🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
27.08.14 вторжение войск РФ
🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- Автор теми CAXAP
- Дата створення
Статус:
Offline
Реєстрація: 01.10.2006
Повідом.: 14601
Реєстрація: 01.10.2006
Повідом.: 14601
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183363
Это правда очень будет важно. Мы должны понимать что Украинский Донбасс не заканчивается на Сергее Викторовиче.
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183364
А Цимбалюк то заматерел. Скоро, наверно, прекратят его пускать на эти шоу - уж больно красиво он в говно размазывает уродов в студиях российских ваташоу.
Их от одного его спокойствия и невозмутимости дико коробит.
Их от одного его спокойствия и невозмутимости дико коробит.
Статус:
Offline
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183365
Рубрика: Мнение
До Первой мировой, мир был полон империй и залихватски делил и переделял заморские колонии. Противоречия между ним и россией не выступали так объемно, так, во всех областях жизни простого человека, ощутимо. После войны империи исчезли из политической повестки дня и остались слова, как воспоминание, суть ушла в небытие[1]. Именно поэтому тысячу раз были правы Идолы – Картавый и Сухорукий: россия (страна-террорист) окружена врагами. Именно поэтому прав и нынешний, и поддерживающий его народ русский: россия (страна-террорист) – осажденная крепость.
Избранная тогда, в конце XV века дорога привела в февраль 1917-го, где "великая" страна подохла на обочине истории, как бродячая кошка – от голода, холода и паразитов. И лишь высокопроцентная инъекция большевизмом продлила агонию до 1991-го. Сегодня мы наблюдаем, как догнивает нищее и голодное "величие", цепляясь за жизнь гибридными войнами и террором.
До Первой мировой, мир был полон империй и залихватски делил и переделял заморские колонии. Противоречия между ним и россией не выступали так объемно, так, во всех областях жизни простого человека, ощутимо. После войны империи исчезли из политической повестки дня и остались слова, как воспоминание, суть ушла в небытие[1]. Именно поэтому тысячу раз были правы Идолы – Картавый и Сухорукий: россия (страна-террорист) окружена врагами. Именно поэтому прав и нынешний, и поддерживающий его народ русский: россия (страна-террорист) – осажденная крепость.
Избранная тогда, в конце XV века дорога привела в февраль 1917-го, где "великая" страна подохла на обочине истории, как бродячая кошка – от голода, холода и паразитов. И лишь высокопроцентная инъекция большевизмом продлила агонию до 1991-го. Сегодня мы наблюдаем, как догнивает нищее и голодное "величие", цепляясь за жизнь гибридными войнами и террором.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус:
Offline
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183366
Жмем на птичку почитать.
Статус:
Offline
Реєстрація: 03.08.2009
Повідом.: 25244
Реєстрація: 03.08.2009
Повідом.: 25244
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183367
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183368
Есть у нас группа попутчиков с Киева в наш пригород. Дал вчера вечером объявление - не откликнулся никто. Останавливаюсь на конечной и ищу пассажиров. Откликается паренек - спрашивает сколько беру? Говорю, как в маршрутке. Да?, и что троих возьмеш? Возьму, а где еще двое? Та там в магазин отошли. Подошли к машине он ждет своих, а я жену с сыном с магазинов. Разговорились, смотрю у него странный говор и манера общения: сразу на ты, но вежливый, а говор донбасский. Пришли мои, пришли его - он их проинструктировал что можно делать в машине, что нет.
Едем - на пятой минуте старший спрашивает одного из двух: ты папу с днем шахтера поздравил? И тут пазл сложился - блин, везу сепаров, не дай бог!
)) Моя жена проныра - сразу начала их крутить откуда, почему здесь. В воскресенье едут с работы. Заливают полы на стройках. Старшой сказал что они кто откуда, а он с Харькова, но позже сказал, что родом с Луганщины, жена уточнила с какой части: нашей или росийской. Он не понял, что значит росийской, говорит - с окупированной. Я акуратненько забрасываю наживку: говорю, что люди донбаса очень сильно ошиблись поверив росиии, после Крыма. Старший говорит: говорите прямо - они дебилы, зазомбированные телевидением. Он побывал с той и этой стороны, он имел возможность выслушать аргументы и тут и там: там все зомбаки, говорит, что телевидение очень мощная вещь.
Он собрался с вещами и рванул в Украину - его там ничего не держало, а родители остались поскольку был нажит какой никакой бизнес, и люди с автоматами обещали все это прибрать к рукам если родители уедут. Там всех запугали, что в Украине донбасских будут есть, изгалятся и прочая ересь. До событий на востоке ездил в Москву на зароботки - перестал после заявления работодателя, что если будет качать права то на его одно место наймет узбеков или восемь с ...Донбасса!
