Олимпиада-2016. Украина подаст протест на скандальный финал с россией по борьбе
Т.е. в синхроне все устраивает?
Ovcharenko Iryna поделилась публикацией Наташи Влащенко.
26 мин
Гордоны бывают разные: использованные и нет.
Наташа ВлащенкоПодписаться
12 ч
НАМ ПИШУТ))
Вчера мы написали о готовящемся концерте Вилли Токарева , который любит выступать в Крыму. Артист был приглашен в Украину Дмитрием Гордоном.
ПЛ обязательно посетила бы данное мероприятие с фотоаппаратом, ибо на него собирались депутаты и чиновники.
Но... сегодня уже разведка доложила, что концерт отменили. Не зря трудимся))
Свет Солнечный
54 мин
Остапа понесло. Человек пишет пост по поводу е-декларирования. Приходит Шабунин, которому пост не нравится, и в лучших традициях детского сада говорит парню «Ты девчонка!» и бежит жаловаться воспитательнице. Эти антикоррупционеры сломались, несите следующих.
Хотя, возможно, он уже надел пакет на голову и пишет наугад.
Taras Chornovil
13 мин ·
Сьогодні, коли до мене зателефонували з "КП в Україні" й попросили прокоментувати дику єресь від Екон-правди/укр-правди з закликом не надавати українцям безвізового статусу, а країні фінансової підтримки, я просто "випав в осад". Спершу подумав, що це такий журналістський розіграш. Колись дуже давно раз попався на нього: тебе просять прокоментувати якийсь явний фейк, ти просторо висловлюєш своє ставлення до події, якої ніколи ніде не відбувалося, а потім з тебе у виданні жовчно насміхаються. Але КП в такому помічені не були, тому попросив 15 хвилин паузи, прочитав... і тут уже остаточно випав з відчуття реальності. Добре, що журналістка перетелефонувала трошки пізніше, бо в перші хвилини окрім визначення "виродки" у мене більше не виникало коментарів.
Але ж насправді - ну хіба ж не перевертні? Це що - якась зараза, яка передається повітряно-крапельним шляхом? (Лещенко і Наєм, нинішні "хресні батьки" УП, сидять у залі ВРУ не так уже й далеко від уже давніше інфікованої вірусом підлості та антиукраїнства Савченко).
У мене зараз таке чисто емоційне відчуття огиди, що писати якусь розгорнуту аналітику на цю тему просто не хочеться. Тому обмежуся кількома більш емоційними оцінками, хоча лаконічним тут бути не вдасться, тож попереджаю: це не допис, а щось за об'мом більше схоже до статті.
1. Щодо суті події, яка викликала істерію панікерства і "зради" в новоявлених мессій. Насправді ж жодних глобальних проблем не виникло. Існувало три шляхи для НАЗК і влади загалом, як поступити в ситуації, коли підготовча робота була виконана не достатньо якісно, а терміни зривати вкрай небезпечно.
Перший - змусити Держспецзв'язок видати сертифікат на недосконалий в частині захисту від сторонніх втручань софт. Наслідки - погані і на тривалу перспективу, бо таким чином було б легітимізовано імовірно недосконалу програмне забезпечення на постійно (чи надовго) й чиновники дістали б можливість прикривати свої "помилочки" та грішки хакерськими втручаннями та реально дестабілізовувати всю систему ел.декларування. Загалом довіра до ел.декларацій, НАЗК і всієї антикорупційної діяльності була б абсолютно й безповоротно втрачена. Плюс витік інформації завдав би непоправної шкоди якраз чеснішим... (Чи не за цим так жалкують любителі смажених, але неперевірених фактів з УП?).
Другий варіант - відкласти на невизначений термін запуск системи, а термін таки дійсно невизначений. Адже фірма розробник поки не бажає визнавати своїх помилок і недоробок, українські спеціалісти з ПРООН (колишні члени кількох громадських організацій - там утворився доволі замкнутий клуб), які нав'язали близьку до себе фірму, теж не спішать до діалогу. Сама НАЗК не може вносити змін у програму до її офіційного прийняття і т.д. Загалом - замкнутий круг. А відтермінування не на дні, а на місяці - цього вже не стерплять жодні західні партнери, від яких нині залежить і безвізовий статус (а це реальний індекс свободи!), і фінансова допомога. Збитки для країни й народу можуть бути катастрофічними, хоча, як бачимо, саме цього нині добиваються не лише російські лобісти на Заході, але й "чесні" журналісти та політики в самій Україні... Отже в цьому випадку наслідки особливо важкі й непередбачувано тривалі. Те, що саме на цьому варіанті так ретиво наполягають "правдошукачі" з УП/ЕП - вершина цинізму. Адже, коли нардепи ще не так давно проголосували за відстрочку введення закону до 1 січня 2017 року, саме вони найбільше кричали про ЗРАДУ.
