У всьому був винний британський біт-рок-гурт «The Beatles»
Це розпочалось на початку 60-х років , коли ми почули їхні співи під акомпанемент електрогітар... І, хоча почути цю «буржуазну» музику» в СРСР на концертах або з вінілових дисків не могли, слухали на короткохвильових діапазонах, схитрюючись налаштувати радіоприймач таким чином, щоб мінімізувати вплив «глушилок», які не давали можливості радянським людям слухати «ворожі голоси». Іноді вінілові диски з записами їх концертів невідомими шляхами потрапляли в СРСР і тоді з них робилися магнітофонні записи, які дуже стрімко поширювалися серед молодіжної аудиторії по усіх містах. Одним із перших міст, в якому з"явилися записи концертів «The Beatles» був Харків.
Молодь із захопленням сприймала цю музику, під яку не обходилася жодна вечірка з магнітофоном. Деяким хотілося самим співати та грати ці пісні. У багатьох харківських двориках та скверах, де на лавках збиралася місцева молодь, стало чути, як під звичайну акустичну гітару виконувалися пісні із репертуару«The Beatles».
Почали з"являтися і гурти, які почали виконувати пісні із репертуару «The Beatles». Великою вадою на той час була майже повна відсутність в продажу в СРСР електричних гітар, але усім тодішнім гітаристам-бітломанам хотілися мати саме такі музичні інструменти...
Як завжди, на допомогу прийшли головасті майстри, котрі одразу додумались як можна самотужки зробити їх. Проблемою не було зробити "доску", як тоді називали електрогітару на відміну від звичайної декової гітари... Із деревини вирізали замість деки частину гітари, до неї прикріплювали гриф від звичайної гітари, натягували струни, фарбували. Але для перетворення механічних коливань струн у електричний сигнал був потрібен адаптер. От і додумався хтось робити адаптери із деталей телефонного навушника. І пішло-поїхало... По місту стали зникати слухавки таксофонів, які просто відрізали від дроту. З цим ХТС стала боротися наступним чином. Слухавки додатково прикріплювали до усіх таксофонів металевим ланцюгом. Але і це не стало на заваді бітломанам, бо стали відпилювати або відламувати половину слухавки з навушником. Цей процес набував в Харкові катастрофічних масштабів.
За справу взялась міліція. Коли їм вдавалося "на гарячому" впіймати когось із тих, хто псував таксофони, то це виявлялися підлітки, чи зовсім молоді люди. Через це їх, або їхніх батьків, судовим рішенням змушували за власний кошт ремонтувати усі пошкоджені таксофони у місті. В усіх навчальних закладах Харкова викладачі проводили збори, на яких вели виховну роботу пояснюючи, як шкодить харків"янам псування таксофонів. Незважаючи на це зупинити бітломанію так і не вдалося...
Але, саме завдяки зрізаним телефонним слухавкам, майже у кожній школі, чи в інституті з"явилося дуже багато музичних груп - бітломанів, які на саморобних (або, як їх тоді називали "самопальних") гітарах виконували пісні із репертуару знаменитої групи...
Згодом у Харкові, чи не в найпершому місті в СРСР, з"явилися музичні гурти, які на професійному рівні стали грати рок... І грали вони вже на професійних музичних інструментах, а не на самопальних електрогітарах. Одними із найперших таких рок-гуртів були: "Ідоли", "Сорванцы", "Інтеграл", "Континенталь". Ці рок-групи вже давали самостійні концерти, на які важко було придбати квитки.
Багатьох із виконавців цих гуртів особисто знав, бо вони були або сусідами, або навчалися разом... Саме завдяки цьому Харків став чи не найпершим містом в СРСР, який святкує ювілей - 50-річчя харківського року... А розпочиналося усе з біттломанів, зіпсованих таксофонів і самопальних електрогітар.
Це моє особисте ставлення до репа...
.