Был он в Крыму после аннексии, и возразил мне что никакой это не пример для Донбасса - цены выше московских на все: проживание продукты - там все плохо.
Возражая что их готовят к худшему при попадании на нашу територию, говорил что ехал через наши блокпосты и никто даже не просил выйти из транспорта. Возил потом свою девушку с ее матерью - стоял правый сектор, мать спрашивает, а вы нас не будете есть, правосеки говорят: нет, а зачем?
Критически относится к будущему той територии, поскольку заводы повывозили. Я сказал, что читаю этот форум и человек из под донецка говорил, что война сделала то, что не смогли сделать чиновники без яиц - закрыть убыточные шахты, а людей занять чем-то другим, ну сейчас они разъезхались, кто в Украину, кто в Россию. Промолчал, ничего не сказал, возразил, только, что в меткомбинат в Алчевске было вложено много денег и т.д. Я уточнил, что останется только то, что экономически выгодно.
Про шахту с радиоактивными остатками после испытаний знает, говорит что ее неправильно еще при союзе законсервировали.
Я ему говорю что никак не могу свыкнуться с мыслью, что в наше время надо херачить с пушек, что бы добится влияния на другуб територию, ведь у росиии тут все было скуплено, они и так имели влияние. Он говорит, что дело в деньгах, правда тут наживается не барыга Порошенко, а российский военпром. А, еще задача росиии испытать в реальных условиях свои новинки: как в Сирии так и в Украине. Я поддакнул, что союз на опыте Афгана дошлифовывал свою технику - он согласился.
Двое других ему постоянно поддакивали.
Единственное, что я не сообразил - это возразить что тут они своими глазами все видели и не верят российскому телевидению, а в сказки про захват Грузией Абхазии, толи Осетии, с их слов, верят. И соответственно - тут Хуйло не прав, а там прав. И на душе стало тепло от понимания что сделал Порох для нашей страны - он всему миру открыл глаза на сущность росиии.
Вроде, паренек был искренен, когда излагал свое отношение к просходящему на Донбассе.
Едем - на пятой минуте старший спрашивает одного из двух: ты папу с днем шахтера поздравил? И тут пазл сложился - блин, везу сепаров, не дай бог!
)) Моя жена проныра - сразу начала их крутить откуда, почему здесь. В воскресенье едут с работы. Заливают полы на стройках. Старшой сказал что они кто откуда, а он с Харькова, но позже сказал, что родом с Луганщины, жена уточнила с какой части: нашей или росийской. Он не понял, что значит росийской, говорит - с окупированной. Я акуратненько забрасываю наживку: говорю, что люди донбаса очень сильно ошиблись поверив росиии, после Крыма. Старший говорит: говорите прямо - они дебилы, зазомбированные телевидением. Он побывал с той и этой стороны, он имел возможность выслушать аргументы и тут и там: там все зомбаки, говорит, что телевидение очень мощная вещь. Он собрался с вещами и рванул в Украину - его там ничего не держало, а родители остались поскольку был нажит какой никакой бизнес, и люди с автоматами обещали все это прибрать к рукам если родители уедут. Там всех запугали, что в Украине донбасских будут есть, изгалятся и прочая ересь. До событий на востоке ездил в Москву на зароботки - перестал после заявления работодателя, что если будет качать права то на его одно место наймет узбеков или восемь с ...Донбасса!
Был он в Крыму после аннексии, и возразил мне что никакой это не пример для Донбасса - цены выше московских на все: проживание продукты - там все плохо.
Возражая что их готовят к худшему при попадании на нашу територию, говорил что ехал через наши блокпосты и никто даже не просил выйти из транспорта. Возил потом свою девушку с ее матерью - стоял правый сектор, мать спрашивает, а вы нас не будете есть, правосеки говорят: нет, а зачем?
Критически относится к будущему той територии, поскольку заводы повывозили. Я сказал, что читаю этот форум и человек из под донецка говорил, что война сделала то, что не смогли сделать чиновники без яиц - закрыть убыточные шахты, а людей занять чем-то другим, ну сейчас они разъезхались, кто в Украину, кто в Россию. Промолчал, ничего не сказал, возразил, только, что в меткомбинат в Алчевске было вложено много денег и т.д. Я уточнил, что останется только то, что экономически выгодно.
Про шахту с радиоактивными остатками после испытаний знает, говорит что ее неправильно еще при союзе законсервировали.
