(продолжение)
Хоча в 2014 році я за нього не голосував і навіть був дуже злий, коли дізнався, що він переміг. Бо, мовляв, одного олігарха вигнали, а іншого поставили. Та ще й співзасновника "Партії регіонів".
Не змінили моєї думки про Порошенка і його візит у Крим у лютому 2014-го, і розповіді моїх київських друзів, наближених до оборонки, що Порошенко виділяє на армію величезні власні гроші. "Величезні" -- це значить мільйони доларів. "Та хтозна", -- думав я тоді в 2014-му, -- "якщо це правда, то дивно, чому він не афішує свою допомогу армії. Щось тут не сходиться". Публікувати ці дані почали вже значно пізніше, десь у кінці 2015 року.
Вперше я подумав, що помилявся відносно Порошенка, під час мінських переговорів. Ну тих, що тривали 11-12 лютого 2015 року з 5 години вечора до 10 ранку без перерви. Вести переговори -- це взагалі непросто, а вести переговори з вечора до ранку -- це неймовірно важко. Після таких переговорів Путін вийшов до преси зі словами: "Це була не найкраща ніч у моєму житті"

)
Після таких переговорів смішно виглядало скиглення на фейсбуках, мовляв, "нас зливають". Якби нас зливали, то вони б потринділи півтори годинки для годиться та й пішли б собі пити шампанське. Навіть для окозамилювання (мовляв, дивіться як я борюся за Україну!) 15-годинні переговори без перерви -- це занадто.
Ще таке цікаве питання. Частина політиків США ходять до спецпрокурора Мюллера як на роботу, дають покази щодо втручання РФ у вибори Президента США 2016 року. Колишній канцлер Німеччини Шрьодер отримав дуже тепле місце у Газпромі. Це тільки ті випадки, які можу сходу згадати. Чому Москва купила частину політиків США, Шрьодера купила, а Порошенка не купила? Тому що навіть не пропонувала? Ні, я впевнений, що пропонувала, це якраз їхній метод. Якби Порошенко погодився, отримав би кілька мільярдів доларів. У таких питаннях за Москвою не заржавіє.
Що змусило Порошенка сказати у мікрофон: "Прощай, немытая россия (страна-террорист)!", після чого над немитою стояв дим коромислом ще два тижні? Мабуть, тільки те, що війну з РФ він сприймає як щось глибоко особисте і в нього з росіянами якісь свої давні рахунки.
Мені важливо, що росіяни ненавидять Порошенка вже більше, ніж Мазепу. Нікого з кандидатів росіяни так не поливають брудом, як Порошенка. Значить, домовитися з ним не вдалося. Мені важливо, що у деяких російських персонажів, як от у Чапліна, виступає холодний піт від однієї думки, що Порошенко виграє ці вибори.
Так, обвалилася гривня, так, ціни, тарифи злетіли вгору, але це все проблеми мирного часу. Проблеми воєнного часу -- це дістати питну воду, наприклад. Це дожити до завтра і не здохнути від голоду, холоду, від кулі, міни, від звичайного апендициту. Це шукати своїх зниклих безвісти дітей або батьків десятиліттями і не знаходити.
І зараз мені справді страшно. Страшно, що по моєму місту почнуть так само бігати наркомани з автоматами. Страшно, що в президентське крісло сяде хтось інший, хто піде на компроміс із росіянами, здасть Крим і Донбас, хто відкотить країну до стану 2013 року, знищивши всі позитивні зміни, що відбулися в країні за ці 5 років. А то ще й почне вибачатися в Кремлі, що ми стільки оборонялися і оголосить наших воїнів військовими злочинцями. Що, таке неможливо? Ну те саме говорили і про війну з росіянами 5,5 років тому. Казали, що це неможливо, а ось же вона. А всіх тих, хто розумів військову загрозу, як їх називали? "Оголтелыми националистами", правильно?
(+ окончание)