Третій варіант - запустити систему вчасно, але в тестовому режимі. Наслідки? Не буду прикрашати ситуацію. Наслідки теж погані, але некритичні й на коротку перспективу. Уже перші дні й тижні роботи покажуть, чи перестороги Держспецзв'язку були виправдані, чи перебільшені або й фальсифіковані. Якщо так, то фірма розробник не матиме жодних аргументів на своє виправдання й муситиме виправити недоліки власним коштом чи за допомогою ПРООН, але не з Держбюджету. Відкривається можливість для процедури вдосконалення системи. Щодо негативу, то дійсно, запуск програми без сертифіката дасть можливість частині чиновників спробувати опротестувати діяльність системи чи відмовитися подавати свої декларації. Ну і що? В чому трагедія? За короткий термін система буде протестована на ділі й або доопрацьована, або сертифікат у частині захищеності від втручання буде наданий з чистим сумлінням. І тоді можливості позиватися вже точно не буде й доведеться декларації таки подавати. А тим, які через суд спробують опротестувати юридичні висновки щодо всього свого "нажитого непосильною працею" та його неспівпадіння з задекларованими доходами, слід нагадати, що ел.декларування - лише один з механізмів у роботі НАЗК. А ще ж є ГПУ, НАБУ, СБУ, ДПА (чи як там вона тепер називається) і ряд інших структур, які можуть і мусять проявити особливу цікавість до дерслужбовця, який чомусь дуже не хоче виводити на світло свої статки. Я розумію, що третій варіант, на який і пішла влада - теж проблемний. Адже, коли було зірвано основний план, всі аварійні виходи будуть гіршими, ніж центральний, парадний. Але він не катастрофічний і може бути доведений до планового розвитку за нетривалий час. А негативні наслідки від нього цілком можна нейтралізувати.
2. Отже, дика істерика УП/ЕП та її власників, спонсорів і кураторів змушує задуматися про реальні, а не вигадані причини. Я на відміну від цього видання і його фронтменів Лєщенка та Наєма, ніколи не займався викривальною журналістикою та не вмію лазити по чужих кишенях, перевіряючи, чиї гроші вони відпрацьовують. Тому можу лише поверхово робити оцінку, виходячи із загально відомих фактів. То ж зараз, коли закулісні ляльководи ще не засвітилися, дозволю собі висунути лише пару гіпотез. Наголошую - саме гіпотез, які можуть суперечити одна одній. Вірною може бути одночасно пару з них, якась одна або й ще інша, мною не передбачена.
Перше, що напрошується на думку - версія політична. Я сам колись був політиком, поварився в найбрудніших котлах цієї каші й такі мотиви мені більш зрозумілі, ніж економічні. Отже, УП фактично перетворюється на такий собі незадекларований орган масової інформації, контрпропаганди, а в ближчому майбутньому, імовірно, й пропаганди одного новенького й дуже амбіційного політичного проекту - оновленого Демальянсу. Саме до нього й причалила вся УПравдівся верхівка. Нова партія вже на старті зробила пару проколів: найстрімкіший розкол за всю історію (ще до офіційного виникнення партії), плутанина з ідеологією (проголосили себе лібералами, фактично тяжіючи до консервативного, а деколи навіть до популістсько-соціал-демократичного спектру) тощо. Але найхарактерніше те, що ці "нові обличчя" відразу ж ринулися конкурувати на одному полі з Ляшком і Тимошенко - голослівні звинувачення, шельмування опонентів, обливання помиями, чіткий вибір основної мішені в особі Президента. От тільки їм потрібно поспішати - на цьому електоральному полі вони зараз в фаворі, але старі популісти з Батьківщини, радикалів, Свободи й подібні їх скоро відтіснять на задвірки. Крім того, якщо владі вдасться виконати хоч частину обіцяного, то це популістське поле почне критично звужуватися. Тому всі популістські політсили, включно з реінкарнованим Демальянсом так рвуться до дострокових виборів і ведуть свою політику так, немов вони вже оголошені. Та кампанія, яку нова партія запустила через свій орган УП, якраз і відповідає принципам чорної агітації та технології: звинувачувати в будь-яких дійсних чи вигаданих зрадах, аби лише гучніше і страшніше (ну тут їм з Юлею й Олегом не тягатися), постійно "робити з мухи слона", обертати навіть явні досягнення на програші, а невеликі промахи на катастрофи, а ще діяти за принципом: "чим гірше, тим краще". Не