Я ему говорю что никак не могу свыкнуться с мыслью, что в наше время надо херачить с пушек, что бы добится влияния на другуб територию, ведь у росиии тут все было скуплено, они и так имели влияние. Он говорит, что дело в деньгах, правда тут наживается не барыга Порошенко, а российский военпром.
А, еще задача росиии испытать в реальных условиях свои новинки: как в Сирии так и в Украине. Я поддакнул, что союз на опыте Афгана дошлифовывал свою технику - он согласился.Двое других ему постоянно поддакивали.
Единственное, что я не сообразил - это возразить что тут они своими глазами все видели и не верят российскому телевидению, а в сказки про захват Грузией Абхазии, толи Осетии, с их слов, верят. И соответственно - тут Хуйло не прав, а там прав. И на душе стало тепло от понимания что сделал Порох для нашей страны - он всему миру открыл глаза на сущность росиии.
Вроде, паренек был искренен, когда излагал свое отношение к просходящему на Донбассе.
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183369
Непомітне диво
Ніщо так не створює «економічні дива», як грамотна інформаційна кампанія. Кожен успішний (а іноді й не дуже) реформатор намагається так чи інакше увічнити плоди своєї праці. Хороший піар — половина успіху. Ті, кому вдається написати цікаві та яскраві спогади, зазвичай здобувають славу й стають улюбленцями економістів. Їх багато цитують, часто згадують. Ті ж, у кого не доходять руки до друкарської машинки, бувають куди менш популярні.
Хто з нас не чув про «економічне диво» в Сінгапурі? Ця маленька острівна держава давно ввійшла до всіх підручників як приклад країни, у якій вийшло зробити гідний подиву економічний ривок. Багато в чому це відбулося завдяки професійній піар-кампанії, яку сінгапурці влаштували своїм реформам. І найголовнішим піарником був їхній автор — національний лідер та багаторічний диктатор Сінгапуру Лі Куан Ю. Його книжка «З третього світу в перший», у якій він ділився своїм досвідом, стала світовим бестселером. Цитувати її вважається правилом доброго тону й в Україні.
Багато в чому завдяки цьому прикладу в українців склалася стереотипна думка, що ефективно проводити реформи й створити «економічне диво» можна тільки за умов диктатури, коли на чолі країни стоїть мудрий та авторитетний правитель. Приклад Сінгапуру зазвичай дуже люблять наводити прихильники так званої сильної руки. Мовляв, за демократичного ладу рішучі реформи проводити не дадуть.
Однак ця помилка легко спростовується іншим, куди менш відомим в Україні свідченням «економічного дива», — прикладом Ірландії. Якщо подивитися на графік зростання ВВП у цій країні та порівняти його з тим, як зріс ВВП Сінгапуру, ми побачимо, що лінії вибудовуються практично ідентично. Спочатку прогрес дуже повільний, а з кінця 1980-х — різке зростання. За кількістю населення держави можна порівняти, тож виходить, що Ірландія не тільки зробила ривок, аналогічний сінгапурському, а навіть перевершила його результати. Будучи в середині ХХ століття досить бідною країною, вона в останні 30 років досягла неймовірних успіхів і за показником ВВП на душу населення випереджає Сінгапур.
За цей прорив Ірландію прозвали «кельтським тигром». Ось тільки про авторів цього «економічного дива» у світі знають значно менше, ніж про Лі Куан Ю. Адже в Ірландії не було диктатора. Економічного зростання там вдалося досягти «нудним», демократичним шляхом.
Сьогодні багато хто в Україні вважає, що Ірландія з тих країн, які «завжди були багатими». Щось на кшталт Нідерландів. Але це далеко не так. Протягом більшої частини своєї історії вона була глушиною, відсталою провінцією Великої Британії, аграрним регіоном, у якому періодично лютував масовий голод. Історичні шляхи Ірландії та України досить схожі, і насправді її приклад нам куди ближчий, ніж сінгапурський. Ірландці, як і українці, століттями перебували в складі величезної імперії, яка докладала чимало зусиль, щоб стерти їхню національну ідентичність. Як і в Україні, імперська культура в Ірландії істотно потіснила місцеву культуру та ґельську мову. Сьогодні ця мова практично вийшла з ужитку й зустрічається хіба що на офіційних вивісках і табличках. Знає її лише близько третина ірландців.
Ще тяжчим було економічне становище остров’ян. Основу раціону людей до початку ХХ століття становила картопля, і коли траплявся неврожай цього овочу, то ірландці масово гинули від голоду. Найстрашніший голодомор на острові лютував у 1845—1849 роках. Через епідемію фітофторозу весь урожай картоплі загинув, унаслідок чого голодною смертю померло близько 1 млн мешканців. Для невеликого острова це були колосальні втрати. Ще більше людей виїхало.
