Був такий дальній бомбардувальник - КМ. Він якось не пішов - його замінив більш економічний ТУ-95, а по менше - залишились ТУ-22. КМ був копією ТУ-16, тільки пропорційно збільшеною.
Так от, після постановки на озброєння в нього виявилась некритична конструктивна недоробка - він сильно махав крилами, а товщина обшивки крил виявилась не розрахована на це, і по крилах, біля фюзеляжу, почала повзти "втома металу". бо коли масштабували - забули перерахувати товщину обшивки згідно зміненій довжині крил.
Так от, заради цього випадку - був задіяний цілий НІІ. Вгадай який? Хімічний.
Вони зробили епоксидку, яка чудово клеїть дюраль. До того ж - встик (секретна пиздець, скільки не просили - хуй заділились, але, батя намутив мазнути тріснувший портсигар з готового замєсу. Алюмінієвий).
Потім - бригади "хіміків" приїздили в КЕЧ, привозили підсилювачі (вирізані здоровенні листи дюралі потрібної форми) - і клеїли їх прямо на крило знизу.
Такшо... про ізоленту і суперклей - це не жарти.