27.08.14 вторжение войск РФ

[Pauk]

Ахметов летом 2014 года встречался с кремлевским куратором «ДНР» в Москве. JIT опубликовала перехват

Летом 2014 года помощник президента росиии Владислав Сурков в Москве встречался с неким Ринатом. Это следует из перехвата телефонного разговора Суркова с тогдашним «премьер-министром» при группировке «ДНР» Александром Бородаем, который опубликовала объединенная следственная группа по расследованию крушения «Боинга» рейса MH17 на Донбассе (JIT).

По всей видимости, речь идет об украинском бизнесмене-миллиардере Ринате Ахметове. Такой вывод можно сделать из контекста разговора, который датируется 3 июля 2014 года.

«Я с Ринатом встречался тут. Он был в начале недели — мне просто коллеги позвонили, попросили. Я просто не хотел с ним встречаться», — говорит Сурков. Он отметил, что собеседник «три часа ждал его терпеливо в ресторане».

Сурков отметил, что в итоге у них был «довольно долгий и бессмысленный разговор». «Он тут встречался со своим бывшим патроном. Тот его, ну понятно, по задаче, как говорится... типа предлагал сидеть за столом со стороны республики. Ну, естественно, ответ был понятен, что это невозможно с его стороны», — продолжил помощник президента РФ.

Сурков добавил, что собеседник «все говорил о мире, о мире, о мире». Также он сказал Бородаю, что этот Ринат «очень хорошо отзывался о тебе», а также неоднократно «очень хорошо говорил о Ходаковском и Пургине».

Также Сурков рассказал, что Ринат спросил, можно ли ему приехать в Донецк. «Я, честно говоря, сказал ему, что лучше этого не надо делать», — признался он. Бородай с ним согласился.

«Сашка, у него плохие цели. Он будет разлагать вас только», — добавил Сурков.

После этого Бородай рассказал, что у него есть «интересная статистика» от «нашего друга, товарища Пургина». «По потреблению газа... Понятно, что все предприятия области — она же республика — упали раза в три в среднем, кроме ахметовских», — отметил тогдашний «премьер ДНР».

Бородай добавил, что, по имеющимся данным, в Дружковке эти предприятия охраняют боевики сразу двух полевых командиров «ДНР» — Игоря «Беса» Безлера и подразделение «Восток» Александра Ходаковского.

«Что и требовалось доказать. Ладно, у вас жизнь сложная — все переплетено. Просто будь бдителен», — отреагировал Сурков.

«Я думаю, если он попытается в Донецк вернутся — лучше ребят, конечно, потому что (говорит неразборчиво — прим.). Хорошего это ничего не даст. Я ему это в лоб сказал», — добавил помощник президента РФ.

6:11

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

 

[Pauk]

 

[Pauk]

В росиии на одном из детских фестивалей отменили спектакль о Чиполлино. Чиновница, которая приняла это решение, сообщила, что на сцене государственного театра не стоит показывать историю о революционной луковицу, которая отправила на свалку толпа алчных чиновников.

 

[Pauk]

 

[georg7029]

Украинцы привет!,кто тут за кого?,шо тут у вас?

 

[Pauk]

У Приватбанку пояснили, як працювала схема Коломойського на 7,5 мільярда

Колишні акціонери Приватбанку використовували фінансові інструменти, які дозволяли кредитувати пов'язані компанії і призводили до зменшення балансової вартості кредитного портфеля та витрат на формування резервів.

Про це йдеться у відповіді пресслужби Приватбанку на запит Економічної правди.

До 2016 року, коли "Приват" належав Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову, банк при здійсненні кредитування у гривні використовував нетипові для ринку умови договорів — так звані "індексні кредити".

Нетипові умови договорів полягали в тому, що плата за користування кредитом складалась з двох частин — фіксованої процентної ставки і винагороди за користування кредитом.

Якщо терміни сплати фіксованої процентної ставки зазвичай встановлювались з певною періодичністю протягом строку договору, то винагорода підлягала сплаті одночасно з погашенням кредиту.

На цю ж дату повинен був розраховуватись і розмір винагороди за формулою, яка передбачала індексацію. Індексації підлягали як видані транші, так і нараховані проценти. Індексація відбувалася на основі офіційного курсу гривні до долара США за період з дня видачі кредиту до дати його погашення.

"Умова таких договорів про сплату визнавалась у банку в якості похідного фінансового інструменту — вбудованого деривативу", — кажуть в "Приваті".

Дериватив - це фінансовий контракт між сторонами, який ґрунтується на майбутній вартості активу. Власник деривативу укладає контракт на придбання активу в майбутньому.

Метою укладення контракту є отримання прибутку за рахунок зміни ціни активу. Кількість деривативів може перевищувати кількість активів.

Переважна частина таких кредитів була надана пов’язаним з Приватбанком особам, тобто компаніям з орбіти Коломойського та Боголюбова.

Причому кредити видавалися під процентну ставку, яка була нижче ринкової. Як правило, ставка становила від 10% до 12 % річних, тоді як середня ставка в банківському секторі в період з 2012 по 2016 роки знаходилась в діапазоні від 16,6% до 18,5% річних.

"Такий фінансовий інструмент колишнім керівництвом Приватбанку використовувався з метою штучного покращення фінансового результату", - кажуть у держбанку.

Це відбувалось за рахунок зменшення фактичного розміру платежів пов’язаних осіб за користування кредитними коштами.

З цією метою в бухгалтерському обліку банку первісне визнання винагороди (вбудованого деривативу) здійснювалось шляхом виділення його з кредиту та врахування на рахунку дебіторської заборгованості.

"Це призводило до зменшення заборгованості за кредитом, зменшення балансової вартості кредитного портфеля і зменшення витрат на формування резервів", — заявили в банку.

Подальше визнання деривативу здійснювалось за справедливою вартістю за власними методиками банку шляхом його переоцінки.

А за рахунок сформованого дисконту в бухгалтерському обліку, про який згадувалося вище, збільшувались процентні доходи, хоча фактично вони не надходили.
"Застосуванням таких "індексних кредитів" було закладено майбутні юридичні ризики неможливості стягнення з позичальників нарахованої винагороди.

Ці ризики пов’язані з відповідністю умов договорів законодавчому визначенню кредитного договору, вимогам принципу справедливості, передбаченого цивільним законодавством, покладенням на позичальників фінансових ризиків курсових коливань", — розповіли ЕП в Приватбанку.

Саме на ці підстави під час розгляду судами вимог банку про стягнення передбаченої "індексними кредитами" винагороди посилаються зараз компанії Коломойського-Боголюбова, заперечуючи проти їх задоволення.