Ірландія — єдина країна Європи, де 200 років тому проживало більше людей, ніж сьогодні. Якщо до початку голоду її населення досягало орієнтовно 8 млн осіб, то в середині ХХ століття залишилося менше як 3 млн, а сьогодні проживає лише приблизно 5 млн. Більшу частину минулого століття Ірландія не могла похвалитися успіхами. До кінця 1980-х ні про яке «ірландське диво» не було й мови. Країна найчастіше згадувалася в пресі у зв’язку з негативними подіями на кшталт релігійних зіткнень, терактів і насильства. У 1988 році британський журнал The Economist вийшов із заголовком на обкладинці «Найбідніший серед багатих». Йшлося якраз про Ірландію — найбіднішу з держав ЄС. Цікаво, що ВВП цієї країни на той час уже перевищував ВВП Сінгапуру, де 30 років правив Лі Куан Ю.
Шлях до успіху ірландці починали ще з реформ 1959-го. Тоді новий прем’єр-міністр Шон Лемасс вирішив проводити індустріалізацію аграрної країни й заснував Агентство промислового розвитку. До завдань цієї установи входило впровадження нових технологій і залучення прямих іноземних інвестицій. Паралельно проводилася й реформа освіти. Лемасс вважав, що інвестори не прийдуть до країни, у якій немає кваліфікованої робочої сили, тому відкривав нові коледжі та університети. Саме ці кроки створили фундамент майбутнього успіху, проте вони не мали швидкого ефекту. У 1960 роках Ірландія залишалася найбіднішою країною. На додачу дуже залежною від колишньої метрополії. До 1970-х там вільно ходив британський фунт, а на Велику Британію, незважаючи на важкі відносини й торговельні війни, припадало майже 90% ірландського експорту. Для порівняння: в України такої кричущої економічної залежності від Росії не було навіть у 1990 роках!
Новим великим кроком на шляху до успіху став вступ до Євросоюзу. Ірландські виробники дістали нові ринки збуту, а ЄС став виділяти Ірландії гроші на реформи та розвиток інфраструктури. Але навіть попри це, у 1970-х рівень життя в незалежній Ірландії був суттєво нижчим, ніж в Ольстері — Північній Ірландії, яка залишалася (як і досі) в складі Великої Британії. Не важко здогадатися, як ірландців пригнічував цей принциповий момент.
Скромні економічні досягнення Ірландії поглиблювалися політичними кризами. У 1970 роках і першій половині 1980-х влада постійно змінювалася, уряди часто не могли втриматися при владі навіть рік. Досягти згоди вдалося тільки в 1987-му. Тоді двом провідним партіям Ірландії — Fianna Fail та Fine Gael — вдалося досягти згоди й виробити програму реформ, яка дістала назву «Стратегія Толлот». Головною ідеєю цієї програми стало суттєве зменшення податків. Це привело до різкого зростання інвестиційної привабливості Ірландії та притоку грошей до країни. Так почалося ірландське «економічне диво», найважливішим фактором якого стала вірність усіх наступних урядів тому курсу, який був встановлений у 1987 році.
У результаті реформи було знижено податок на прибуток, і він становив 10% — 12,5%. За мірками ЄС це було дуже мало, і незабаром такий захід приніс конкретні результати: в Ірландію прийшли такі світові гіганти як Microsoft, Dell, Intel, Google. Крім податкових пільг їх привабила дешева й кваліфікована англомовна робоча сила. На момент початку реформ зарплати в Ірландії були одними з найнижчих у Західній Європі. Транснаціональні корпорації інвестували в економіку держави десятки мільярдів доларів, із нуля побудували нові виробництва. У маленькій країні ефект від таких масштабних інвестицій став відчуватися досить швидко. З 1994-го по 2000-й ВВП Ірландії зростав від 6% до 11% на рік. З 2003-го по 2007-й середній приріст становив 5%. Цей ривок дав змогу ірландцям наздогнати за рівнем життя колишню метрополію. ВВП на душу населення в країні став одним із найвищих у ЄС. Швидкими темпами зростав також обсяг зарплат. Вперше у своїй історії Ірландія перетворилася з постачальника мігрантів для успішніших держав на країну, куди мігранти почали приїжджати.
