Безпорадність, почуття меншвартості, боягузтво, кріпацтво, рабський побут, деспотична влада в родині, безапеляційна влада общини, деспотія уряду – все це виплекало і за багато поколінь зміцнило стадність росіянина. Чужинці – мандрівники по Московії у XV–XX ст. свідчать, що особистість (індивідуальність) – незнана річ московитові. П. Чаадаєв пише: „В Росії ніколи не існувала особиста воля, особиста ініціатива, особиста діяльність, бо особистість закували росіяни в кайдани". проф. М. Погодін (1800–1875) виклав російський ідеал держави і суспільного ладу: держава – це одна всеохоплююча (тоталітарна) єдність. Всі сили нації – матеріальні і духовні – є частинами державної машини, пристосовані, готові до найвищої мети (а нею є панування Московії в усьому світі). Всією цією машиною (державою) керує лише одна рука – рука всевладного царя. Він може єдиним порухом пальця спрямувати ту машину в будь-якому напрямі. Така держава, натхнена почуттям та ідеєю (месіанізмом за його ж словами) та зцементована ЄДИНОМИСЛЕННЯМ буде непереможна, буде провідником усього світу. М. Огарьов пише: „Ми не можемо дозволити різниці поглядів, бо вони є не власністю особи, а громади". „Ми однаково думаємо про всі справи нашого життя і тому говоримо однаково кожному з нас зрозумілою мовою. У нас нема і бути не може непорозуміння. Ця наша однодумність є нашою найбільшою і непереможною силою і вирішальною перевагою над іншим світом, який розбитий власне браком однодумності". Ідеал і мрія поширити свою тиранію (та її невід'ємну половину – рабство) на весь світ. Інстинктивно відчувши, що європейська думка руйнує основи азійської московської імперії, національна РЕАКЦІЯ 1917 р. замурувала всі вікна до Європи. Щоб зміцнити свою владу, Іван ІV розіграв комедію, ніби хоче зректися трону. Перелякані московити стояли вдень і вночі на кремлівській площі з плачем, благаючи свого ката „не осиротить" їх. Після того Іван міг спокійно катувати їх досхочу, не боючись протесту.Коли сконав Й. Сталін, стояли цілодобово тисячі росіян. Чужинецькі очевидці свідчать, що на обличчях були великий сум, тривога, розпука і сльози. Старі люди молилися і хрестилися, благаючи „не осиротить" їх. Кожне послаблення влади короля європейці використовували, щоб обмежити його владу. Росіяни – навпаки, скликали свої Земські Собори за часів династичних криз (1608, 1773, 1825, 1917) з метою ЗМІЦНИТИ царську владу. Росіяни ніколи в своїй історії не повставали проти царя-деспота !
Эдик! Портрет Пукина над кроватью весит?А?
Нет аргументов? Творческий кризис?