В тому числі, заявляючи позови до банку про визнання недійсними умов кредитних договорів, якими обумовлювалася її сплата.

"В останні місяці мало місце декілька судових рішень, якими умови кредитних договорів про сплату винагороди визнані недійсними та відмовлено банку в задоволенні його вимог про її стягнення", — заявили в пресслужбі.

Банк вважає такі судові рішення необґрунтованими і має намір їх оскаржувати.

Згадана справа не є одиноким випадком. В провадженні господарських судів наразі знаходяться 16 справ за позовами "Приватбанку" про стягнення з позичальників банку винагороди за кредитними договорами.

Наразі судами розглянуто 11 справ: прийнято 9 судових рішень на користь банку (82%) та 2 судових рішення проти банку, інші 5 справ перебувають на розгляді.

Нагадуємо:

Суд визнав недійсними деякі положення низки кредитних договорів, укладених між Приватбанком і компаніями з групи "Приват" в 2006-2016 роках.

Підставами для такого судового рішення стало те, що "спірними умовами кредитних договорів фактично визначено додаткову плату, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом".

Сукупний обсяг нарахувань за процентами за користування кредитом за відповідними кредитними договорами сягає майже 7,5 млрд грн, що в рази перевищує максимальний розмір ліміту кредитних договорів і основну суму боргу за кредитами.

За даними держреєстру, одним із засновників ТОВ "Тех-Трейд-Інвест" є ТОВ "Скорзонера", кінцевими бенефіціарами якого є Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов.

За даними системи YouControl, ТОВ "Скорзонера" ​​є засновником туристичного комплексу "Буковель".

Олександр Колесніченко, ЕП

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

Хто воює проти нас 9 ТА 11 ОМСП сепаратистів

Дмитро Путята

У цій серії матеріалів буде подано опис основних військових частин ворога, які входять до армійських корпусів на Донбасі, а ті, своєю чергою, до російського Південного військового округу

В підпорядкуванні 1-го армійського корпусу в Донецькій області окрім мотострілецьких, артилерійських бригад, окремих танкових батальйонів є два мотострілецькі полки – 9 та 11. Різниці між полком та бригадою з точки зору кількості техніки в батальйонах практично немає. Але це за умови, якщо в частинах та з’єднаннях комплект бійців (з технікою проблем апріорі не може бути, так як її постачає Росія) хоча б на рівні 85%. Але в тому ж таки 1 АК є 100 ОМСБр, котрій до поняття «бригада» ще доволі далеко. Скоріш за все, саме через згадану проблему було прийнято рішення створити 9 та 11 ОМСП, а не бригади на їхній базі.

Спойлер: Читати далі

11 ОМСП, в/ч 08818

Ще в травні 2014-го Олександр Ходаковський, командир Донецької «Альфи», створив батальйон «Восток» в Донецьку, до складу котрого увійшли місцеві сепаратисти, а вже з червня почали прибувати громадяни Росії та представники кавказьких національностей. Влітку «Восток» мав найсильнішу артилерійську групу серед усіх інших незаконних збройних формувань. Станом на серпень в батальйоні було:

9 САУ 2С9 «Нона»;
6 САУ 2С1;
6 БМ-21 «Град»;
6 Д-30;
3 «Нона-К»;

мінометні батареї.

З таким арсеналом озброєння батальйон, а точніше його артилерія, кидали по всім ділянкам фронту від Ясинуватої до Савур-Могили, від Донецького аеропорту до Мар’їнки.

Батальйон брав участь в боях за Карлівку, Піски, Ясиновату, Маринівку, Савур-Могилу, Красногорівку та інші населені пункти. Окрім артилерії, «Восток» мав танки та іншу бронетехніку, а саме:

танки Т-64БВ та Т-72Б (приблизно 13 машин);

3 БМД-2;
5 БМП-2;
6 БТР-80.

Згадані мною населені пункти, де брав участь в бою «Восток» являлися одними з найгарячіших літом 14-го і особовий склад батальйону отримав досвід ведення бойових дій з українською армією. З підписанням Мінських угод батальйон зайняв позиції і облаштувався в Ясинуватій, Макіївці та Донецьку. Формування 1 АК внесло корективи щодо майбутнього даного підрозділу. Під час зимової кампанії російське командування не встигло реформувати «Восток» та сформувати з нього майбутній 11-й мотострілецький полк. До лав батальйону долучився і загін «Суть времени», котрий був сформований з російських добровольців та ветеранів літньої кампанії і являв собою добре навчений та мотивований підрозділ, котрий займав позиції на території монастиря, що поруч з ДАП. Бійці «Востоку» обороняли Спартак та шахту Бутівка і позиції біля неї, котрі в січні 2015-го штурмувала 95-та та 25-та десантні бригади ЗСУ. Тоді командування майбутнього полку повністю перебувало в руках офіцерів батальйону «Восток». Комбат був назначений Лихацький Андрій, позивний «Майор», заступником командира батальйону – Владислав Шинкарь з позивним «Шиза», начальником штабу – Яненко «Сокіл» Олександр. Командиром танкового батальйону – підполковник Ярошев Вадим, котрий являвся кадровим військовим і закінчив Харківське танкове військове училище. Літом 2015-го «Восток» все таки переформовують в мотострілецький полк, котрий отримує номер «11» і тактичний знак у вигляді свого полку в ромбі. Відбулися і деякі кадрові зміни щодо самого «Востоку», котрий став першим мотострілецьким батальйоном даного полку, а комбатом був назначений бойовик з позивним «Монах», начальником штабу – «Скорпіон» (ПІБ не вдалося встановити).

Сам по собі «Восток» по кількості особового складу ще влітку 2014-го перевалював за поняття «батальйон», тому частину бійців було переведено і разом з новобранцями сформовано на їхній основі другий мотострілецький батальйон. Командиром батальйону став кадровий російський офіцер на пенсії з позивним «Крим». В подальшому сформували і 3 МСБ до лав котрого набрали новобранців. Полк займає позиції в Спартаку, Ясинуватій, неподалік Горлівки та в районі Промзони, де регулярно проявляє активність у вигляді вилазок ДРГ та обстрілів (це радше зумовлено пріоритетністю напрямку та активністю ЗСУ, ніж якимись особистими мотивами). В зоні відповідальності полку активно працюють корпусні снайпери.

На даний момент 11 ОМСП являє собою боєздатний підрозділ з великою кількістю ветеранів. Полк справді виділяється на фоні інших військових частин 1 АК по різним параметрам: від ставлення екіпажів БМП та танків до своїх машин до власного камуфляжу на них. В полку спостерігається певна кількість БМП-2, але подавляючи більшість – БМП-1. В танковому батальйоні також служать добре навчені екіпажі, котрі пройшли літню та зимову кампанії. Доволі часто займають призові місця під час танкових змагань в корпусі.