Ці потужні досягнення були реалізовані без диктатури й репресій. Прем’єр-міністрам Ірландії не довелося «садити трьох друзів», душити опозицію, вводити цензуру в ЗМІ та перетворювати її на «країну штрафів», як це сталося в Сінгапурі. Можливо, саме тому їх прізвищ сьогодні ніхто не знає, крім хіба що самих ірландців. Імена таких видатних державних діячів Ірландії, як прем’єр Шон Лемасс або Чарлі Маккріві (міністр фінансів 1997–2004-го) мало кому відомі за межами острова.
Досвід ірландських реформ більше підходить Україні, ніж досвід Сінгапуру, який фактично є не країною, а містом, і з цієї причини не може порівнюватися з традиційними державами. Навряд чи підхід Лі Куан Ю взагалі можна застосувати в нашій країні. А ось ірландці на своєму прикладі довели, що відстала аграрна держава, залежна від колишньої метрополії, цілком може за 15–20 років перетворитися на високорозвинену, успішну країну. За умови, якщо, звичайно, буде мати чіткий план дій, якому слідуватимуть усі уряди.
Денис Казанський
Ніщо так не створює «економічні дива», як грамотна інформаційна кампанія. Кожен успішний (а іноді й не дуже) реформатор намагається так чи інакше увічнити плоди своєї праці. Хороший піар — половина успіху. Ті, кому вдається написати цікаві та яскраві спогади, зазвичай здобувають славу й стають улюбленцями економістів. Їх багато цитують, часто згадують. Ті ж, у кого не доходять руки до друкарської машинки, бувають куди менш популярні.
Хто з нас не чув про «економічне диво» в Сінгапурі? Ця маленька острівна держава давно ввійшла до всіх підручників як приклад країни, у якій вийшло зробити гідний подиву економічний ривок. Багато в чому це відбулося завдяки професійній піар-кампанії, яку сінгапурці влаштували своїм реформам. І найголовнішим піарником був їхній автор — національний лідер та багаторічний диктатор Сінгапуру Лі Куан Ю. Його книжка «З третього світу в перший», у якій він ділився своїм досвідом, стала світовим бестселером. Цитувати її вважається правилом доброго тону й в Україні.
Багато в чому завдяки цьому прикладу в українців склалася стереотипна думка, що ефективно проводити реформи й створити «економічне диво» можна тільки за умов диктатури, коли на чолі країни стоїть мудрий та авторитетний правитель. Приклад Сінгапуру зазвичай дуже люблять наводити прихильники так званої сильної руки. Мовляв, за демократичного ладу рішучі реформи проводити не дадуть.
Однак ця помилка легко спростовується іншим, куди менш відомим в Україні свідченням «економічного дива», — прикладом Ірландії. Якщо подивитися на графік зростання ВВП у цій країні та порівняти його з тим, як зріс ВВП Сінгапуру, ми побачимо, що лінії вибудовуються практично ідентично. Спочатку прогрес дуже повільний, а з кінця 1980-х — різке зростання. За кількістю населення держави можна порівняти, тож виходить, що Ірландія не тільки зробила ривок, аналогічний сінгапурському, а навіть перевершила його результати. Будучи в середині ХХ століття досить бідною країною, вона в останні 30 років досягла неймовірних успіхів і за показником ВВП на душу населення випереджає Сінгапур.
За цей прорив Ірландію прозвали «кельтським тигром». Ось тільки про авторів цього «економічного дива» у світі знають значно менше, ніж про Лі Куан Ю. Адже в Ірландії не було диктатора. Економічного зростання там вдалося досягти «нудним», демократичним шляхом.
Сьогодні багато хто в Україні вважає, що Ірландія з тих країн, які «завжди були багатими». Щось на кшталт Нідерландів. Але це далеко не так. Протягом більшої частини своєї історії вона була глушиною, відсталою провінцією Великої Британії, аграрним регіоном, у якому періодично лютував масовий голод. Історичні шляхи Ірландії та України досить схожі, і насправді її приклад нам куди ближчий, ніж сінгапурський. Ірландці, як і українці, століттями перебували в складі величезної імперії, яка докладала чимало зусиль, щоб стерти їхню національну ідентичність. Як і в Україні, імперська культура в Ірландії істотно потіснила місцеву культуру та ґельську мову. Сьогодні ця мова практично вийшла з ужитку й зустрічається хіба що на офіційних вивісках і табличках. Знає її лише близько третина ірландців.
Ще тяжчим було економічне становище остров’ян. Основу раціону людей до початку ХХ століття становила картопля, і коли траплявся неврожай цього овочу, то ірландці масово гинули від голоду. Найстрашніший голодомор на острові лютував у 1845—1849 роках. Через епідемію фітофторозу весь урожай картоплі загинув, унаслідок чого голодною смертю померло близько 1 млн мешканців. Для невеликого острова це були колосальні втрати. Ще більше людей виїхало.
