"Тільки ви можете зцілити себе. Ніхто інший не зробить це замість вас. Ніхто не може випробувати ваші емоції, зрозуміти, як працює ваш розум або породити ваші думки.

1. У вас є сили, щоб зцілити себе. У фізичному тілі закладені механізми самозцілення, воно забезпечене захисною системою, яка не пропускає зовнішніх і внутрішніх збудників хвороб. Будова тіла передбачає процес саморегенерації шляхом щоденного створення нових клітин. Ми можемо зупинити цей процес, тільки якщо не віримо...

Спочатку було Слово. З’явилась Єва - і пішли слова…

Жінка завжди чекає. Навіть, якщо чекають її.

Сміється. Це не просто вияв радості. Це – захист, спокуса, обіцянка, заповнювання пауз, замінник інтелекту.

«Він тебе любить».
«І тому так боляче ранить?»
«Тому…»

Прочитала в моїм «Зрячім пері» мініатюру про чоловіка, який несе знайдену ногу від манекена-жінки і не може пояснити, для чого її підібрав. «Я знаю для чого вона йому. Щоб гладити....

Чи завжди за орнаментом щастя незміряне?
Там, де оком не бачено, все завжди з радістю?
Чи знайдуть сподівання зерном перевіяним
Промінь світлий, тепло для зростання у благості?

Я у світло паперу вдивлюся з довірою
І його чистоті доручу слово живнеє,
Хай заграє воно многострунною лірою,
Хай у серці озветься відлуннями дивними.

В ароматах живих, наче водами скупане,
Повернеться воно смаком хліба домашнього,
Теплим...

Якщо хочеш жити в красі, – різьби свій світ, як камінь.

Якщо берешся світити іншим, пильнуй, аби не згоріти самому.

Якщо ти ображений, то ображаєш інших; якщо ти щасливий, то ощасливлюєш.

Якщо просиш сил, то життя дасть труднощі, щоб зробити тебе сильним. Якщо просиш мудрості, то життя дасть проблеми, щоб ти їх вирішив. Якщо просиш багатства, то життя дасть здоров’я і розум, щоб ти міг працювати. Якщо просиш мрію, то життя дасть перешкоди, щоб ти їх долав....

Іноді за кавою хочеться подумати, поговорити про щось серйозне.
Що заважає творити своє життя?
На мою думку, багато залежить від батьків. Когось не навчили впевненості, когось не навчили мріяти, любити, співчувати.
Щось з цього можна виправити і в дорослому віці, за допомогою числених психологічних практик.
Якщо є на те бажання...

Наразі читаю проект "Я зможу" http://ican.org.ua/ з мотивуючими історіями. Задумалась...над тим, яким я хочу...

"У святочних днях головне не це – не вербові гілочки з пухнастими бруньками, не хліб із плетеними віночками, не смиренне жереб’ятко ослиці, не пахуче миро на виснаженому постом чолі.
Головне – ця дорога, так звана Віа Долороза. 600 метрів сходження з ганебним тягарем і в блазенькій короні.
І навіть не цей останній шлях найважливіше. Глибина сенсу в тому, що - тричі Він падав… Падав і тричі підводився, щоб іти далі Вгору. Намічаючи пунктир сліду для нас.
Мабуть, якраз...

Сиділи з ним звично у вечоровій тиші під горіхом. Догорала ватра, і я запитав, чи підкинути ще паліччя.
– А хіба нам не досить свого свічення? – загадково запитав він.
– Свого? Якого?
– Я не казав тобі: ми світимося в темряві. Але те сяяття настільки маловидиме, що звичайне око його не помічає. Хіба що дехто…
– І яке ж воно – свічення? – запитав я.
– В кого яке. І то за якого стану. Залежно від наповнення.
– Наповнення чого?
– Не чого, а чим. Звісно...

Якщо в тебе кинули каменем, стань на нього – і ти піднімешся над тим, хто його кинув.
Якщо тобі піднесли гарбуза, згадай японців: споживання гарбузів подовжує життя.
Якщо хочеш збагнути невидиме, навчися бачити видиме.
Якщо ти хочеш щось почути, шукай мовчазні дні.
Якщо хочеш вирішити свої проблеми, спроможися переконати інших, що вони – і їхні проблеми.
Якщо твій дух не володар твого світу, він стає його іграшкою.
Якщо ти обдарована людина, це не означає,...