БМП-1 11 ОМСП. Зверніть увагу на додатковий захист на машині та унікальність камуфляжу

Окрім стандартних артилерійських дивізіонів з 2С1, БМ-21 та Д-30 в полку є приблизно 5-6 САУ 2С9 «Нона», котрі прибули з Росії ще в липні 2014 року (їх було 9, але машини і запчастини до них специфічні). Знову ж таки, танковий батальйон в полку являє собою боєздатну та небезпечну одиницю. Танкові екіпажі самотужки займаються модифікацією своїх танків за допомогою встановлення додаткових блоків динамічного захисту на слабкі місця в танках (позаду башти, подовжують ряд ДЗ, забирають «Луну» в районі гармати і туди встановлюють ДЗ).

Танки полку під час навчань

9 ОМСП, в/ч 08819

Ще одним мотострілецьким полком у складі 1 АК являється 9 ОМСП, котрий займає свої позиції на півдні Донецької області біля моря. Цілком очевидно, що полком він був не одразу і у нього є своя власна історія, котра бере свій початок ще з боїв за Слов’янськ. Як неодноразово згадувалося, Слов’янська епопея подарувала противнику доволі велику кількість підготовлених та вмотивованих бійців з особового складу котрих потім і створили 1 та 7 ОМСБр. Кістяком майбутнього полку став Семенівський батальйон, котрий брав участь в боях за Маринівку, Степанівку, Дмитрівку та низку інших населених пунктів в прикордонній смузі. Вибивши українську армію за допомогою російської артилерії та регулярних частин з-під кордону, частину бойовиків вивели в Ростов для доукомплектації. Було сформовано декілька підрозділів, котрі заходитимуть разом з російськими військами після 24 серпня. Серед них був і Семенівський батальйон, котрому дали танки, БМП та артилерію. Саме вони разом з іншими підрозділами бойовиків та російської армії захопили Новоазовськ 26 серпня та продовжили наступ в сторону Маріуополя взявши під контроль Безіменне, Комінтернево та Широкино.

В період осені і першої половини зими 2014-2015 цю військову частину не дуже комплектували технікою та артилерією. Прийняти участь в боях за Дебальцеве та Широкино їм довелося тією технікою, котра у них булла з літа 2014-го. Сили полку відправили під Вуглегірськ та Чернухіне, де вони понесли доволі відчутні втрати в особовому складі. 14 лютого українські захисники провели атаку на Широкине та інші населені пункти поруч з ним, де оборону тримав майбутній 9 ОМСП, котрий ще не встигли відформатувати.

Із закінченням зимової кампанії в полку почали формувати додаткові мотострілецькі батальйони, котрих по штату повинно бути три (був лише 1). Семенівський батальйон став 2 МСБ. Почалися постачання техніки (БМП-1, САУ 2С1). 12 лютого 2016 року полк був переформований у полк морської піхоти. Для цього довелося поставляти більшу кількість БТРів. Ще з того ж таки літа у їхньому складі булла велика кількість БТР-80, але так як це вже був полк МП, то і кількість БТР (котрі можуть плавати) довелося збільшувати. В перемішку з новими партіями БТР-80 одночасно поставлялися і старі БТР-70. На даний момент в полку приблизно 20 БТР-70/80. Також бойовикам булла передана низка катерів. Структура виглядає наступним чином:

- танковий батальйон (не більше 25 танків Т-64БВ/Т-72Б);

- 20 БТР (1 МСБ);

- 2 МСБ на БМП-1/2;

-3 МСБ;

- артилерійський дивізіон 2С1;

- дивізіон Д-30;

- мінометні батареї, котрих є три (присутні «Нони-К».

Полк не являє собою потужної бойової одиниці. Як видно, в ньому відсутній дивізіон БМ-21 «Град» (принаймі він жодного разу не потрапляв на очі ОБСЄ чи не був зафіксований шляхом OSINT). В танковому батальйоні також відсутня повна штатна кількість танків. Особисто на мою думку, дана військова частина являється аутсайдером серед усіх частин 1 та 2 АК по всім параметрам: кількості техніки, якості техніки, можливостей особового складу, мотивації, дисципліни тощо. На фронті останні два роки саме в 9 ОМСП найбільші втрати серед бригад та полків 1 армійського корпусу. Саме в цій частині найчастіше трапляються казусні випадки (як от захоплення в полон 9 бійців інженерно-саперної роти). За останній рік ліквідовано 1 командира роти та 1 командира батальйону, ще одного поранено. Полк регулярно прикривається артилерією 1 ОМСБр та 13 ОАРБр «Кальміус». Штаб і місце дислокації – Макіївка. Тактичний знак – цифра «9» в колі. Саме в полосі оборони 9 ОМСП наймовірніший теоретичний наступ ЗСУ.

Навчання «морських піхотинців» 9 ОМСП

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Серега_Харьков]

Познавательно

Европа готова закрыть глаза на широкомасштабную войну в Украине - датский журналист Йенс Гювсгаард об истинной сущности "Газпрома" и цели строительства "Северного потока-2"

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

Какие соображения по этому поводу, друзья?

 

[Pauk]

Особливості «народної» статистики

Денис Казанський

Для чого на окупованому Донбасі домальовують «мертві душі»

Окремі райони Донецької та Луганської областей за останні п’ять років перетворилися на суцільну terra incognita. Брак офіційної інформації, якій можна було б довіряти, разом із жорсткою цензурою для ЗМІ породили інформаційний вакуум, який заповнюється сьогодні здебільшого чутками й домислами. Кількість населення, настрої людей, які проживають в ОРДіЛО, стан економіки, відсоток падіння промислового виробництва порівняно з довоєнним 2013 роком — усі ці дані тепер є таємницею.

Звісно, приблизне уявлення про стан економіки та настрої на непідконтрольному Донбасі ми маємо. Все ж таки на дворі не ХIX, а XXI століття й інтернет в ОРДіЛО поки що не заборонений, а отже, якась інформація просочується. Але допитливим дослідникам, політикам та експертам завжди хочеться конкретних цифр, адже на власні відчуття в доповідях і законопроектах посилатися не можна. А точні цифри сьогодні знають хіба що представники окупаційної адміністрації та їхні московські куратори. Тільки оприлюднювати їх зі зрозумілих причин не поспішають — надто вже безрадісний і невигідний для «російських захисників Донбасу» вигляд вони матимуть. Тому публікують переважно фантастичну статистику, що показує збільшення населення, вибухове процвітання та зворушливе душевне єднання громадян, які проживають на непідконтрольній території.