Ірландія — єдина країна Європи, де 200 років тому проживало більше людей, ніж сьогодні. Якщо до початку голоду її населення досягало орієнтовно 8 млн осіб, то в середині ХХ століття залишилося менше як 3 млн, а сьогодні проживає лише приблизно 5 млн. Більшу частину минулого століття Ірландія не могла похвалитися успіхами. До кінця 1980-х ні про яке «ірландське диво» не було й мови. Країна найчастіше згадувалася в пресі у зв’язку з негативними подіями на кшталт релігійних зіткнень, терактів і насильства. У 1988 році британський журнал The Economist вийшов із заголовком на обкладинці «Найбідніший серед багатих». Йшлося якраз про Ірландію — найбіднішу з держав ЄС. Цікаво, що ВВП цієї країни на той час уже перевищував ВВП Сінгапуру, де 30 років правив Лі Куан Ю.
Шлях до успіху ірландці починали ще з реформ 1959-го. Тоді новий прем’єр-міністр Шон Лемасс вирішив проводити індустріалізацію аграрної країни й заснував Агентство промислового розвитку. До завдань цієї установи входило впровадження нових технологій і залучення прямих іноземних інвестицій. Паралельно проводилася й реформа освіти. Лемасс вважав, що інвестори не прийдуть до країни, у якій немає кваліфікованої робочої сили, тому відкривав нові коледжі та університети. Саме ці кроки створили фундамент майбутнього успіху, проте вони не мали швидкого ефекту. У 1960 роках Ірландія залишалася найбіднішою країною. На додачу дуже залежною від колишньої метрополії. До 1970-х там вільно ходив британський фунт, а на Велику Британію, незважаючи на важкі відносини й торговельні війни, припадало майже 90% ірландського експорту. Для порівняння: в України такої кричущої економічної залежності від Росії не було навіть у 1990 роках!
Новим великим кроком на шляху до успіху став вступ до Євросоюзу. Ірландські виробники дістали нові ринки збуту, а ЄС став виділяти Ірландії гроші на реформи та розвиток інфраструктури. Але навіть попри це, у 1970-х рівень життя в незалежній Ірландії був суттєво нижчим, ніж в Ольстері — Північній Ірландії, яка залишалася (як і досі) в складі Великої Британії. Не важко здогадатися, як ірландців пригнічував цей принциповий момент.
Скромні економічні досягнення Ірландії поглиблювалися політичними кризами. У 1970 роках і першій половині 1980-х влада постійно змінювалася, уряди часто не могли втриматися при владі навіть рік. Досягти згоди вдалося тільки в 1987-му. Тоді двом провідним партіям Ірландії — Fianna Fail та Fine Gael — вдалося досягти згоди й виробити програму реформ, яка дістала назву «Стратегія Толлот». Головною ідеєю цієї програми стало суттєве зменшення податків. Це привело до різкого зростання інвестиційної привабливості Ірландії та притоку грошей до країни. Так почалося ірландське «економічне диво», найважливішим фактором якого стала вірність усіх наступних урядів тому курсу, який був встановлений у 1987 році.
У результаті реформи було знижено податок на прибуток, і він становив 10% — 12,5%. За мірками ЄС це було дуже мало, і незабаром такий захід приніс конкретні результати: в Ірландію прийшли такі світові гіганти як Microsoft, Dell, Intel, Google. Крім податкових пільг їх привабила дешева й кваліфікована англомовна робоча сила. На момент початку реформ зарплати в Ірландії були одними з найнижчих у Західній Європі. Транснаціональні корпорації інвестували в економіку держави десятки мільярдів доларів, із нуля побудували нові виробництва. У маленькій країні ефект від таких масштабних інвестицій став відчуватися досить швидко. З 1994-го по 2000-й ВВП Ірландії зростав від 6% до 11% на рік. З 2003-го по 2007-й середній приріст становив 5%. Цей ривок дав змогу ірландцям наздогнати за рівнем життя колишню метрополію. ВВП на душу населення в країні став одним із найвищих у ЄС. Швидкими темпами зростав також обсяг зарплат. Вперше у своїй історії Ірландія перетворилася з постачальника мігрантів для успішніших держав на країну, куди мігранти почали приїжджати.