отримає Україна кредитів МВФ під найнижчі відсотки, станеться хоча б технічний дефолт, послаблять санкції проти Росії, не нададуть українцям у цьому році візової лібералізації - мінус пару процентів у БПП й плюс частинка з них у копилочку Демальянсу й інших популістів. Ви ж зверніть увагу на цю вибірковість - за головою Держспецзв'язку стояла фракція Народного Фронту, про це ні слова, а зате б'ють персонально по Турчинову, який належить до владної вертикалі Президента й по самому Порошенкові, який і впливати напряму не може. Чому? Та елементарно - Народний Фронт зараз не виглядає гравцем (принаймні, на дострокові вибори, якщо б такі відбулися), а БПП - серйозний гравець, який має перспективу відновити свої попередні результати. Тож - нехай вся країна завалиться, аби нам щось на цьому здобути... Характерна з цього погляду й метода колективної анонімки, яку обрали ініціатори - щоб не засвітити ініціаторів дуже чітке політичне звернення до світових лідерів шифрується як загальноредакційна стаття (що всім скопом пару сотень осіб писали, чи, може, урни для голосування на підтримку ставили?). Така практика була відома ще в царській Росії, коли скаргу на поміщика підписували на тарілці - по кругу, щоб зачинщиків не виявили. Зараз УП влади ніби не боїться й дуже активно це демонструє. Але десь в глибині душі ж розуміли, що чинять підлість і саме люди можуть за це зненавидіти ініціаторів. Тому й не засвітили політичну свою еліту, а прикрилися редакційною анонімкою.
Ще одна версія, яку колись назвали б вельми конспірологічною, а сьогодні досвід довів, що нею точно не можна нехтувати - це російський слід. Те, що Росія навряд чи відважиться розпочати масштабну відкриту війну в Україні, а буде крім дестабілізації на Сході нарощувати деструктивні дії по всій країні й особливо в Києві, розуміють сьогодні ледь не всі. Чи можуть такі "чесні й чисті патріоти" стати свідомим або несвідомим інструментом російських провокацій? Ну Савченко ж змогла! А якщо додати, що ми маємо тут справу з партією російського олігарха Григоришина... Як закінчують життя, чи куди мусять втікати остаточно й безповоротно російські бізнесмени, які виявилися не на всі 100% лояльними Путіну, ніби всі знаємо. Розвивати цю тему не буду, Життя саме скоро дасть відповіді. Але те, що вже натворили "молоді патріоти" аж надто лягає в сферу лобістських зусиль РФівських агентів у ЄС. Залишилося ще хіба добавити вимогу паралельного зняття санкцій з Росії...
Ще є корупційно-економічні версії. Я в цій сфері не мастак, але не буду й їх відкидати. УП - проект дуже дорогий і затратний з непрозорою системою фінансування. До Григоришина там ще засвітилися й Фірташ з Льовочкіним і, кажуть, одіозний Медведчук... Зрештою, в УП під килимом пройшло чимало дивних змін. Чого лише варта заміна здавалося б вічної й непорушної співзасновниці видання (разом з Георгієм Гонгадзе) Олени Притули на нікому особливо не відому Севгіл Мусаєву (як схоже на те, що колись відбувалося, наприклад, на Інтері, після дивної смерті Плужникова й не тільки). Можливо й вибух автомобіля в центрі Києва теж міг бути пов'язаний з перерозподілом сфер впливу в медіа-сфері на вимогу нових незасвічених власників? Тому крім політичних мотивів можуть бути й відверто корупційні та кримінальні, або ж поєднання одних з іншими. Хто платить, може й музику замовляти. Думаю, що на цю тему незабаром появляться більш аргументовані публікації, а я не в свою парафію лізти не буду: "Знай швець шевство, а в кравецтво не мішайсь".
Є й дріб'язковіші версії. Життя підказує, що вони зазвичай менш імовірні, але все ж можуть виявитися реалістичними. Наприклад, фірма, яка розробляла софт для ел.декларування (а до неї висловлені закиди, які можуть мати певні наслідки) чи хтось, хто за нею стоїть, може бути дуже тісно пов'язаний з УП/ЕП, а далі спрацював комплекс "мавпи з гранатою". Просто не врахували дику руйнівну силу своєї заяви та її наслідків. Хотіли нанести болючий укол владі чи дріб'язково помститися, а воно як рвонуло... Трохи дивна версія, але емоції засліплюють очі. До речі, попередня стаття на цю тему на ЕП (дуже вже явно лобістська) ніби вимагала від влади певних дій в інтересах деякої сторони, а коли не спрацювало, смикнули за запал.