Прикладом такого окозамилювання є свіжий «перепис населення», який провели в ОРДіЛО. Керівництво «респуб*лік» оголосило, що повні його результати буде опубліковано тільки в II кварталі 2020-го. Однак 6 листопада на сайті «головного управління статистики ДНР» з’явилася інформація про чисельність населення в «республіці» станом на жовтень 2019-го. І вже тільки з тих цифр стало зрозуміло, яку картинку збираються намалювати за підсумками перепису.
Кількість населення в підконтрольних бойовикам містах, за даними «главстату ДНР», подекуди навіть перевищує довоєнні показники! Що, безумовно, є відвертою брехнею і фантастикою, оскільки населення Донбасу неухильно скорочувалося ще з радянських часів. Тим більше воно не може навіть приблизно відповідати довоєнним показникам сьогодні, після стількох років конфлікту. Наприклад, у Донецьку станом на 2014 рік, за офіційною інформацією, мешкало 949 825 осіб. А нині, за даними «главстату ДНР», проживає 943 770 (див. «Криве дзеркало»). Зрозуміло, це абсурд, тому що Донецьк, за загальним визнанням, за п’ять років війни та окупації втратив сотні тисяч мешканців. І тепер, за найоптимістичнішими підрахунками, його населення становить близько 700 тис. людей. На сьогодні цілі райони обласного центру фактично спорожніли.

Утім, якщо в самому Донецьку життя ще жевріє, то в інших містах області ситуація ще сумніша. Особливо в тих, що потрапляли в зону активних бойових дій. Проте й там «главстат ДНР» не побачив жодних проблем і навіть рапортує про зростання.

Найфантастичнішу картину намалювали в Дебальцевому. Якщо на 2014 рік, за українськими даними, там проживало 25 525 осіб, то в 2019-му деенерівці нарахували аж 25 696 постійного населення. І це в напівзруйнованому місті, яке пережило кілька місяців обстрілів та масову втечу місцевих мешканців! Навіть у джерелах, підконтрольних тій самій «ДНР» або РФ, не раз згадувалося, що місто наполовину спорожніло після боїв і живе там у найкращому разі 12–14 тис. Але в статистиків «молодої республіки» своя картина світу. І, на їхню думку, у Дебальцевому вперше з 1980-х років відбувається зростання населення. Мабуть, масовані обстріли «Градами» викликають у людей нестримне бажання розмножуватися в депресивному місті, де досі толком не працює жодне виробництво…

Схожу картину намалювали в Іловайську, Горлівці та інших містах не підконтрольної українській владі Донецької області. На аналіз цих даних навіть немає бажання витрачати час — настільки вони недолугі та брехливі. Таким чином, напевно, готується ґрунт для оголошення підсумкових результатів «перепису», які мають продемонструвати небувале процвітання Донбасу, що нарешті скинув окови «українського гніту». Але головний сенс таких маніпуляцій явно не в тому, щоб просто створити якусь ідеологічну картинку. Імовірно, мета значно прагматичніша: заздалегідь створити фору приблизно в мільйон «мертвих душ» на випадок реінтеграції ОРДіЛО в Україну, щоб у майбутньому малювати зручні для себе результати місцевих виборів і вибивати необхідні обсяги фінансування. Зрозуміло, українській стороні треба підготуватися до такого розвитку подій і в жодному разі не сприймати ці статистичні витівки всерйоз.

Тож не дивно, що наші політики, медіа та громадські організації також періодично роблять спроби провести різноманітні дослідження життя в ОРДіЛО, щоб установити реальну картину. Але дані, які можна отримати в нинішніх умовах, із зазначених вище причин мають величезну похибку. Чи можна говорити про якесь об’єктивне дослідження на непідконтрольній території в умовах цензури й диктатури? Навіть якщо уявити, що якійсь соціологічній службі вдасться таємно від «МГБ», ФСБ та інших «антифашистів» провести на вулицях абсолютно неупереджене й чесне опитування, не факт, що респонденти відверто відповідатимуть на поставлені запитання. Люди, які живуть у гетто, де будь-кого без суду та слідства можуть оголосити українським шпигуном і відправити «на підвал», навряд чи зізнаватимуться у своїх симпатіях до України незнайомцям на вулицях. Навіть якщо такі симпатії в них є. Тому всі результати досліджень громадської думки в ОРДіЛО, які періодично публікуються в українських ЗМІ, слід сприймати критично.

Нещодавно чергове таке дослідження опублікував сайт газети «Дзеркало тижня». За найсвіжішими даними, які вдалося отримати харківській соціологічній компанії «Нью імідж маркетинг груп» спільно з Українським інститутом майбутнього, більшість опитаних мешканців ОРДіЛО були налаштовані антиукраїнськи й заявили, що хочуть інтегруватися з Росією. Чи можна назвати результати такого опитування сенсаційними? Вочевидь, на непідконтрольній території справді панують схожі настрої, адже люди, які підтримували Україну, за минулі п’ять років звідти переважно виїхали. А ті, що лишилися, постійно обробляються місцевою пропагандою. Але й погодитися з тим, що була дотримана чистота експерименту, також не можна. Адже зрозуміло, що люди, які живуть в умовах тоталітарної загрози, не можуть бути цілком відвертими у своїх відповідях.

Так чи інакше треба розуміти, що отримати точні дані про стан справ в ОРДіЛО, доки туди не допустять українських політиків, експертів та ЗМІ, неможливо. І цією ситуацією повною мірою користатимуться росіяни, яким важливо створити довкола окупованих територій максимально щільну димову завісу. Адже плани Кремля незмінні й полягають у тому, щоб інтегрувати до складу України троянського коня у вигляді «народних республік». А щоб використовувати цього коня максимально ефективно, треба заздалегідь подбати про необхідну начинку. Зрозуміло, ідеальним варіантом для Москви буде створити ситуацію, у якій ОРДіЛО лишатиметься для України недоступною й невивченою територією, де можна буде малювати будь-які результати виборів і будь-які економічні показники на догоду Москві.

Матеріал друкованого видання № 46 (626) від 14 листопада

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Pauk]

Ідеологічне збудження

Від оприлюднення перших опитувань, де як імовірний кандидат у президенти засвітився популярний артист-комік, і до сьогодні вдумливих спостерігачів не полишало питання «Who’s Mr. Zelensky?». Він правий чи лівий, ліберал чи соціаліст? Відповіді довелося чекати недовго.