Ці потужні досягнення були реалізовані без диктатури й репресій. Прем’єр-міністрам Ірландії не довелося «садити трьох друзів», душити опозицію, вводити цензуру в ЗМІ та перетворювати її на «країну штрафів», як це сталося в Сінгапурі. Можливо, саме тому їх прізвищ сьогодні ніхто не знає, крім хіба що самих ірландців. Імена таких видатних державних діячів Ірландії, як прем’єр Шон Лемасс або Чарлі Маккріві (міністр фінансів 1997–2004-го) мало кому відомі за межами острова.
Досвід ірландських реформ більше підходить Україні, ніж досвід Сінгапуру, який фактично є не країною, а містом, і з цієї причини не може порівнюватися з традиційними державами. Навряд чи підхід Лі Куан Ю взагалі можна застосувати в нашій країні. А ось ірландці на своєму прикладі довели, що відстала аграрна держава, залежна від колишньої метрополії, цілком може за 15–20 років перетворитися на високорозвинену, успішну країну. За умови, якщо, звичайно, буде мати чіткий план дій, якому слідуватимуть усі уряди.
Денис Казанський
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус:
Offline
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
Реєстрація: 01.11.2010
Повідом.: 11254
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183373
У мережі з'явилося відео запуску української крилатої ракети "Нептун"
Максимальна дальність польоту ракети становить до 300 км.
Максимальна дальність польоту ракети становить до 300 км.
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус:
Offline
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183374
Социологи зафиксировали резкий рост ксенофобии в росиии. Почти 20% одобрили "Россию для русских"
Социологи независимого "Левада-центра" за последний год зафиксировали резкий рост числа россиян, выступающих против проживания в стране представителей отдельных национальностей. Исследователи считают, что это связано с ожидаемыми экономическими трудностями и опасениями, что мигранты могут отнять у россиян работу.
Доля россиян, одобряющих идею "россия (страна-террорист) для русских", которая неуклонно снижалась с 2014 года, по итогам прошлого года внезапно выросла с 10% до 19%. Более трети опрошенных заявили, что лояльно относятся к дискриминационным объявлениям о сдаче жилья или о работе (больше всего так думают в Москве – 63%).
С 58% до 67% процентов (то есть до двух третей) выросла доля респондентов, считающих, что правительство должно ограничивать приток мигрантов в Россию.
Рейтинг "нежелательных" в росиии этносов по итогам нынешнего опроса возглавили цыгане: 43% опрошенных сказали, что вообще "не пускали бы" их в Россию. На втором и третьем местах в рейтинге ксенофобии оказались "темнокожие" (33%) и "выходцы из Средней Азии" (30%). Каждый четвертый россиянин заявил, что "не пускал бы" в страну китайцев и чеченцев (по 27%), а каждый пятый – украинцев (22%).
Социологи независимого "Левада-центра" за последний год зафиксировали резкий рост числа россиян, выступающих против проживания в стране представителей отдельных национальностей. Исследователи считают, что это связано с ожидаемыми экономическими трудностями и опасениями, что мигранты могут отнять у россиян работу.
Доля россиян, одобряющих идею "россия (страна-террорист) для русских", которая неуклонно снижалась с 2014 года, по итогам прошлого года внезапно выросла с 10% до 19%. Более трети опрошенных заявили, что лояльно относятся к дискриминационным объявлениям о сдаче жилья или о работе (больше всего так думают в Москве – 63%).
С 58% до 67% процентов (то есть до двух третей) выросла доля респондентов, считающих, что правительство должно ограничивать приток мигрантов в Россию.
Рейтинг "нежелательных" в росиии этносов по итогам нынешнего опроса возглавили цыгане: 43% опрошенных сказали, что вообще "не пускали бы" их в Россию. На втором и третьем местах в рейтинге ксенофобии оказались "темнокожие" (33%) и "выходцы из Средней Азии" (30%). Каждый четвертый россиянин заявил, что "не пускал бы" в страну китайцев и чеченцев (по 27%), а каждый пятый – украинцев (22%).
