Іноді, щоб зрозуміти мотиви певних дій, просто потрібно пошукати аналогії в недалекому минулому. От мене щойно просили прокоментувати, чому так застопорився процес обміну заручників та повернення хоч частини наших політв'язнів з Росії. А все дуже просто. Це тупе й нагле використання людських доль і життів у політичних іграх Кремля напередодні президентських виборів в Україні. Путін з дикою ненавистю ставиться до Порошенка й мріє вже навіть не про відверто проросійського президента, а про будь-якого іншого. Бо хто б не прийшов на заміну, з ним Кремль домовиться, або просто переграє. Тому потрібно позбавити Порошенка потенційних козирів та додати негативу в чутливих для виборців питаннях.
Ми ж бачимо, як бажана для Москви кандидатка Тимошенко розказує про "нову стратегію миру". А паралельно з цим усі російські ресурси в Україні крутять шарманку на тему, що Порошенко не спроможний закінчити війну та повернути наших полонених. Активно показують і роздувають по максимуму окремі пікети родичів полонених під Адміністрацією Президента.
Але вже тут маємо першу аналогію. І не тільки схожість, але й реально діючий механізм. Правда тоді він був застосований якраз проти самого Путіна. Хоча рашен-фюрер таки вміє вчитися навіть на досвіді своїх ворогів. Так от, коли чеченці на самому початку 2000-их захопили театрально-концертний центр на Дубровці під час вистави "Норд-Ост", одна з вимог Мусарата Бараєва була спрямована до родичів заручників: провести в Москві демонстрацію з вимогою вивести рашистські війська з Чечні. І акція дійсно відбулася. Цинічно й жорстоко? Мабуть так. Але там було своє виправдання - народ-жертва такими недобрими діями добивався для себе невід'ємного права на життя і свободу. Путін перейняв технічну складову, але навіть без натяку на якусь мораль. Тут уже країна -агресор і окупант змушує родичів своїх заручників мітингувати, щоб наша влада стала більш поступливою супроти ворога, а основне - послабити позиції свого головного ворога в Україні.
Але це була проміжна й не основна аналогія щодо технічної деталі. а є й інша - дуже символічна. Пригадуєте, як ісламські фундаменталісти під проводом Аятоли Хомені захопили американське посольство в Тегерані й взяли в заручники весь персонал дипустанови? Історія добре знана. А пригадуєте, як їх відпустили на волю. І головне - коли? Якщо не рахувати окремих епізодичних звільнень, то остаточно заручників звільнили 20 січня 1981 року буквально за лічені хвилини після відставки президента США Джиммі Картера. В США й досі побутує версія про змову виборчого штабу переможця тих виборів Рональда Рейгана з іранцями, щоб заручників не звільняли до остаточної поразки й відходу Картера. Більше того, повідомляють навіть про переговори з цього приводу, які в Парижі провадив із представниками Аятоли Хомені член команди Рейгана Джордж Буш старший (пізніше також президент). Чи правда це - доказів нема. Але всі аналітики сходяться в переконанні, що саме криза з заручниками, невдала операція з їх звільнення та відсутність прогресу під час виборчої кампанії призвели до поразки Картера, який був відомий своєю безкомпромісною антиіранською позицією (хоча для нас він явний антигерой, оскільки в останні роки прямо підтримав російську агресію в Україні). Рейган став дуже принциповим і видатним президентом, сприяв розвалу СРСР, але щодо Ірану проявив гнучкість.
Я про це все тут пишу не для того, щоб покрасуватися знанням історії. А щоб нагадати, що Росія активно використовує подібні практики як своїх союзників (Іран), так і ворогів (чеченські повстанці). А тепер про заручників. Ви дійсно впевнені, що в Мюнхені під час бесіди Тимошенко й Немирі з російським послом не були започатковані консультації на цю тему? Ви переконані, що під час незрозумілого вояжу Тимошенко до Туреччини (припускаю, що й трохи раніше) не були узгоджені з російською стороною деталі операції "заручники проти Порошенка"? Ви не бачите підстав для таких припущень і не очікуєте, що на початку зими тема наших заручників у Росії та маріонеткових ДНР/ЛНР почне активно й штучно розігріватися? Ви не вірите, що родичам заручників уже зараз починають телефонувати й пропонувати приєднуватися до акцій ніби на їх підтримку, але чомусь не проти тих, хто захопив і незаконно утримує наших громадян, а проти президента? У відповідь цим людям, як я чув, обіцяють покращення умов утримання, гарантії медичної допомоги та звільнення в першій групі, коли політичний ефект буде досягнено.
Отак робилася брудна політика майже 40 років назад, так вона здійснюється й зараз.
Тільки не треба вибудовувати зайвих ілюзій. На відміну від іранських ісламістських лідерів Путін не має честі й не дотримується слова (він це вже не раз демонстрував). Навіть якщо йому вдасться позбутися Порошенка й зробити президентом Тимошенко чи Гриценка, він не вважатиме справу завершеною й поставить до нової влади ще більші вимоги та ультиматуми. Такі, що навіть для лідерів Оппоблоку від них мурашки тпо спині забігають. А тому уже для нової більш поступливої влади будуть потріьні засоби шантажу та тиску. Ними будуть і подальші спалахи ескалації на фронті, й не вирішена остаточно доля заручників.