Щоправда, напередодні інавгурації ясність нібито вніс член команди майбутнього президента, нині перший заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук: «В основі нашої ідеології лежить ідеологія лібертаріанства… Ліберальна модель економіки, ліберальна модель відносин із відповідними національними особливостями». Минуло півроку, і на з’їзді тепер уже правлячої партії «Слуга народу» її нове обличчя Олександр Корнієнко заявив про рух партійної ідеологічної платформи в бік соціалізму. «Щоб партійний ліфт якісно працював, партія повинна бути sexy для кандидатів, повинна збуджувати», — коментував він, вочевидь, маючи на увазі, що і виборців, і політиків в Україні може збудити виключно лівий дискурс.

Власне, особливим сюрпризом зелений coming out не став: перші ж кроки Офісу президента, уряду та парламентської більшості по черзі переконували, що принцип «дозволено все, що не заборонено» — це не про «слуг народу». Почати з того, що глава держави особисто, під камери, роздає завдання Кабміну, Раді, місцевим адміністраціям, а це, перепрошую, ніяке не лібертаріанство, це класичний добре забутий парт*госпактив часів пізнього Брежнєва — раннього Андропова. Усе, що стосується спроб молодої влади керувати економікою та соціальною сферою, виказує невіру в «невидиму руку ринку», політику стимулів, опосередковані механізми впливу на бізнес, натомість демонструє віру в безпосередні, жорсткі дирижистські методи керування країною.

Нові ефектні жести з угамування корупціонерів, себто тотальні перевірки контролюючими органами всього, що рухається (знайомі бухгалтери запевняють, що давно такого не спостерігалося, останній красномовний приклад — Райффайзен Банк)… Спроби взяти під к*онтроль малий бізнес (закон № 128-XI про касові апарати та № 129-XI про детінізацію)… Відкладення або відкликання законопроектів про концесії та сприяння національному товаровиробникові… Йдеться не про те, наскільки досконалий той чи інший захід, той чи інший документ, мова радше про вектор зусиль. Намір винести питання про продаж землі на референдум — це взагалі чистісінька поразка. Перекладати із себе відповідальність за засадничий крок, на який, затамувавши подих, чекають бізнес і міжнародні донори, означає слабкість і боягузтво, відсутність рішучості на одному з ключових напрямів внутрішньої політики, ну й, звісно, спокусу зберегти струмочки тіньових грошей…

Окремим збудником обурення стала ініціатива законодавчого запровадження стандартів новин для ЗМІ, яку було сприйнято як наступ на свободу слова й спробу зачистити медійний майданчик. Щоправда, при певному наближенні дражливий крок утратив однозначність. Міністр культури Володимир Бородянський пояснив, що йдеться передусім про легальні методи боротьби з інформаційною п’ятою колоною, про дієвий інструмент безпеки в гібридній війні, й тут із ним важко не погодитися. Проте всі ж розуміють, що будь-яка досконала зброя в несумлінних руках у кожен к*онкретний момент може бути використана в інтересах влади загалом або відповідної групи впливу. Тож занепокоєння обґрунтоване.

Неоднозначні, точніше, навпаки, цілком однозначні сигнали президентської когорти губляться серед сили-силенної інформаційних приводів, пов’язаних із війною, спробами забезпечити бодай видимість зусиль із досягнення миру (на умовах ворога), тож розмови про ідеологію ніби не на часі. Але зрозуміло, що ні*яким лібертаріанством там не пахне. Взагалі класична опозиція ліберал — консерватор, правий — лівий давно застаріла. Нині зазвичай користуються трохи складнішою системою координат, де по вісі абсцис вимірюються ступінь свободи ведення бізнесу, економічна незалежність суб’єктів, а по вісі ординат — особисті свободи громадян (так звана модель Ґрінберґа і Джонаса або шкала Нолана). Звісно, що такий поняттєвий апарат теж не бездоганний, але він хоча б допомагає уникати поширених непорозумінь, коли представник нібито цілком правої «Свободи» сприймає партійну програму комуністів як власну (реальний випадок в ефірі програми «Зворотний відлік» на Суспільному).

Це тільки здається, що нам зараз не до того — не до визначення якогось абстрактного курсу за тією чи іншою політологічною шкалою. По-перше, сучасна війна від часів Наполеона — це війна ресурсів. Зрозуміло, що соціалізм чи то шведського (вибачайте, вирвалося), чи то болівійського або венесуельського зразка не забезпечує випереджального зростання економіки, а без цього не буде ані танків, ані протитанкових ракет, ані аптечок, ані навіть набоїв. Ніяка іноземна допомога нам їх не забезпечить, часи ленд-лізу давно минули. Але не менш важливими є подолання бідності, соціальної апатії та утриманства, формування потужного середнього класу. Без цього пробудити свідомість або бодай лояльність, м’яко кажучи, значної частини населення буде вкрай важко. Адже нинішня війна крім інших мотивів і причин є ще й очевидною маніфестацією змагання різних проектів побудови життя: проекту розвитку та проекту експлуатації ресурсів, як природних, так і людських, проекту свободи та проекту тоталітарного цивілізаційного колапсу. Ну а чекати, доки Російська Федерація сконає природним шляхом, — багатіти думкою.

Україна просто приречена зробити стрибок! Нинішні 3% чи навіть, припустімо, 4% зростання в річному обчисленні — результат непоганий для стабільних економік, але незадовільний для нас. Як днями слушно зазначив один із керівників Світового банку, з такими темпами ми зможемо наздогнати Польщу… за 50 років! Соціалістична модель у її нинішньому розумінні (соціальні гарантії, перерозподіл доходів населення, державний контроль над підприємництвом, потужний державний сектор тощо) не здатна забезпечити прорив незалежно від наших симпатій, уподобань чи ілюзій юності, це навіть не обговорюється. А суспільні настрої теж треба правильно інтерпретувати. Типовий український обиватель, надто старшого віку, мріє не про со*ціалізм, йому потрібна «шара» у звичній радянській обгортці. Тому соціалізм — це ніяк не «сексі», без віагри він не працює навіть у режимі зваблення.

Усі суперечки останніх днів щодо політичного, економічного та соціального курсу нинішньої влади й правлячої партії аж ніяк не схоластика, а всього лише питання життя й смерті. Нашого життя або нашої смерті.

Юрій Макаров

Матеріал друкованого видання № 46 (626) від 14 листопада

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Серега_Харьков]

Сначала, свои соображения от друга Серега_Харьков, потом "алаверды"... Почему у Серега_Харьков нет своих "соображений"?

Почему это нет? Очень даже есть. Почти всей Европе на нас насрать и фрицы продадут нас с потрохами под давлением крупного бизнеса. На себя нужно рассчитывать и укреплять армию, по-возможности.