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
Статус:
Offline
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
Реєстрація: 11.06.2014
Повідом.: 36129
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183375
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183376
с Ромой российские пропагандисты попали в капкан, который сами же и создали... ведь изначально его пускали на все эти ток-шоу и пресс-конференции, поскольку он типа работает на Коломойского... а с некоторых пор Коломойский стал врагом Порошенко... вот и надеялись, что он станет топить против Пороха и на рос.каналах! к тому же вторая часть капкана состоит в том, что российские медийщики слишком увлеклись картинкой: все "правильные" герои программ идеально одеты, с бодрыми харизматичными лицами, умеют "брать на горло" оппонента... в этом плане Роман, при всём моем к нему уважении, на их фоне выглядит слабо: почти всегда или в джинсах/рубашке без галстука, или в не очень сидящем костюме... его как бы пускают в противовес красавцам в идеально сидящих костюмах с подобранными в цвет глаз галстуках
типа "вот глядите, что этот селюк будет вещать"... а "селюк"-то совсем не промах! спокойно доносит мысли, от которых реально у пропагандистов нервный тик начинается... он своего рода Таманцев на НТВ: тот тоже как бы случайно толкает крамольные мысли или аккуратно выводит гостей студии на суть реально происходящего... а вообще конечно Роме респект - мало кому удается в россСМИ доводить до аудитории объективную информацию о войне росиии в Украине 
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183377
Швеция оставит российские десантные катера без двигателей
Шведская компания Volvo-Penta наконец-то решила уйти с рынка судовых и промышленных двигателей РФ.
То, что называется “не прошло и полгода”. Хотя, если на чистоту, то прошло гораздо больше времени с того момента как шведская компания Volvo-Penta , являющаяся подразделением Volvo Group, производящая судовые и промышленные двигатели, могла бы закрыть за собой дверь в росиии. Но, созрела она для этого шага лишь сейчас. Что же, лучше поздно, чем никогда?
Как бы там ни было, а уход с российского рынка Volvo-Penta вносит некоторые коррективы в перспективы развития российского малого флота. В первую очередь речь идет о патрульных катерах и малых десантных катерах.
Шведские дизель-генераторы использовались для малых десантных кораблей проекта 12322 “Зубр”, а именно на "Мордовия" и "Евгений Кочешков". Так же двигатели Volvo-Penta устанавливали на малые пограничные катера проекта 21850 "Чибис" и рассматривались в качестве основной силовой установки малых скоростных патрульных катеров проекта 12260 "Ястреб".
Что же, новость, безусловно, позитивная, хотя, ВМФ РФ без труда смогут найти замену шведским агрегатам. И в данном случае я имею ввиду не столько пресловутое импортзамещение, сколько замену другими иностранными образцами. Например, китайскими. Но сравнивать качество шведских Volvo-Penta и любого другого производителя из Поднебесной, думаю, не стоит. А потому, ничего не будет прекраснее на свете, чем вид заглохшего МДК посреди Азовского моря на рассвете.
Александр Коваленко, военно-политический обозреватель
Шведская компания Volvo-Penta наконец-то решила уйти с рынка судовых и промышленных двигателей РФ.
То, что называется “не прошло и полгода”. Хотя, если на чистоту, то прошло гораздо больше времени с того момента как шведская компания Volvo-Penta , являющаяся подразделением Volvo Group, производящая судовые и промышленные двигатели, могла бы закрыть за собой дверь в росиии. Но, созрела она для этого шага лишь сейчас. Что же, лучше поздно, чем никогда?
Как бы там ни было, а уход с российского рынка Volvo-Penta вносит некоторые коррективы в перспективы развития российского малого флота. В первую очередь речь идет о патрульных катерах и малых десантных катерах.
Шведские дизель-генераторы использовались для малых десантных кораблей проекта 12322 “Зубр”, а именно на "Мордовия" и "Евгений Кочешков". Так же двигатели Volvo-Penta устанавливали на малые пограничные катера проекта 21850 "Чибис" и рассматривались в качестве основной силовой установки малых скоростных патрульных катеров проекта 12260 "Ястреб".
Что же, новость, безусловно, позитивная, хотя, ВМФ РФ без труда смогут найти замену шведским агрегатам. И в данном случае я имею ввиду не столько пресловутое импортзамещение, сколько замену другими иностранными образцами. Например, китайскими. Но сравнивать качество шведских Volvo-Penta и любого другого производителя из Поднебесной, думаю, не стоит. А потому, ничего не будет прекраснее на свете, чем вид заглохшего МДК посреди Азовского моря на рассвете.
Александр Коваленко, военно-политический обозреватель
⚠ Тільки зареєстровані користувачі бачать весь контент та не бачать рекламу.
- 🔴 13:59 Повітряна тривога в Харків.обл.
- #183378
Nova Gorlivka@NovaGorlivka
Слов'янську привіт !!!
На фоні українськості міста є велика пляма з лайна...ваш міський катала...голова. в нас був такий же клеп.
France 24 випадково "засвітило" ручканіє пономарьова та ляха
Слов'янську привіт !!!
На фоні українськості міста є велика пляма з лайна...ваш міський катала...голова. в нас був такий же клеп.
France 24 випадково "засвітило" ручканіє пономарьова та ляха