, хто має владу і гроші. Тому прокуратура тільки виконує накази, які стосуються захисту можновладців. Найчастіше прокурори отримують такі вказівки від свого керівництва. Міліція теж користується послугами бізнес-структур. Підприємці надають спонсорську допомогу райвідділкам, підгодовують місцеве міліцейське начальство. Відтак міліція працює не за законом, а за замовленнями згори. Звідси і її безкарність.
Крім того, великим злом є те, що міліція працює на показники. Це змушує працівників фальсифікувати справи, вибивати зізнання у скоєнні злочинів у непричетних до них, "вішати" крадіжки чи вбивства на наркоманів. Врадіївська історія викрила усі рани і хвороби у правоохоронних органах. Міліція і прокуратура мають зробити серйозні висновки.
Як простій людині захиститися від міліцейського свавілля? Куди звертатися? Що робити?
- Складне питання. Правозахисники вже давно мають прості рецепти, друкували їх у ЗМІ, на листівках. Але нині, коли міліція так жахливо змінилася, я маю побоювання, що ці рецепти не є такими, що захистять. А можуть дати і зворотну реакцію з боку душогубів у погонах. Безумовно, треба знати свої права, поводитися впевнено, щоб міліціонер відчув, що людина досвідчена і знає закони. Але якщо це колишній гопник, який прийшов у міліцію, щоб здирати гроші з людей, то ніщо не допоможе.
Чи може зарадити створення муніципальної міліції, яка підпорядковувалася б громаді?
- Це спрацює лише в тому випадку, якщо змінити всю систему роботи міліції. Не повинно бути роботи на показники. Бо саме змагання за процент розкриття, фальсифікація справ, плата за кожну посаду в структурі МВС призводить до виродження міліції. Я багато разів чув історії, що начальникам обласних управлінь підлеглі мають щотижня приносити певну суму. І це феномен останніх трьох років. За цивільних міністрів у 2005-2009 роках такого не було. Після Помаранчевої революції взагалі багато чого змінилося. Міліціонери стали людянішими. Потім знову все повернулося. Хоча раніше правоохоронці були професійнішими. А нині міліція нефахова, досвідчених кадрів лишилося мало. Люди, які не згодні з такою системою, змушені піти з неї. Залишаються ті, кого ця система перемолола. Як наслідок, маємо таку міліцію.
Може треба реформувати її так, як у Грузії? Тобто, набрати зовсім нові кадри?
- Особовий склад у багатьох підрозділах МВС за останні 10 років змінився тричі. Я вже не кажу про начальницький склад. Як новий міністр — так повна зміна заступників, керівництва головних та обласних управлінь. Ті, у свою чергу, міняють нижчих чинів. І так доходить до рядових міліціонерів. Але це нічого не дає, бо система залишається незмінною. Сьогодні головна проблема у кожного міліціонера — де взяти кошти, щоб віддати керівництву. Звідси — і здирництво, і насильство, і навішування злочинів на невинних.