 

[Pauk]

Земля і ринок. Як Рада зробила перший крок до продажу землі

Депутати віддали 240 голосів за проект закону, який відкриває продаж аграрних земель. Ще зранку середи було даремно прогнозувати результат цього голосування

- А як ви ставитеся до продажу земель? - питає у кореспондента Тижня таксист. Після цього запитання м’язи самі собою напружуються і тіло міцніше втискається у крісло поруч із водієм. Зараз, скоріше за все, буде довга розповідь про олігархів, які хочуть пограбувати й без того бідних українських селян. Якщо взагалі не пощастить, то дійде до одкровень про черговий різновид глобальної змови з метою зробити українців кріпаками.

- Я от підтримую продаж, - спокійно продовжує водій. - От є людина, до чиєї думки я часто прислухаюся. І вона проти. Каже, що «колгоспники-ніщєброди» розпродадуть землю аби-кому. А я собі думаю, там же не всі такі на селі. То чому людям не дозволити продавати?

Після цих слів водія стає легше і м’язи знову розслабляються. За вікном проносяться будівля Верховної Ради і припарковані обабіч неї трактори американської марки John Deere. На техніці висять плакати з написами «Ні розпродажу української землі» та символікою організації Всеукраїнська аграрна рада (ВАР), яка вже другий день поспіль виводить людей на протести під парламент.

Очільник ВАР Андрій Дикун у 2014-му протягом недовгого часу працював на посаді заступника міністра агрополітики. Пізніше став очільником галузевої асоціації Укрцукор. Дикун і сам агропідприємець. Його основні активи зібрані в Умані на Черкащині. ВАР стала найпомітнішим учасником сьогоднішніх протестів. Під Радою влаштували перформанс із тушею свині у домовині, який зробив непогану картинку журналістам. За твердженням організаторів, мертва свиня символізувала, «що станеться із тваринницькою галуззю в Україні та селом взагалі, якщо прийняти ту модель земельної реформи, яку пропонує влада». Цікаво, що Дикун особисто та ВАР як організація не виступають проти ринку землі як такого. Вони відстоюють «модель поетапного впровадження реформи, яка є поступовим входженням с/г виробників до ринку землі і не несе значних шоків/ризиків для їх діяльності і тому має широку підтримку в аграрній спільності». Це цитата з сайту організації.

Фото: сторінка ВАР у Facebook

Тих, хто «загалом не проти ринку», але проти запропонованої владою моделі цього дня збереться чимало. І на вулиці, і всередині парламенту. Позиція окремих політсил стане гіркою несподіванкою для низки їхніх прихильників. На вулиці поруч з активістами ВАР стоять люди під прапорами націоналістичних партій «Свобода» і «Національний корпус». У Нацкорі заявили, що блокуватимуть парламент.«Ми не виступаємо принципово проти ринку землі. Ми важаємо, що у теперішніх умовах, у стані війни з РФ, без стабілізації ситуації в країні та впорядкування земкадастру, такий крок здійснювати недоцільно й небезпечно. Під виглядом відкриття ринку землі відбудеться монополізація аграрної сфери, а українську землю розпродадуть міжнародним корпораціям», - розмістили пояснення своїх дій на веб-сайті партії.

Водночас лідер «Свободи» Олег Тягнибок виступає проти ринку як такого. За його словами, варто дозволити продавати землю виключно у власність держави, натомість поглиблювати орендні відносини.

Усі в мінусі, «Батьківщина» - в плюсі

Невідомо, що саме тлумачили під поняттям «блокування парламенту» у Нацкорі, але зранку депутати вчасно збираються на своїх місцях.

Перед початком роботи Ради на засідання фракції «Слуга народу» приїздить особисто Володимир Зеленський. Він переконує депутатів голосувати за ринок землі. 11 листопада президент оприлюднив відеозвернення, в якому пообіцяв до другого читання внести до законопроекту правки, які заборонять купувати землю іноземцям (у первинній версії законопроекту 2178-10, який пропонують «слуги» , таких обмежень немає). Пізніше, за словами глави держави, питання продажу землі іноземцям винесуть на загальнонаціональний референдум.



Такі обіцянки президента суттєво ускладнюють життя внутрішньофракційній опозиції в «Слузі народу». Тезу про неможливість продажу землі іноземцям до цього використовували низка представників партії для аргументації своєї можливої відмови від голосування за проект ринку землі. Однак навіть після розмови з президентом ризики провалу голосування силами самих «слуг» зберігаються.

- Закон сирий, за нього не варто голосувати в першому читанні. Я утримуюсь, - каже вже після зустрічі з главою держави одна з ключових публічних речників «Слуги народу» Ірина Верещук. У підсумку своєї позиції вона так і не змінить.

Ситуація з голосуванням ускладнюється тим, що президентська фракція точно не зможе опертися на жодну іншу в парламенті. І це окремий сюжет цього дня. Ближче до його середини депутат Сергій Тарута, який нині представляє «Батьківщину, прогулюється кулуарами парламенту в супроводі знайомого. Він у гарному настрої та зачитує товаришу нові інтернет-жарти з екрана свого смартфону.

- От подивися на це: «Вставай страна огромная, вставай на смертный бой, пока земля не продана зеленою ордой», - каже Тарута, після чого обидва заходяться дзвінким сміхом.

Позиція «Батьківщини», до якої Тарута приєднався зовсім нещодавно, пасує до зачитаних ним рядків. Лідер партії Юлія Тимошенко погрожує з трибуни усіма бідами в разі ухвалення закону про ринок земель, починаючи від сепаратизму, закінчуючи потраплянням у рабство до іноземних корпорацій. Партія точно може записати цей день собі до активу.

По-перше, Тимошенко може не переживати за сприйняття її позиції серед широких верств. Найсвіжіше опитування Центру Разумкова, яке оприлюднили 11 листопада, показує, що ставлення громадян до запровадження ринку землі за останні місяці так і не стало кращим. Скасування мораторію на референдумі підтримали б тільки 20,1% опитаних, натомість 63,4% виступили б проти. Понад те, у селах опозиція до введення ринку землі ще сильніша, ніж у містах, та сягає майже 69%. Саме у сільській місцевості проживає значна частина електорату «Батьківщини».

