Ковбаса сиров’ялена пальцьопхана традиційна
Пальцьопхана сиров’ялена ковбаса - вона саме така, як робили бабусі і прабабусі тих поліських майстрів, які тепер навчали нас.
В цій покрученій життям ковбасі немає нічого окрім м’яса, сала і натуральних спецій.
Інколи трапляється зернятко чорного перцю чи дірка, яка утворилася від процесу осушення.
Без зайвих рюшечок і сентиментів.
Тільки смак, який передали нам крізь століття.
Ми доволі скромні і не будемо себе нахвалювати, бо то ж негарно на весь світ казати, що багато хто її називає божественною!
Кобаса зроблена із свинячої шинки, рубана руками, мішана руками, пальцем пхана, - все як має бути, одним словом.
Найкраще смакує з легким алкоголем, як то пиво чи вино.
До горілки йде не зле, а то й краще, оскільки насичений смак відбірного м'яса та спецій створює неймовірний букет гастрономічної радості.
Однієї палички достатньо на кілька літрів пива чи добру літру-другу горілки.
М’яско, вуджене на зимно
Полядвиця, різана тонкими смужками аби м’яско рівномірно і правильно прокоптилось.
Завдяки багатогодинному контакту із холодним димом м’ясо набуває благородного гранатового кольору.
Боронь Боже класти на хліб!
Ріжте тоненькими смужками і хай тане на язику.
Ідеально до пива, червоного вина і файного товариства.
Мармуляда з румбамбару
Як то частенько трапляється в нашому житті, найпрекрасніші моменти життя відбуваються в дитинстві.
На селі особливо. А коли це початок червня, одразу після останнього дзвінка...
Попереду три місяці канікул!
Погода починає тішити правдивим теплим літом, трава м'яка і насиченого, ще весняного, кольору.
До перших врожаїв яблук, порічок, аґрусу, малини, вишні, черешні, груш, слив, аличі і т.д. ще доволі далеко.
От тут то нам в пригоді і стає традиційний ревінь, або румбамбар, як його називали ще мабуть прапрабабці моєї бабусі.
В моєї бабусі був культ вирощувати все, що тільки можна: від картоплі до троянд, хризантем, півоній та гладіолусів.
Тому землі оброблялось багато і дуже відповідально.
Все квітло і пахло, як ні в кого на селі. І румбамбар в нас був найчервоніший, найтовстіший і найсоковитіший.
А під його листям я ще в десять років міг успішно сховатись навіть від дощу.І полюбляли ми його їсти в першу чергу свіжим, з цукром.
Бабуся ж готувала нам з румбамбаром і пиріжки, і в борщ додавала, і в підливу. Але солодкий смак румбамбару з цукром забути неможливо.
Сьогодні презентуємо вам квінтесенцію мистецтва робити традиційне варення.
Мармуляда з румбамбару - це неперевершене поєднання свіжості весни і затьмарюючої солодкої насолоди.
Беззаперечно сподобається панянкам і дітям.
Ґоноровим чоловікам теж засмакує, більш ніж.
Бо для мене, наприклад, це приємний спогад дитинства, а для вас може стати новим незабутнім враженням,
яке буде нагадувати про приємну пору навіть холодного зимового вечора.