стихи

стихи

Огромная Вселенная
А в ней два ярких атома
По-разному заряжены
Ведь разные, мы разные.
И в кровь и в плоть одетые
И только в этом схожие
А так зима и лето мы
Случайные прохожие.
И непонятна физика
Такого притяжения
Скорее всего, мистика
Вмешалась в совпадения.
Две параллельных линии
Одной не станут вскорости
Пространство неевклидово
Длиннее нету повести
Но все же счастье сладкое
Хотя и кратковременно
Ведь не бывает гладко все
И все заблаговременно.

-----------

весь мир столик
стоглав,сторук, стосилен
в нем каждый - облако
лишь интерфейс мечты
всего лишь миг
пред Вечностью бессилен
всего лишь сон,
лишенный красоты.
неярки души, да и не души даже
не вспышки, не костры и даже не свеча
оттенки светлого погребены под греха сажей
и беззащитных нет на радость палачам.
вот отгорел один, расплавился под ветром
не справился с злословною молвой
за ним второй расправился с заветным
возвысился на миг, навек ушел в прибой.

Очень понравились! Это Ваши стихи?)))

***
Листя пам’яті темне, як мох,
І зелене-зелене, до крові.
Ми не здатні любити, як Бог.
Що — за гранню любові?
Перешіптує сутінки плющ,
І немає нічого, крім тиші.
Яснобачення болю: розплющ
Очі інші, давніші.
Хай нарешті не буде кінця
Цій оберненій в воду зіниці.
Хай глибоке відлуння лиця
Стане голосом птиці..

з збірки

***
любов – це коли двоє розбирають одне одного на цитати…
весна вривається на сусіднє сидіння, зникають паски безпеки,
у роті гірко і солодко, як смак шоколаду з цукатами,
холод і сум окуповують точки, аптеки і бібліотеки.

власне кажучи, тут усі задоволені всім, а значить,
треба мовчки ховати в кишені руки, вдягати важке взуття,
сад цвістиме, та рано чи пізно – заплаче.
далі йтимеш, збираючи різне сміття.

бо любити – це означає нищити темні очі,
застромляти під ребра голки і шукати плями сліпі.
це не злочин, напевно, – серйозне збочення,
всі паролі і маски, закриті серцеві IP.

ти сидиш і втрачаєш обидва свої роздвоєння,
все хороше й погане зникає, лишаєшся на самоті.
бо любов – відчуття безкарності скоєного,
це найдовший з мостів і найбільший з портів.

коли двоє розбирають одне одного на цитати….
весна вривається на сусіднє сидіння, зникають гроші і цигарки,
все тікає, але ми залишаємось зустрічати
цю весну, як солдати без зброї. на щастя, в нас є кулаки.

із поетичної збірки

хуета.