По-друге, хоча опонентів ринку землі цього дня назбиралося чимало, але Тимошенко одна може похвалитися тим, що виступала проти його запровадження послідовно. Їй спробували дорікнути старою історією із законопроектом «Про ринок земель» авторства лідерки «Батьківщини». Проект подали у 2008-му, коли вона очолювала уряд. Однак Тимошенко вже звикла відбиватися від цього звинувачення. Окрім того, нардеп «Слуги народу» Мар'ян Заблоцький і сам зманіпулював, коли дорікнув Тимошенко: мовляв, законопроект давав дозвіл на продаж сільгоспземель іноземцям. Цього в документі не було, про чому й наголосила Тимошенко і натомість звинуватила опонента у відстоюванні інтересів великих агрохолдингів.

По-третє, Тимошенко і компанія нарешті мають «залізобетонний» аргумент для переходу в найулюбленішу для себе нішу опозиції. Вона звинувачує владу у «перетині червоної лінії» одразу після результативного голосування за проект закону щодо землі.

- Саме тому наша команда заявляє про перехід в опозицію. Ми переходимо в опозицію до політики знищення країни, політики, яка продовжує епоху бідності, політики розпродажу з молотка всієї стратегічної власності держави й, насамперед, землі, - каже Тимошенко під час брифінгу.

Ще одними рішучими опонентами продажу сільськогосподарських земель стали депутати Опозиційної платформи «За життя». За відсутності у парламенті Олега Ляшка, нішу шоуменів-популістів повністю зайняли Вадим Рабінович та Ілля Кива. Перший обіцяв «дідька лисого, а не землю України», а другий наприкінці дня перейшов на балкон для гостей, де разом із людьми в шарфах із символікою ВАР кричав «Ганьба!» під час виступів депутатів «Слуги народу». У проміжках фракція ОПЗЖ активно зображала блокування трибуни парламенту.



Нарешті, ще дві фракції – «Європейської солідарності» та «Голосу» - опинилися за підсумками дня у дивній ситуації. Жоден їхній депутат не проголосував за відкриття ринку землі у редакції «слуг народу». І пояснити причини такого рішення своїм виборцям партіям буде достатньо складно. В обидвох політсилах кажуть, що насправді не проти ринку, але справжнього обговорення та зрозумілої концепції влада не запропонувала. Водночас, частина їхніх же прихильників, уже критикують політсили за непослідовність. У таких умовах правляча «Слуга народу» може навіть отримати невеличкий бонус, зобразивши найбільш прогресивну реформаторську силу.,Щонайменше, до розгляду законопроекту в другому читанні.

За сам проект 2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» у підсумку голосують 227 «слуг народу» та 13 позафракційних. Поки що документ містить мало обмежень щодо потенційних покупців. Один власник не може мати більше 35% земель в одній громаді, 8% у регіоні та 0,5% загалом по країні. Однак документ точно зазнає суттєвих змін до повторного розгляду. Принаймні, голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія поставив свій мандат на те, що в остаточній редакції продаж земель іноземцям таки заборонять.

Андрій Голуб

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Серега_Харьков]

Так это давно известно. А по статье, приведенной Вами, шо Вам упало в око?

Вы знаете, не могу сказать, что узнал в статье что-то особо новое для себя, но всегда хочется надеяться, что самый пессимистичный сценарий не сбудется. А если уж демонтаж труб со своей стороны начали(этого не знал), то, учитывая масштабные учения в сентябре 2020, которые будут отрабатывать полномасштабное вторжение, - попахивает чем-то нехорошим. А точнее говоря - полноценной войной. Нужно готовиться, а там посмотрим.

 

[Gorodskaya_Laska]

Серж Марко

Давайте я вам расскажу что происходит.
Портнов при помощи своего друга (а они сейчас именно друзья) создал сфабрикованое дело против боевых офицеров.
Подтянули продажную шлюху Долгого.
Когда начался этот процесс, ГУРСМО собрал журналистов, поехали и отстреляли бронежилеты на камеры. По согласованой методологии. Так как это должно быть.
Пробитий не было.
В ответ Труба выложил видео где ДБР бронебойными 7.62х54 бьет бронежилет.
На суде выяснилось что партия изятых бронежилетов не была опечатана, не маркировалась и хранилась хрен его знает где под проливным дождем. И неясно вообще что передавалось на отстрел, так как изьятые бронежилеты должным образом не маркировались.
Теперь вообще эпик, ДБР выкладывает видео где винтовочным патроном простреливается баллистический пакет. И членосос Долгий скажет что это тоже по нормам. Я могу в баллистические пакеты самого Долгого из винтовки пострелять, сами понимаете какой результат будет.
В общем на всю страну ебаный сепар Портнов с ебаным ватником Трубой при содействии Рябошапки делает судилище над боевыми офицерами манипулируя данными, делая видео фейковые видео и все норм. Никаких вопросов. Это у нас в стране называется "закон".
Ебал я такой закон.
Единственное за что вам спасибо, что вы перестали притворяться и четко обозначили себя врагами.
А с врагами у нас боевые офицеры рано или поздно выходят на соответствующий диалог.

 

[Gorodskaya_Laska]

Anton Shvets
9 ч.

В Антикор суде рассматривающем меру пресечения для экг замглавы НБУ Писарука - САП настаивает на аресте потому, что Бахматюк из страны выехал.

Тот факт, что Писарук работал в Вашингтоне в МВФ и вернулся сам в Украину добровольно работать, в голове у обвинителя не укладывается. Бля, посоны из САП, риал - вы не подали в розыск самого Бахматюка первым, НО ВЫ БЛЯДЬ ЩИМИТЕ АБСОЛЮТНО ЛЕВЫХ ЛЮДЕЙ, аргументируя все Бахматюком. Отлично. Гениально. А то что Коломой в Украину вернулся и от закона не бегает(лол) ЭТО АРГУМЕНТ? Давайте это использовать в деле Писарука? Ну всем же все равно понятно, что это Коломой заказал Писарука. Обвинение просит два месяца ареста и ВСЕГО 30 миллионов гривен залога для Писарука.

Ебаная днина.

Кстати о самом Бахматюке и о том как он спиздил рефинанс. Эта говорящая залупа Бах, бегает и рассказывает, что оно согласно все вернуть, а злая Украина его не хочет слушать, а хочет обанкротить, а он вообще честный и все такое. И банк вывели зря с рынка, и прочая. прочая.

Так вот. Бахматюк чорт и пиздун, и соответственно ВРЕТ, причем наглейшим образом.

Бахматюк предлагает вернуть государству 8 миллиардорв гривен, сначала 500 миллионов, а потом по миллиарду в год.

Казалось бы неплохое предложение

НО

В-нулевых, Бахматюк обанкротил не один банк, а два.