Як він розповідав про Неї!
Йому не вистачало слів, а мені уяви. Вона не така, як інші, і водночас така, як усі. Вона звичайна, бо людина, і Вона особлива, бо – Жінка. Вона проста і притому дивовижна в своїй простоті. Вона незмінна упродовж життя і неповторна кожної миті. Вона рідкісна з-поміж усіх, бо це – Вона. Єдина в своєму роді, бо – вона Його. Вона доступна кожному на рівні серця і недосяжна на висотах духа. Вона незбагненна, бо ніякими анкетними даними не передаси повноти її образу....

Він хімік, вона – філолог. Побралися ще студентами. Дванадцять років тому. Познайомив їх і був свідком на їхньому весіллі спільний приятель Орест. Правда, в самого подружнє життя не склалося. Спочатку вивчав філософію, потім вільний художник, потім воював добровольцем, а після поранення прийняв постриг. Волонтерить, організовує гуманітарні місії.
Вони, як і інші, називають його братом Орестом. Бо він направду для них як брат. Добрий янгол їхньої сім’ї. Щонеділі він обідає...

Пригадую, як прочитав йому з улюбленого Ремарка фразу: «Найбільша хвороба нашого часу – мислення».
– Розумний чоловік. Прямо в корінь позирає… Знаєш, який наш орган працює безперервно?
– Серце, – сказав я.
– Ні, серце стискається і розпружується, напружується і відпочиває. А от мозок працює постійно, навіть у сні. Через те ми самі мусимо давати йому перепочинок.
– Як?
– Відмикати його. Знаходити часину для цілковитого недумання.
– Ні про що не думати? –...

Чоловіки - сівачі. Ввесь час щось сіють - хлібне зерно, свій труд, своє власне сім'я, своє ім'я, свою славу (добру чи недобру). Сіють скрізь і завжди, залишають найцінніше, тому вони й бояться смерти. Жінки ж не сіють своє в чуже, вони народжують живе з живого, себто - відроджуються. Тому смерть їм не така страшна.
А ще жінки - жертовні, вони відданіші чоловікам, ніж ті їм. Ця відданість і видима, і прихована. Вони стрімголов кидаються захищати чоловіка у бійці. Чоловіки ж не втручаються,...

Не дурний сказав: ні в якому дзеркалі не побачиш себе так, як у чужих очах. Досі, наївний, я гадав, що живу в українському європейському місті. До вчорашнього дня.
Приїхали з Москви кіношники знімати фільм про «мукачівський слід Висоцького». Так називалася давня моя стаття, яку передрукував навіть журнал «Огонек». Висоцький давно вже не мій кумир, ні в естетичному, ні в моральному вимірах. Але прийшли вони з рекомендацією шанованої людини, українця, який чотири роки тому в Українському домі...

«Що треба робити, аби зберегти здоров’я?» – питали його.

«Головне – що не треба робити. Бо здоров’я – це коли ти не привертаєш чимось нездоров’я.

Не треба жерти. А їсти можна – скільки хочеться.
Не треба пити абищо, в тому числі пиво, зате – пити багато води. Її ліпше перепити, ніж недопити.
Не треба їсти цукор, зате їсти моркву, буряк, яблуко – щодня.
Не треба тішитися м’ясові, ліпше його замінювати квасолею і горохом.
Не треба довіряти...

Отличная история под кофе в серый пасмурный день.

Дехто з літніх людей у Хусті ще пам’ятає цю предивну історію. Мені розповів її інженер лісокомбінату, коли я працював там після школи слюсарем. Бо йдеться про його діда і бабу.
Ілько Снітар був дуже добрим теслею. Не просто вмілим, про нього казали: «Цей із тріски зробить дошку, а з дошки – сволок». Дерево розмовляло з ним, а він із деревом. Дві золоті руки мав хлопець, а ходив сам, як палець. За тою роботою не до женихання...