Зрештою, в багатьох політиків, журналістів, громадських активістів настає мить, коли ти втрачаєш зв'язок з реальністю і в тебе просто зносить дах від неадекватної самооцінки та віри в свою безпомилковість... Про це пише не голослівно, а з власного досвіду - сам пройшов і дорого б дав, щоб вернутися й багато що виправити...
3. Усе це версії того, що було. Але ще має значення й те, що має відбутися. Тут постараюся бути лаконічнішим, щоб не накаркати. Я б дуже хотів поділяти оптимізм Олег Пономарь , який цілком аргументовано пише, що це один із тупо роздутих скандалів, про який ми за місяць всі поголовно забудемо. Ну хто згадає чергову лайно-бомбу від того ж Лещенка, надіслану ним пару тижнів тому з королівського відпочинку в Ісландії. Я й сам уже не згадаю, який фейк він там гучно запускав... Мабуть Олег на половину правий. Ми дійсно забудемо, як і щотижня забуваємо фейкові страшилки, в тому числі й від УП. Шкода, що ми так само бездумно забуваємо й пробачаємо й фейкометачів... Тому на внутрішньополітичну ситуацію ця порція брехні особливо не вплине, як би цього не хотіли її автори.
Але є ще й зовнішній вимір. А там у нас достатньо багато "гарних друзів", готових всадити ніж у спину. Вже не має значення, чи автори брудної провокаційної антиукраїнської заяви надішлють її адресатам - органам Євросоюзу та урядам і парламентам країн-членів ЄС, а також керівництву МВФ та інших фінансових установ. Як не має значення і те, чи хтось там у ЄС відмоніторить цю філліпку, яка вийшла в період святая-святих всіх єврочиновників -літньої відпустки в якомусь виданні далекої й незрозумілої України. Їм, цим єврочиновникам і євродепутатам цю статтю з дуже вмілими підкресленнями й роз'ясненнями доставлять вчасно й за адресами. А як вміє працювати лобістська машина наших східних сусідів у європейській пресі та владних інституціях, ми мали змогу переконатися хоча б у Нідерландах. І вже в ЄС та МВФ будуть вирішувати: викинути цю дурість у смітник, чи розкрутити по повній. Нагадаю, в ЄС більшість рішень приймаються консенсусом. І там уже є пару держав, які дуже не хочуть ні в чому підтримувати Україну й українців і шукають аргументів для проштовхування своєї позиції. Як і в МВФ є лобісти ідеї, що нам не треба надавати фінансування, доки ми не розрахуємося з боргом Януковича. Вони теж шукають аргументів...
Усе, більше не накаркую...
4. Останній, більш моральний вимір. Проти кого ж ці "молоді патріоти й правдошукачі" спрямували удар свого звернення? Проти влади? Аж ніяк. Очевидно, що зрив безвізового процесу чи співпраці з МВФ, а там і там переговори й так ідуть складно, завдасть удару й особисто по іміджу Порошенка, й по всій владі. Але це втрати політичні. А от від невиконання цих міжнародних проектів найбільше втратимо саме ми з вами. У Президента й депутатів і так є безвізовий режим за дипломатичними паспортами. У випадку фінансових проблем через відсутність співпраці з МВФ саме ми, а не люди у владі втратимо останнє... І це вже явна підлість - щоб показати комусь там наверху "кузькіну мать" задля своїх дрібних цілей, нанести удар по гігантській кількості людей, які не мають жодного відношення до ваших порахуночків із владою.
І ще одне. Порівняйте два типи мислення. Американські політики, державні діячі та журналісти люблять приповідку: "Критика закінчується біля води". Америка з двох боків оточена океанами. Американець вдома може останніми словами крити свою владу. І повірте, там таки криють по повній. Але коли він їде або звертається за кордон, то: "Моя країна найкраща, весь світ мусить підтримати інтереси моєї країни й потреби її народу!" І є позиція всяких лєнок бандарєнок, єфремових і дрібнішої шушари, яка, хто відкрито, хто зашифровано, кричала: "Путін, прійді!" Так от, публічно, в міжнародній площині закликати світ відмовити в підтримці своїй державі - чим це відрізняється від "Путін, прійді"?
я не кидаюсь кудажтать ни в поддержке, ни в отрицании, пока не разберусь хоть немного, за что я себе благодарна. Не приходится потом юлить и изворачиваться: я не я, кобыла не моя.