Во-первых, он предлагает платить БЕЗ ПРОЦЕНТОВ И ПЕНЕЙ. А это немалые бабки даже на восьми миллиардах гривен(особенно на семь-восемь то лет). Это не одолжение Бахматюка нам, ЭТО ПИЗДЕЦ КАКИЕ ВЫГОДНЫЕ УСЛОВИЯ для него, и непонятно кто их должен ему предоставить и за что, и зачем. За такую мировую угоду можно реально сесть, так что дураков подписывать с Бахом такого нет.

Во-вторых. Бахматюк должен Украине не 8 миллиардов. Он должен больше, НААААМНОГО больше. Там смотря как считать и какие проценты, но речь идет БОЛЕЕ ЧЕМ О ДВАДЦАТИ МИЛЛИАРДАХ ГРИВЕН. А это совсем не восемь миллиардов, которые милостиво и постепенно обещает нам вернуть Бахматюк. И говорит что раз не берут восемь значит просто банкротят бедняжку.

Только НБУ за рефинанс Бахмаьюк торчит 10,7 миллиардов гривен (VAB Банк і "Фінансова ініціатива").

Фонду гарантирования вкладов Бахматюк торчит 10,9 миллиарда гривен за те же два банка.

Вкладчикам третьей степени 3,5 миллиарда(это сложно плюсовать, тут Бахматюк может торчать себе, всякие фиктивные схемы).

И еще государственным банкам Бахматюк торчит совокупно от 5 до 7 миллиардов, точней инфы найти не удалось.

То есть совокупно это не 8 миллиардов гривен, а 25 миллиардов(или чуть меньше) плюс пеня, плюс проценты, плюс уголовка за вывод бабок, о чем Бах естественно молчит, рассказывая что у него был успешный банк, что его банкротят, что это атака и прочую хуиту.

Мое мнение простое Писарук спасал систему, когда никто не знал упадет ли все нахуй, если хлопнется еще один банк. Никто этого не знал и Писарук выдал рефинанс Бахматюку не только под залог недвиги(оценку которой БАхмат подделал), но и под личные обязы Бахмата, то есть под залог ВСЕХ ЕГО АКТИВОВ. Бах должен сесть, его менеджеры должны сесть, а его активы должны быть реализованы в счет долга перед государством. Там как раз впритык и будет, может еще чуток должен останется.

Наф сказал.

Ждем решения ВАКС по Писаруку.

 

[Pauk]

Сенцов про Путіна у штаб-квартирі «Міжнародної амністії»: «За маскою миротворця – обличчя диктатора і вбивці»

Звільнений із російського ув’язнення Олег Сенцов виступив у лондонській штаб-квартирі міжнародної правозахисної організації Amnesty International – «Міжнародна амністія». Сенцов подякував за підтримку, розповів про переслідування на релігійному ґрунті, які Росія чинить проти кримських татар, зокрема у рамках «справі Хізб ут-Тахрір​» і закликав боротися за звільнення усіх громадян України, яких Росія незаконно тримає за ґратами із політичних міркувань.

Колишній політв’язень Кремля, український кінорежисер Олег Сенцов, виступаючи у штаб-квартирі Amnesty International у Лондоні, звернув увагу «Міжнародної амністії» на вирок російського суду щодо шістьох громадян України у так званій «ялтинській справі Хізб ут-Тахрір​».

«Їх покарали термінами від 8 до 18 років ув’язнення суворого режиму лише за їхнє громадянство і за їхнє віросповідання. Вони не скоїли жодних злочинів, як не скоював і я», – сказав Сенцов.

Він наголосив, що і його й інших українських політв’язнів судили у цьому самому російському суді Ростова-на-Дону.

«Це дуже показово. В системі нічого не змінилося. Жодного перемир’я Путін не хоче, і вірити йому не можна», – наголосив Олег Сенцов, назвавши діяльність російського керівництва злочинною і щодо самої Росії, і щодо України.

Сенцов про Путіна

«Я не вірю Путіну. Ви повинні розуміти, що це дуже хитра, дуже цинічна, дуже жорстока, безпринципна людина. Маска миротворця на ньому – це лише маска. Під нею – обличчя диктатора і вбивці… Коли ви будете розуміти це, то будете знати, на які кроки піде Росія далі», – так відповів Сенцов на запитання учасників зустрічі в «Міжнародній амністії» про те, чи готова Москва припинити війну на Донбасі.

Але при цьому Олег Сенцов наголосив, що багато росіян Путіну вірять.

Олег Сенцов за 5 років несвободи у російських місцях ув’язнення мав можливість спілкуватися із представниками різних прошарків населення Росії, і він переконався, що дуже багато росіян підтримують дії Путіна.

«Навіть у в’язниці люди, щодо яких ця система безжалісна і несправедлива, – каже Сенцов, – ненавидять систему, але вірять у доброго Путіна. Це результат понад 20-річної пропаганди, яка нав’язує людям образ Путіна як єдиного правильного керівника в країні», – розповів Олег Сенцов.

Водночас, пояснює він, у Росії є люди, які не довіряють російському президентові. «Але при цьому вони ненавидять Україну, Європу і підтримують його політику. Бо їм щодня з телевізора 5 років тлумачать, як в Україні фашисти захопили владу і як Америка та Європа хочуть напасти на Росію або зашкодити їй, бо заздрять», – каже Олег Сенцов.

⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.

 

[Серега_Харьков]

Хм, ну смотрите. Насчет демонтажа, возникает вопрос, где?
А зачем ждать учений сентября 2020, если московия насоздавала кучу дивизий на границе с Украиной еще с 2014го и нагибает Беларусь на размещение своих войск?
Все, кто не хотел прорабатывать пессимистичный сценарий, голосовали за "кота в мешке", петросянили и ...
А там посмотрим... да?

Ну, как минимум, я за Зеленского и за "Слугу народа" не голосовал. Это первое. А второе - мне кажется, что дивизии под нашей границей созданы больше для устрашения. Чтобы боялись и не рыпались лишний раз, так сказать.
А учений не то, чтобы нужно ждать, а, скорее, согласно генплану, учения как раз и подогнаны под те даты, на которые намечен ориентир. По поводу демонтажа - не знаю, где. Сам первый раз об этом прочитал. Возможно, не соответствует истине. Но я не удивлюсь, если и демонтируют.

 

[Pauk]

"Що означає мир? Щоб не стріляли? Так підняли руки - і не стріляємо. Нашийник раба завжди легший за обладунки воїна"

Семен Салатенко - старший лейтенант ЗСУ 128-ї ОГШБр про відмінності між ЗСУ і армією США, після курсу підготовки в Форт-Беннінг IBOLC

 

[Серега_Харьков]

Мне всё-равно, за кого Вы голосовали. Что бы мы не рыпались? На своей земле?

Именно так! На своей земле.