Якщо це стосується мене, то я народилась в україномовній родині, пізніше зросійщеній на рівні батьків.
Але моі дві бабусі, дідусь і одна прабабуся до скону розмовляли на місцевому суржику.
Старші більш чистою українською, а бабуся по матері з більшим вкрапленням російсьої, бо отримувала освіту до революції. Десь класів 6 земської школи. Навіть прадідусь, кондовий селянин, підписував світлини російською, бо іншої грамоти не вивчив. Таке життя.
Мою щелепу можна назвати не узькомовною, а скоріше такою, яка була скоригована пластичною операцією.
Поки не померла моя бабуся, ми з нею на побутовому рівні спілкувались виключно суржиком. Мені тоді було вже під 40 років.