Какие словоупотребления вас бесят?

  • Автор теми Саныч
  • Дата створення
Мене давно дивує, чому літературна мова мого дитинства, якою ми спілкувалися на уроках у школі, настільки відрізняється від мови сучасної (теж ніби літературної). Розумію, що змінилися деякі слова (мапа, етер, слухавка....), але я про інше. Цього "є" точно не було. Нещодавно натрапила на хейт в ФБ проти редакторки, яка вивчає і вчить саме української літературної мови. Зайшла на її сторінку і знайшла відповідь на своє питання. Якщо буде бажання і час, зайдіть https://www.facebook.com/olha.vasylieva.litred

Може хтось пам*ятає, як ми тут філіжанки з горнятками обговорювали. Я і про це там прочитала і цілком погодилася з автором. Там багато цікавої інфи, але ось шматочок:

А то знавці галицького діалекту приколихали вже своїми кухлями і мештами».
А ще горнятками «для кави» і шклянками з філіжанками. На середньонаддніпрянські слова «чашка» і «стакан» наклали стигму саме галичани. Але мушу нагадати, що моя сторінка — про норми літературної мови, а не діалекти, і якщо горнятко — це горщик, то і вживайте це слово згідно зі словником та порадами мовознавців. В усіх довідниках зі слововживання написано, що з горнятка каву не п'ють! Принагідно нагадаю, що чашка і стакан — лексеми не тільки середньонаддніпрянські, а й літературні.
Бачила, воно розійшлося по всьому інету ))
 
Як читати ще доревлюцийних письменників, то їхня мова відрізняться від того, до чого нас привчили.
так це ж ви зараз про ХУДОЖНЮ літературу. Вона багата й діалектами, й говірками. А ми вчили мову офіційного спілкування, хоча вона й називається "літературною"
 
І як я вже казала, є унормоване мовлення, ніхто не забороняє вам використовувати діалекти, але доводити, що вони правильні, а літературна мова - ні - це повна маячня.
ось і я про це)
 
Цього "є" точно не було.
Я вчора вирішила докопатися до істини, написала в мовну групу, але відповіді такої, яку сподівалася почути, не отримала. Знавці (з ЗУ також) пишуть, що "є" там зайве. Хтось написав, що воно може бути, але не є обов'язковим. Що правильно вживати в окремих випадках, наприклад при запитанні ("що є любов?").
Правил з підручника ніхто не навів, посилань на джерела нема. Я сама його використовую інколи, от,наприклад, як вище написала: "не є обов'язковим". Але сама пояснити не можу від чого залежить. Це відчуття мови.
 
так це ж ви зараз про ХУДОЖНЮ літературу. Вона багата й діалектами, й говірками. А ми вчили мову офіційного спілкування, хоча вона й називається "літературною"
Нужно подумать цього не розрізняє. Як виявилося :)
 
Я вчора вирішила докопатися до істини, написала в мовну групу, але відповіді такої, яку сподівалася почути, не отримала. Знавці (з ЗУ також) пишуть, що "є" там зайве. Хтось написав, що воно може бути, не є обов'язковим. Що правильно вживати в окремих випадках, наприклад при запитанні ("що є любов?").
Правил з підручника ніхто не навів, посилань на джерела нема. Я сама його використовую інколи, от,наприклад, як вище написала: "не є обов'язковим". Але сама пояснити не можу від чого залежить. Це відчуття мови.
мене заблокували в одній з груп "знавців української мови", коли я підтримала Васильєву :D Деяких людей чомусь понесло "не в ту степь", як і Нужно Подумать.
 
Корисно Олександра Авраменка слухати. У нього красива правильна українська
 
мене заблокували в одній з груп "знавців української мови", коли я підтримала Васильєву :D Деяких людей чомусь понесло "не в ту степь", як і Нужно Подумать.
Та там срач неабиякий пішов. Зрозуміло, що кожен своє хвалить. Але ж справа не в тому, що людям подобаються діалекти, а в тому, що Васильєва накреслила чіткі рамки своєю сторінки - вона обговорює лише літературну мову. Це її право про що писати в себе. А людям чомусь це незрозуміло, перевернули щ ніг на голову.
Це схоже на те, що було з моєю темою, де чітко написано, що спілкування українською, а хтось каже: це форум, маю право спілкуватися як хочу. Ну, тут таке: хтось має право спілкуватися рос, а я маю право те прибрати :-)

Загалом це ще справа культури і виховання.
 
Вище ви написали про відчуття мови. Можливо, люди, у яких рідна мова не українська, і не суржик, не мають цього відчуття.
Можливо. Але навряд чи справа виключно в цьому. Люди з ЗУ будуть казати так, як звикли. То ті, хто вивчав спеціально, філологи, чи може і відмінники зі школи, розумітимуть як правильно. І все одно перелаштуватися їм буде важко.
Нам простіше, бо це близько до нашого говору.
А якщо вивчати мову по художній літературі, та ще й автори з різних куточків країни, то в людини буде раздрай :-)
 
Вище ви написали про відчуття мови. Можливо, люди, у яких рідна мова не українська, і не суржик, не мають цього відчуття.
Не обязательно. Точнее, это лишь одно из слагаемых. Не уверен, что необходимое, но точно - не достаточное условие. Если есть установка дистанцироваться от совка/россии (внутренняя, навеянная - не суть)
 
К примеру "благородний" - вполне словарное слово, никто не спорит, но в парадигме "геть від Москви" наш человек скажет "шляхетний" и т.п.
Ну, этакое социальное самопозиционирование, что ли.
 
В малороссийском наречии и Г с "хвостом" нет, а в мове есть и давно унормовано. Вот беда.
 
Если есть установка дистанцироваться от совка/россии (внутренняя, навеянная - не суть)
Ко всему надо подходить с умом. Или стараться)
Про диалекты. Вспомнилось, как муж моей тёти ( белорус, живущий в рашке) приезжал в Украину в 90-х. Несколько раз гостил у родственников в Хмельницкой области. Нахватался там местечковых слов. И решил блеснуть знаниями уже приехав к другим родственникам на Сумщину. Назвал продуктовый магазин " кооперація". Пришлось обьяснять, что здесь так не говорят.
 
К примеру "благородний" - вполне словарное слово, никто не спорит, но в парадигме "геть від Москви" наш человек скажет "шляхетний" и т.п.
Ну, этакое социальное самопозиционирование, что ли.
Шляхетна пані звучит лучше, чем благородна... А хто? :)
 
Назвал продуктовый магазин " кооперація".
"Алиментара" вспомнилось).
(Так по-румынски принято называть продуктовый)
Тем не менее, в ПМР уже в начале нулевых единичные такие вывески имелись. Понятно, что с несерьёзными коннотациями, примерно, как "нарід" в устах современного харьковчанина.

UPD: поправочка: впервые вывеску "Алиментара" (кириллицей) увидел в Тирасполе всё-таки в десятых годах. Через 20+ лет после того, как Молдова стала "румынизироваться".
 
Останнє редагування:
В малороссийском наречии и Г с "хвостом" нет, а в мове есть и давно унормовано. Вот беда.
В чем беда? Мы в школе учили в каких словах произносится этот звук. А потом его начали обозначать буквой с хвостом. Правила правописания менялись.
Я про современную школу, если что
 
Назад
Зверху Знизу