Поряд з екзогенним схізмогенезом, другим синхронним вектором інформаційної агресії, очевидно, є динамічно розгорнута російськими і проросійськими ЗМІ кампанія проти подій, які відомі під назвою Революції гідності.
Ця діяльність фактично зводилася до дезінформації і дискредитаціі як сотень тисяч мітингуючих, так і їх лідерів. При цьому спостерігалися: контроль над інформацією, її фільтрація і спотворення, а також явища технологічного словотворення, відоме як оруелівський «новояз» або «псування мови» (за Сергієм Кара-Мурзою).
Творці і поширювачі дискредитаційного «новоязу» загалом дотримувалися таких головних векторів:
–Висміювання розумових якостей мітингуючих («майдауни», «майдануті»).
–Нецензурного (генітально-фізіологічного) нарікання як самих мітингарів, так і їх лідерів.
–Блазнювання з професійного фаху, освіти, національного, етнічного походження лідерів Революції гідності, їх віросповідання або їх прізвищ (Олександра Турчинова, Юрія Луценка, Петра Порошенка, Віталія Кличка, Арсенія Яценюка та інших).
–Профанізації і спотвореного кепкування зі звучання ряду слів («свідоміти», «поцреоти», «гейропа», «правосєки» тощо).
До цього додавалася багатократно повторювана дезінформація про те, як маси протестуючих ніби-то всіляко нападають (спалюють, по-звірячому знущаються, б’ють цепами)
